/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2Fa1180ab72938c095768eebd114884a43.jpg)
"Ісконно русскій" інструмент масово штампували в Україні: що сталося із заводами, які виробляли балалайки
"Телеграф" розповідає неочікувану правду про "російську" балалайку, яку роками робили у Львові, Києві та Чернігові
Балалайка традиційно вважається російським інструментом, але радянська влада в рамках політики "дружби народів" налагодила її масове виробництво по всьому СРСР. Україна з її потужними заводами музичних інструментів стала одним з головних центрів такого виробництва.
Зокрема, балалайки в Українській РСР виробляли щонайменше три найголовніші заводи музичних інструментів — у Львові, Чернігові та Києві. "Телеграф" розповідає, як українські підприємства десятиліттями штампували "братні" балалайки і за скільки продають ці раритетні музичні інструменти зараз.
Що таке балалайка та навіщо її робили в Україні
Балалайка — це традиційний російський струнний щипковий інструмент з трикутним корпусом та трьома струнами. За різними версіями інструмент з'явився ще у 17 сторіччі, втім сучасний вигляд балалайка отримала наприкінці 19-го, завдяки засновнику першого російського народного оркестру Василю Андрєєву.
У СРСР балалайки масово виготовляли не лише в Росії, але й в інших союзних республіках. Це допомагало поширювати "братню" культуру та створювати єдиний радянський культурний простір.
Три українські заводи, які десятиліттями виробляли "исконно русскую" культуру (і чи було це помилкою)
Мало хто знає, але у Києві ще до Другої світової працював Київський музкомбінат, і він виробляв різні цінні види народних інструментів і не тільки. Це підприємство було одним з перших в Україні, яке розпочало масове виробництво балалайок. Зберігся навіть каталог Київського музкомбінату 1936 року, в якому представлені три види цього щипкового інструменту. При виготовленні майстри використовували три породи дерева та фанеру для різних цінових категорій.
Чернігівська фабрика музичних інструментів ім. Павла Постишева майже протягом всієї своєї історії виробляла струнні щипкові народні інструменти, в тому числі балалайки. Згодом фабрика переключилася на випуск піаніно марки "Україна", а з 1955 року першою в СРСР почала робити малогабаритні піаніно. Балалайки залишилися в історії підприємства — зараз їх продають з аукціону хіба що як раритет. В інтернеті досі можна знайти балалайки Чернігівської музичної фабрики, наприклад, 1982 року. Вони випускалися на честь ювілею 1500-річчя заснування Києва.
У 2000 році фабрика збанкрутіла.
Львівську фабрику музичних інструментів "Трембіта" не оминула культурна уніфікація СРСР — тут теж виробляли російський народний музичний інструмент. Він мав класичні характеристики: верх зі смереки, гриф з явора, пластикове дно та букову накладку. Мензура становила 435 міліметрів, на грифі розташовувалися 24 лади для трьох струн.
Найдовше в незалежній Україні балалайки робила львівська фабрика музичних інструментів "Трембіта". Ще в січні 2015 року на головній сторінці їхнього сайту красувалася балалайка Б-61, проте згодом вона зникла з каталогу "Трембіти".
Зараз купити інструмент неможливо, хоча в історії підприємства все ще є інформація про те, що фабрика виробляє балалайку. Проте цілком ймовірно, що розділ просто не оновили. Зараз на сайті львівської фабрики в розділі "Народні інструменти" балалайок немає взагалі.
Росіяни знову все вкрали?
І взагалі те, що на Львівській фабриці ще в часи незалежності виготовляли балалайку, — зовсім не дивина. Річ у тім, що в Україні до початку повномасштабного вторгнення (а можливо, і під час Великої війни), музичні школи мали в своєму репертуарі оркестрові композиції, в яких з-поміж інших інструментів була балалайка. Музичним школам Рівного, до прикладу, рекомендували відмовитись від балалайок в оркестрах, пояснюючи це приналежністю цього інструменту до російської культури. Втім, не все так однозначно.
Директор музшколи №2 Рівного Сергій Климчик не погоджується з цією думкою. Він вважає, що балалайка пішла від нашої домри — інструменту часів Київської Русі (відрізняються вони практично лише формою корпусу). "Балалайка пішла від нашої домри. Домра — це слов'янський інструмент", — каже музикант.
"Натомість історія домри є більш давньою і менш дослідженою. За походженням це, ймовірно, тюркський інструмент, що був розповсюджений на теренах України княжої доби. У XX столітті домра закоренилася як академічний інструмент в Україні, українські композитори писали твори для домри", — каже кандидатка мистецтвознавства Руслана Варнава.
Український музикант, вокаліст хіп-хоп гурту "ТНМК" та боєць добровольчого батальйону "Реванш" Олег Фагот Михайлюта взагалі вважає, що росіяни вкрали балалайку, як і історію, і багато чого іншого. У програмі на "5 каналі" він заявляв, що патентом на цей музичний інструмент володіють німці.
Вони ж говорять, що балалайка – це "ісконно" руснява тема. А ні. Патент на балалайку – у німців. Німці зробили балалайку
З твердженням, що балалайка насправді не російська, погоджуються і експерти з триструнних акустичних та електричних балалайок, зокрема, учасники гурту "Бряц-бенд". Зокрема, Євген Казанцев вважає так: "Всі вважають, що балалайка російський інструмент, бо ж чисто російська культура: балалайка, ведмідь, горілка. Але ж перші відомості до нас дійшли про балалайку з творчості Миколи Гоголя у "Вечорах на хуторі близ Диканьки" вперше згадується балалайка. Це дуже молодий інструмент, орієнтовно ХVІІІ століття". Про це він сказав в інтерв'ю на Громадському радіо.
Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що зараз з заводом, який виробляв легендарні телевізори "Електрон". Саме ця маленька львівська майстерня у минулому перетворилася на телевізійну імперію, що випускала кожен четвертий телевізор у СРСР і завойовувала Західну Європу.

