Про кримінальне провадження, Алхім, погрози, хейт і особисте життя: інтерв'ю з Оленою Мандзюк

Олена Мандзюк – блогерка-мільйонниця з Хмельницького, яка під час війни продемонструвала чітку громадянську позицію, зокрема говорить про важливість української мови й активно допомагає військовим.

Останні місяці її ім'я не сходить зі стрічок новин. Навесні в мережі активно обговорювали конфлікт між Мандзюк і Анною Алхім, який виник через проросійські погляди останньої, а нещодавно проти Олени відкрили кримінальне провадження за зверненням народного депутата Олексія Гончаренка.

На фоні всіх цих скандалів блогерка отримує чимало хейту і погроз, у рази зменшився і її заробіток. Окрім ведення блогу і волонтерства, Мандзюк виховує двох дітей: доньку Мірру і сина Лада. Зараз ексчоловік Олени, Руслан, захищає Україну на фронті. Жінка зізнається, що вони важко переживають розлуку з батьком.

Днями нашій редакції вдалося поспілкуватися з Оленою Мандзюк у рамках проєкту "Інтерв'ю24", тож про ці та інші теми детальніше читайте у матеріалі Show 24.

Про кримінальне провадження

Найперше – як ви почуваєтесь після походу в гори, в якому травмувалися?

Ой, знаєте, я поділилася цим в соціальних мережах і побачила, що воно знайшло великий відгук в аудиторії. Зараз почуваюся набагато краще, однак до тренувань ще не можу повернутися. Є певні моменти, з якими потрібно працювати. Але все добре.

Тоді розпочнімо з найактуальніших зараз питань. 14 серпня стало відомо, що проти вас відкрили кримінальне провадження за статтею про порушення рівноправності громадян за зверненням народного депутата Олексія Гончаренка через коментар: "Мої діти можуть і відп*здити іншу дитину, яка говорить мовою терористів. В чому проблема?" Чи спілкувалися ви вже з поліцією з приводу цієї ситуації?

По-перше, я дізналася про відкриття кримінальної справи з соціальних мереж. Я не була ознайомлена, поки пан Гончаренко не написав про це у себе в телеграмі чи в інстаграмі. Мені люди почали пересилати. До цього ні поліція, ні слідчі зі мною не зв'язувалися. Для мене це була новина, тому що я не очікувала і не розуміла, що відбувається. Одразу зв'язалася зі своєю адвокаткою. Вона мене заспокоїла. Тільки наступного дня зі мною зв'язався слідчий і запитав, чи я знаю, що проти мене відкрили кримінальне провадження. Він сказав, що потрібно прийти й дати пояснення. Потім мій адвокат контактував з ним, домовилися про зустріч. Ось так це відбулося.

Проти Олени Мандзюк відкрили кримінальне провадження / Фото з телеграм-каналу Олексія Гончаренка

Зустріч уже відбулася?

Відбулася. Ми одразу запланували. Я не бачу сенсу відтягувати час, не йти на зустріч. Зі мною зв'язався слідчий в п'ятницю – і ми домовилися про зустріч на понеділок. Узгодили час, місце, і я дала пояснення у присутності своєї адвокатки.

Можете поділитися деталями справи?

Я можу поділитися тим, що ця справа ніколи не була б відкрита, якби заява була подана не народним депутатом. Якби це був випадковий українець, який вирішив, що в моєму коментарі є порушення закону, то цієї кримінальної справи ніколи не існувало б. Я вважаю, що Олексій Гончаренко зловживає своїми депутатськими повноваженнями. Він так робить, щоб про нього пам'ятали, працює на свою аудиторію.

Це був не допит, тому що є така процедура. Коли відкривається кримінальне провадження, ти маєш дати пояснення. Можна було б ігнорувати, але я не бачу в цьому сенсу. Я дала просте пояснення слідчому – таке, як воно є, мені немає чого приховувати. Це все відбувається на очах у всієї України. Пояснила, чому це відбулося, де я написала коментар, чому я так написала, чому моя позиція саме така. Я дала розгорнуту відповідь, щоб максимально все було зрозуміло. На даному етапі більше ніяких новин з цього приводу немає.

З особистих джерел я розумію, що ця справа притягує багато уваги до себе. Зараз Гончаренко почав використовувати відкриття кримінальної справи як тиск на мене. Я вважаю це зловживанням його діяльності. Я веду підприємницьку діяльність в інстаграмі вже 9-10 років, і, звісно, мій контент монетизується шляхом надання рекламних інтеграцій. Я випускаю рекламу, Гончаренко робить скриншот і пише: "Вам нормально працювати з людьми, проти яких відкрито кримінальне провадження?" Я не думала, що депутати такою фігнею займаються: сидять коментарі вичитують у блогерів або дивляться, що я рекламую. Він зараз використовує відкрите кримінальне провадження і як фінансовий тиск на мене.

Я мама двох дітей, сама повністю забезпечую їх, веду чесну підприємницьку діяльність, маю чесну громадянську позицію. Тато дітей на війні. Окрім постійного психологічного тиску, який я почала отримувати в загостреній формі саме після Гончаренка, він мене ще намагається позбавити заробітку. Я офігіла від того, що представник держави, народу ось так поводиться з українцями. Мені страшно, що це все відбувається.

Чи були випадки, що рекламодавці відмовлялись від співпраці з вами через кримінальне провадження?

Коли Гончаренко написав, чи нормально моєму роботодавцю працювати з людиною, проти якої відкрито кримінальне впровадження, одразу ж полився хейт, образи до мого роботодавця. Мені здається, що ось ці ботоферми годину працюють, навалюють коментарі, а потім доба – тиша. Я розумію, що зараз кожен використовує будь-яку зброю в соціальних мережах, але це дуже показово.

Мене не просили розривати контракт, повертати гроші за співпрацю. Мене попросили просто видалити рекламу. Це було таке прохання від роботодавця: "Знову цей про вас погано говорить, ми абсолютно не поділяємо його думку, але видалімо рекламу, зробимо її пізніше". Це, звісно, лякає деяких роботодавців, але деяких – притягує. Тому що від тих, хто розділяє мою громадянську позицію, я отримала багато підтримки. Тобто було прохання як відсунути рекламні співпраці, так і: "Ні, давайте зараз, працюємо". Мені здається, що бізнес намагається себе трошки захистити від такого неадекватного депутата і його прихильників.

В інтерв'ю Суспільному Хмельницький ви говорили, що готові подати заяву на Олексія Гончаренка за наклеп і свідоме перекручування ваших слів. Уже звернулись до поліції?

Я це обговорювала зі своєю адвокаткою, але не впевнена, що взагалі щось зміниться. Я поки що вагаюся. Я не прийняла ніякого рішення з цього приводу, нічого не зробила. Я хочу, щоб зараз провели розслідування щодо моєї справи – таке, як воно має бути. Щоб у народного депутата не було причин маніпулювати такою гострою темою і тиснути на мене фінансово, психологічно. Я хочу, щоб чесно вирішили, чи дійсно я порушила закон України, що проти мене потрібно було відкривати кримінальне провадження, чи це хвора фантазія Гончаренка.

Ви доволі різко висловлюєтесь про Олексія Гончаренка у соціальних мережах. Чи думали про зустріч з ним, як це було з Анною Алхім?

З Анною Алхім зустрічі вистачило (сміється – Show 24). Знаєте, десь пів року тому говорили: "Олена Мандзюк одягнула біле пальто". Були фрази: "занадто волонтерка", "занадто українка", "занадто добра". Люди мене хейтили за те, що я постійно їжджу до військових на фронт, роблю збори, опікуюся психоневрологічним інтернатом, люблю українську, їх це дратувало. Я подумала, що треба показати Олену трішки іншою, що вона може послати свого хейтера. Як тільки я почала так робити, з'явились коментарі: "Олено, так не можна, ви така зла, не можна вживати лайку". Людям не вгодиш. Для них ти ніколи не будеш хорошою. Зараз я обираю бути собою, наскільки це можливо.

Конфлікт з Алхім дійсно набув величезного розголосу в соціальних мережах. Тисячі заяв було подано до СБУ, а там ніяк не відреагували. І чим це закінчилось? Вона залишила країну, тихенько виїхала в Дубай і продовжує жити там своє життя. Коли конфлікт уже був на піку, до мене звернулась Раміна і сказала: "Слухай, має ж бути якесь розв'язання цієї проблеми. Не можна ж просто постійно лити бруд одна на одну. Давай якось це вирішимо. От ви зустрінетеся, поговорите". Я довго думала, ми обговорювали, які мають бути умови. Я зважила всі ризики, розуміла, що мене будуть хейтити. У мене була мета знайти розв'язання цієї проблеми, не сваритися і когось ображати, тому ми пішли на інтерв'ю.

Після інтерв'ю я отримала добряче хейту і зрозуміла, що ти ніколи не зробиш правильний вибір – пішла б я на інтерв'ю чи ні. Я говорила спокійно, нормально, як спілкуюсь зазвичай. Людям це не сподобалось. Вони, напевно, хотіли, щоб я посилала, билася і кидалася. Зробила б те, що не притаманно моїй поведінці – також отримала б хейт. Але з цієї розмови я винесла великий досвід, зробила висновки. Причин для зустрічі з такими, як Аня чи Гончаренко, я більше не бачу. Мені здається, це категорія людей, яким неможливо щось пояснити, тому що вони мають своє бачення. Поки їх власний досвід не навчить, нічого не відбудеться.

Анна Алхім, Раміна Есхакзай, Олена Мандзюк / Фото з інстаграму журналістки

Я так розумію, що історія з кримінальними провадженнями проти Алхім затихла. Знаєте щось про це?

Поза інтерв'ю я Аню питала про кримінальне провадження, чи викликала її хоча б на пояснення. Вона сказала, що навіть ніхто не зв'язувався. Я не знаю, чи до неї телефонували слідчі, чи давала вона пояснення.

Про погрози, які отримує Олена з дітьми

Окрім хейту, ви отримуєте чимало погроз. Ба більше, ваші діти теж. Ви звинувачували державу в тому, що вона жодного разу вас не захистила. Тобто ви зверталися до правоохоронних органів? Якою була їхня реакція?

Так, зверталася. Знаєте, що було схожого? Коли проти мене відкрили кримінальне провадження, я отримувала погрози від тих самих людей, що й під час сварки з Анею (сміється – Show 24). Я зрозуміла, що це один електорат. Це просто одні й ті самі люди.

Погрози насправді дуже страшні. Це не просто "помри". Всі люблять згадувати Ірину Фаріон і казати: "Скоро ви зустрінетеся", "Тебе чекає те, що Ірину Фаріон" – такі повідомлення приходять щодня. Але, крім того, описують, що зі мною зроблять, як саме вб'ють, що зроблять з дітьми, надсилають адресу, де я проживаю. Кажуть: "Сьогодні вночі готуйся". Це дуже страшний тиск. Такі погрози важко пропускати.

Ще першого разу під цим самим тиском мені видалили робочий сайт, була заблокована моя робоча сторінка. Кіберполіція працювала з погрозами та зі знищенням сайту. Пояснювали, що важко притягнути до відповідальності, знайти цих людей, всі пишуть з різних IP-адрес. Були мільйонні запити з різних країн, їх неможливо знайти.

Зараз ті самі погрози, але я вже навіть не йшла нікуди й заяву не писала, тому що я бачу бездіяльність поліції, держави, СБУ. Вони нічого не роблять. У мене ця історія тягнеться вже четвертий місяць. Результатів нуль. Я втрачаю психологічне здоров'я, заробіток, страждаю, хвилююся за дітей, а всі інші спостерігають і нічого не роблять.

Мене ображає, що зараз живу в державі, яка не захищає таких діячів, як я. Тим паче Ірину Фаріон скільки разів мені згадували. Її вбили просто у дворі біля дому. Я розумію, що мене це реально може чекати. Держава нічого не робить, щоб цьому перешкодити, підтримати чи допомогти.

Олена Мандзюк отримує погрози / Скриншот з інстаграму блогерки

Найстрашніше, що погрожують дітям, Міррі й Ладу. Чи обговорювали ви з ними цю ситуацію і чи мають син і донька додатковий захист, зокрема коли вас немає поряд?

Чи знають про ці скандали Мірра і Лад? Я розумію, що ви можете не розповідати, але вони можуть дізнатися інформацію з соціальних мереж, від інших дітей у школі, садку і ставити питання.

Ні, не знають. Це все припало на канікули. Хоча Мірра відвідує табір, Лад зараз постійно ходить у садок. У школі, садку, які відвідують діти, свідомі сім'ї, українці, які все розуміють. До речі, є багато тих, хто переїхав з інших міст. У Мірри найкраща подружка, однокласниця з Харкова. Їй дійсно було важко спілкуватися українською мовою. Вона до нас часто приїжджає, навіть ночує. Це класно, коли дитина спілкується з іншою, вони одна в одної навчаються, лагідно переходять на українську. Її батьки це розуміють. Немає такого, що у мене страшна агресія до дітей чи батьків. Все це власним прикладом, вихованням вирішується. Приємно бачити, що тобі йдуть назустріч діти чи дорослі, коли у всіх одна мета та один ворог.

Про Анну Алхім, зросійщених блогерів і те, яким має бути лідер думок сьогодні

Днями Анна Алхім оприлюднила аудіозапис фрагментів вашої розмови й звинуватила вас у лицемірстві: нібито в соціальних мережах ви говорите одне, а в особистому спілкуванні – інше. Прокоментуйте, будь ласка, ситуацію.

Ніякого лицемірства я в цьому не бачу. Я з нею бачилася 2 рази в житті: на інтерв'ю і тоді, коли автівки передавали військовим.

Я і раніше казала, і так воно є зараз: у мене дійсно є знайомі, які спілкуються російською мовою. Я не знаю, у кого таких немає. У чому полягає лицемірство? Що я на них не кидаюсь, не б'ю? Я неодноразово в Threads і в інстаграмі розповідала, що після інтерв'ю з Анею зробила великі висновки й ще більше зміцнила свою позицію, вона стала радикальнішою. Десь через місяць після виходу інтерв'ю я у Threads написала, що прийняла важливе для себе рішення: більше не відповідаю ні в соціальних мережах, ні в особистому житті, коли до мене звертаються російською мовою. Це було вже після зустрічі й після виходу інтерв'ю. Мене наштовхнула на це рішення саме вона, тому що я зрозуміла, що це люди, яких не виправити. Чому я маю це приймати у своєму особистому просторі?

Та Олена, яка була 4 місяці тому… Точно відбулися певні зміни. Чотири місяці тому я відповідала на коментарі російською, я дозволяла при собі говорити російською мовою, а сьогодні ні.

І взагалі – там велика розмова була. Ми розмовляли десь 10-15 хвилин. Напевно, Аня всю цю розмову записала. Скільки я їй протягувала руку допомоги, казала: "Я тобі допоможу", "давай я тобі відправлю подарунок". Я їй купила книги "Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності, "Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот". Я хотіла, щоб вона їх прочитала. Її близьке оточення казало, що Аню вже ніхто не підтримує, її ніхто не хоче тягнути. Я розуміла, що беру на себе відповідальність хейту. Я реально була готова допомогти людині українізуватися. І вона ж обіцяла попросити вибачення, змінитися, але.. Ну, це її рішення. Я зрозуміла, що більше мати справи з нею не хочу. Я намагалася. Ця людина вирішила йти іншим шляхом.

На жаль, окрім Анни Алхім, є й інші українські блогери, які продовжують спілкуватись російською мовою публічно, просувати ворожий контент і наративи, при цьому вони мають багато підписників, на яких впливають. Що б ви хотіли сказати таким людям і що, на вашу думку, з ними треба робити?

Я вважаю, що основна проблема не в Ані Алхім і не в інших блогерах – людях, які розмовляють російською мовою в тилу України. Я вважаю, що величезна проблема у верхівці влади. По-перше, у таких, як Гончаренко, який десятками років зросійщував таких, як Аня. Цим людям нав'язували спілкування російською мовою, російську культуру. Поки держава не почне діяти, нічого не зміниться.

Я можу сказати, що це не правильно, але це пшик. Має бути нормальна законодавча база, має оберігатися українська ідентичність, треба оберігати українських діячів з чіткою громадянською позицією. Цього не відбувається. Я не відчуваю себе захищеною, інші українці не відчувають себе захищеними. Повинні проводитися розслідування, справи відкриватися.

Зараз нова Уповноважена із захисту державної мови – Олена Івановська. Місяць тому я читала, що нова мовна омбудсменка підтримує, щоб забрали особливий статус російської мови. Потім – нова мовна омбудсменка підтримує, щоб російська музика не транслювалася на Spotify тощо. Підтримує, говорить, а дій і рішень – нуль. В одному інтерв’ю побачила, що вона виступає проти підвищення штрафів при порушенні мовного закону. Сердючка в Києві співала російською мовою. На 400 гривень оштрафували директора. Ми не підвищуємо. Ми нічого не робимо. Українську не захищаємо. І сваримося між звичайними українцями чи блогерами. Хоча проблема взагалі не в мені, не в Ані, не в моєму сусідові, який розмовляє російською. Проблема в ось таких проросійських, як Гончаренко. Уся їхня діяльність завжди була націлена на притягнення російських наративів всередину країни.

Яким, на вашу думку, має бути лідер думок сьогодні? Можливо, можете навести конкретні приклади серед українських блогерів, артистів, акторів, громадських діячів?

Ви знаєте, Аня ж також лідер думок для своєї аудиторії. Їх безліч. Кожен може вважатися лідером думок. Я бачу, як працює шоубізнес. Співаки часто навіть не підіймають гострих тем. Чому? Тому що це мінус контракти, хейт. Люди бояться.

Зараз інші блогери з проукраїнською позицією не те що будуть боятися захищати або прославляти Україну, говорити українською, вони взагалі сховаються. Тому що ти виступаєш за українське – на тебе відкривають кримінальне провадження. Ти говориш про те, що українська – це важливо, – тебе хочуть вбити й закопати десь. Це страшно. В Україні любити Україну і щось робити для неї зараз небезпечно.

Лідерів думок для мене в Україні зараз немає. Тому що говорять те, що їм зручно, на чому можна заробити грошей. У тебе має бути чітка позиція, яку ти готова захищати, прославляти, доводити до кінця. Немає таких. Моє тісне оточення, наприклад Олександр "Терен"... Та його так захейтили, присадили, полили брудом, що навіть ця сильна людина, ветеран зайвий раз не хоче створити допис, бо розуміє, що за це "постукають по голові". Зараз блогеру краще тихенько сидіти, знімати розпаковки, подорожувати й показувати щасливе життя, ніж бути українцем.

Олександр "Терен" Будько й Олена Мандзюк / Фото з інстаграму блогерки

Те саме стосується зборів. Зараз блогери не роблять збори так потужно, тому що це не підтримується аудиторією, падають охоплення, контракти. Мені страшно, що все пішло в такому напрямку. Але це через відсутність підтримки держави. Держава блогерів не підтримує. Мене держава як волонтерку жодного разу не підтримала, не запитала, як допомогти, як захистити. Просто стоїть осторонь.

Про заробіток, депресію і як справляється з хейтом

Ви поширюєте чимало зборів і публікуєте дописи з відкритою проукраїнською позицією, що інстаграм може сприйняти як "мову ворожнечі" і занести акаунт в тіньовий бан. А блог – це ваш заробіток. Чи зменшився ваш дохід?

За останні чотири місяці в мене конкретно постраждали доходи. Ми порівнювали з менеджеркою діяльність з минулими роками, нам було цікаво, як це вплинуло. У разів 10 зменшились. Але в мене завжди стояла мета – не можна всіх грошей заробити. Мені було б соромно промовчати в якомусь питанні. У мене основне джерело доходу – це спортивні програми. У мене є спортивний блог, дівчата, з якими я тренуюся щомісяця. Я записую тренування, складаю раціони. Це така основна моя діяльність і фінансова подушка. Хоча коли відбувся скандал, мені видалили робочу сторінку і сайт. Я трішки злякалася, але своїми зусиллями ми це відновили й далі захищаємо.

З приводу рекламних інтеграцій – вони конкретно скоротилися. По-перше, я відмовляюся зараз працювати з брендами, в яких немає позиції. Є бренди, які кажуть: "Можете випустити рекламу, але щоб вона була не після збору для військових", "можете викласти Reels не тоді, коли біля нього буде допис про війну". Мені дуже боляче через це. Раніше я поступово відмовлялася від роботи з брендами, які досі продовжують свою діяльність на Росії. Хоча це велике джерело доходу, це десятки тисяч доларів на місяць, від яких я свідомо відмовилась. Я б могла зі всіма працювати, мовчати, мати в місяць близько 50 тисяч доларів тільки з реклами, а замість цього маю 2 тисячі доларів в місяць. Це був мій свідомий вибір і розуміння того, що я обираю бути відданою своїм принципам. Для мене це є неоціненно. Тобто мій заробіток впав. Але це все одно не примусить мене повернутися до чогось іншого.

А на рахунок зборів – що акаунти падають у тіньовий бан. Я знаю, як обходити такі моменти: яких слів не потрібно писати, яке фото не потрібно викладати. Я вже знаю, що він банить за мову ворожнечі. Але проблема в тому, що в тіньовий бан блог йде через те, що люди прогортають. Коли я викладаю збір, вони швиденько прогортають. Коли цього багато, інстаграм зчитує тебе як нецікавий контент і опускає вниз. Я завжди свою аудиторію прошу: "Якщо ви не донатите, будь ласка, додивіться сториз до кінця. Поставте сердечко або відправте реакцію".

Не всі мають можливість постійно донатити. Але моя аудиторія пише коментар для просування блогу, коли не може задонатити. Я їм вдячна за це. Це дуже працює. Я кажу, що кожне повідомлення – це також донат. Саме це допомагає постійно не падати в тіньовий бан, але це робота з аудиторією. Потрібно постійно їй пояснювати, для чого це робити, як і чому. Але з величезної кількості переглядів кожного дня моїх сториз, все одно збори закриває меншість. Коли ми розігрували останній раз авто за донат, ми зібрали 6 мільйонів гривень за 20 тисяч донатів. Тобто 20 тисяч людей з такої величезної кількості охоплень. Це ж були мільйонні перегляди відео, сотні тисяч переглядів сториз і тільки 20 тисяч людей задонатило. Меншість завжди закриває всі найбільші збори.

Я помітила, що в нас зараз класно працює культура, що маленьких донатів не існує. У Threads часто можна побачити скриншоти, коли люди переказують по 1 гривні, по 5 гривень.

Це дуже класно і так приємно. Часто відмічають і кажуть: "У мене було 9 гривень на картці, я розділила їх на 9 зборів". Людина – золото. Якби так робив кожен – це було б розкішно, тому що кожен збір, який я публікувала б в сториз, був би закритий за добу. Дійсно немає маленьких донатів.

Ви відверто розповідали про боротьбу з депресією. Чи не погіршився ваш стан на фоні всіх скандалів?

Я так відкрито розповіла в інтерв'ю про своє лікування, про те, що у мене діагностували депресію, і отримала такий хейт. Люди намагались мене цим образити: "Ти психічна хвора", "Іди лікуйся", "Випий таблетки", "Підніми дозу антидепресантів". Навіть зараз мені про це постійно пишуть. Це достатньо низько.

Коли я висловлюю свою позицію, вони одразу це починають використовувати. Хоча я своє лікування вже давно закінчила, просто про це навіть не хочу розповідати у блозі, тому що розумію, що отримаю нову хвилю хейту. Але я впевнена, що прийде час, коли я це розповім, тому що цей етап в житті дав мені багато сил. Лікування з психіатром було дуже важливим для того, щоб знайти своє місце в цьому світі. Стан не погіршився, він покращився.

Що вам допомагає справлятися з хейтом? Адже зараз ви не лише одна з найобговорюваніших блогерок України, але й одна з тих, кого найбільше хейтять.

Підтримка читачів – те, що мені найбільше допомагає. Вони часто пишуть: "Олено, ви одна, хто зараз може так відстоювати свою позицію. Будь ласка, не здавайтеся, ми за вами". Я розумію, що люди вірять і, можливо, в них і немає більше кому іншому повірити в медійному світі. Мене це тримає.

Друге – це, звісно, моє близьке оточення: друзі, які поряд, дві сестрички, батьки. Коли тобі постійно докоряють, рано чи пізно ти дійсно почнеш думати, що зробила неправильно. Я часто раджуся з людьми, які поряд, щоб вони дали оцінку ситуації зі сторони. Мені важливо почути людей, яким довіряю. Друзі дуже підтримують.

А третє – це спорт. Я знаю, що вдома я в безпеці. Це дійсно той острівок безпеки, який у мене є. Я тут ховаюся від хейту, проблем, злих людей. Я себе вдома почуваю в повній безпеці. Я тут з дітьми. Я можу тут тренуватися, з дітками обійматися, займатися хатніми справами, поприбирати, приготувати їсти, відволіктись.

За весь цей час жодного разу до мене не підійшла людина на вулиці й не сказала щось погане. Навпаки, я поки вийду з машини, перейду дорогу, до мене вже троє людей підійдуть і скажуть: "А можна вас обійняти?", "Дякую за позицію", "Дякую, що ви говорите". Тобто тільки хороше. Ось це дуже підтримує. Можливо, люди в мережі тільки такі злі. Мені це дає віри й сил, що в мене є багато однодумців.

Поки що я можу це витримувати. Хоча інколи, звісно, руки опускаються. Я не така сильна, незалежна, як більшість мене уявляє – все можна їй сказати, як хочеш образити, вона все витримає. Всі дивуються, як я це витримую. Мені також важко, я можу і розплакатись часом, засумувати. І в цей час я одразу можу когось набрати, поговорити. Мені більше не те що страшно, коли я відчуваю несправедливість, – мені дуже образливо, що люди або закривають очі, або її не бачать.

Олена Мандзюк / Фото з інстаграму блогерки

Ви зазначили, що читачі – ваша найбільше підтримка. Як вам вдалося сформувати таку свідому аудиторію? Бо у вас ніби своя бульбашка в інстаграмі.

Це точно. Я 4 місяці тому зрозуміла, що це бульбашка, тому що думала, що всі такі, поки не прийшла інша аудиторія. Я нещодавно отримала коментар від дівчинки: "Я з вами відтоді, як ви почали вести блог 9 років тому. Я пам'ятаю вас різною. Пам'ятаю, що у вас завжди були ось ці цінності, тому мені не дивно, що ви зараз захищаєте українську мову, підтримуєте військових, адже я за вами спостерігала останні 9 років і знаю, яка ви насправді".

Звісно, до великої війни в мене був лайфстайл-блог: подорожі, переодягалки, сумочки. Та я все одно весь час волонтерила, просто в інших напрямках. З 2014 була підтримка військових, але не така гучна. Я постійно працювала з психоневрологічним інтернатом. З UAnimals працювала, бо важливо захищати тварин, щоб їх не використовували як розвагу для фото. Час від часу у мене в блозі важливі соціальні теми підіймалися. Просто зараз вони загострилися. Я розумію, що інколи потрібно десь радикальніше тиснути, тому що як раніше по-хорошому вже не буде і нічого не вирішиться.

Я змінююсь. От перестала відповідати на звернення російською. Були ж звинувачення: "Ти ж сама російською розмовляла". Але ж я цього ніколи не приховувала, в інтерв'ю розповідала, до 2016-го навіть вела блог російською, бо також виросла у зросійщеній сім'ї. Але мені подобається, що відбувається трансформація. Напевно, я й далі буду змінюватися. Надіюсь, не в погану сторону.

Мені здається, зараз такі обставини, коли ти вже не можеш бути такою, як раніше, це вже не працює.

Як діти переживають розлуку з батьком, який на війні?

Ви вже сьогодні згадували колишнього чоловіка, який добровільно мобілізувався. В інтерв'ю Раміні ви розповідали, що найболісніше це сприйняла ваша донька Мірра, оскільки вона старша і краще все розуміє. І батько не розповів про рішення піти на фронт. Як зараз вона переживає розлуку з батьком?

Важко. Останній раз діти бачилися з Русланом тоді, коли я їх привезла до нього в Суми. Тому що Руслан не приїжджає додому взагалі. Він пропустив, як Мірра пішла в перший клас. Зараз Лад йде в перший клас. Я мала велику надію, що він зможе приїхати на перше вересня. Буквально дві години тому ми розмовляли. Він у скрутному становищі, був обстріл. Багато 200-х, 300-х. Я розумію, що він не приїде. Це важко для дітей. Лад весь більш свідомий вік росте без тата.

Але найважче Руслану. Я це також розумію. Він прекрасний тато. Він обожнює дітей. Для нього діти – це одна з найважливіших причин, чому він пішов на війну. Для нього теж велика травма, що діти ростуть без нього, що він не може до них приїхати. Зараз їх перемістили на Покровський напрямок. І я думаю, як мені зібрати дітей і поїхати туди, якщо там дуже небезпечно. Хоча і в Сумах небезпечно. Під час нашого перебування були постійні обстріли, а зараз взагалі страх.

Руслан четвертий рік на війні. І це нескінченна історія. Психологічно, морально він на дні, оскільки постійно у важких умовах. Ось цієї мотивації перших років уже давно немає, тому що Руслан не буває вдома, не має часу на будь-яке ментальне відновлення, навіть на дітей.

Він отримав важке поранення, немає повного відновлення діяльності його руки. Через те, що він кожного дня на війні, критично зіпсувався зір. Я не знаю, як він взагалі щось бачить. Слух, зір, серце – тобто це повністю зношене здоров'я. Але людину ж не відпускають ні на реабілітацію, ні на лікування, ні у відпустку додому. Він не може взяти відпустку, тому що не має на кого залишити свої обов'язки. І кінця цьому немає.

Я неодноразово писала у соціальних мережах, що військовий може повернутися додому або в труні, або з інвалідністю. Ну, звісно, можеш заплатити комусь 10-20 тисяч доларів і тобі зроблять. Але ні я, ні Руслан ніколи на це не підемо. Я ніколи хабарів не давала: ні в школі, ні в університеті, ні в лікарні. Для мене це принизливо. Я розумію, що для нього також. Тому я не знаю, що буде далі.

А як син? Він молодший, але ж все одно розуміє, що батько на фронті, що триває війна. Для хлопчика важливий зв'язок з батьком.

Це навіть зробила не я, а в школі та садку навчили викладачі. Коли почались канікули, то ми продовжили вдома. Вони знають, для чого це, кого вони вшановують.

Мені здається, це одне з важливих правил кожної сім'ї – зберігати пам'ять. Я завжди повторюю, що без пам'яті того, що в нас відбувалося раніше, що відбувається зараз, світлого майбутнього для України не буде. Зараз в нас росте нове покоління, з ними потрібно працювати, розповідати, навчати, а краще – показувати приклад.

Я дітей ніколи не лякаю, не розповідаю щось страшне про війну. Не хочеться їх ще більше травмувати, але розповіді про боротьбу, про захист українського і про ворога у нас часто є. Такі вже великі свідомі патріоти.

Чи перебуває у стосунках?

Ви доволі рідко ділитесь подробицями особистого життя, але після розлучення вже пройшло кілька років. Чи перебуваєте ви зараз у стосунках? Бо в інстаграмі ви показуєте здебільшого волонтерство, дітей, війну.

Особисте життя, типу відпочинку, подорожей, я стала транслювати менше з поваги до тих сімей, які не мають змоги зараз таке зробити. Мені не хочеться, щоб якась жінка чи мама подумали: "А я не можу собі цього дозволити". Це я про відпочинок говорю. Я інколи це роблю, але досить рідко. Однак у кожного життя продовжується, ми повинні жити.

З приводу особистого життя – нічого нового не скажу. Є величезна кількість уваги від чоловіків. Постійно хтось запрошує на побачення, погуляти, познайомитись чи на розмови. Але всередині я не знайшла того відгуку. Можливо, через те, що хочеться, щоб поряд була людина, якій ти можеш повністю довіритись, віддатися. Якось зараз не відчуваю такого.

З попередніх інтерв'ю зрозуміло, що вам дуже важлива громадянська позиція чоловіка.

Зараз зі мною вже не знайомляться ті, що не мають громадянської позиції (сміється – Show 24). Є багато уваги від військових і ветеранів. Це класно. Але я за останній час зрозуміла, наскільки сильна, попри свою слабкість. Я точно знаю, що поруч повинен бути чоловік, до якого мені захочеться прислухатись. Це дійсно повинна бути людина з чіткою громадянською позицією, з якою мені буде що обговорити, за якою можна буде сховатися. Мені дуже важливо відчувати підтримку: від аудиторії, друзів чи чоловіка, який буде поряд. Тому що вона дає мені сили рухатись, працювати, жити. Поки що немає такої підтримки від чоловіка.