Все про закреп: причини, ознаки та способи лікування

Втім, якщо труднощі з дефекацією тривають понад три тижні, лікарі говорять вже про хронічний закреп – тут необхідна консультація фахівця, повідомляє 24 Канал з посиланням на NHS.

Які причини виникнення закрепу?

Найчастіше порушення регулярності випорожнень пов’язані зі способом життя:

• Дефіцит клітковини в харчуванні (мало овочів, фруктів, цільних злаків).
• Недостатнє вживання рідини.
• Малорухливість.
• Відсутність фізичних вправ.
• Звичка ігнорувати позиви до дефекації.

Існують й інші, менш очевидні причини закреп у:

• Механічні перешкоди: пухлини, спайки, стенози чи випинання (ректоцеле) в кишківнику.
• Пошкодження нервів, що контролюють скорочення м'язів кишківника (наприклад, при хворобі Паркінсона,
• розсіяному склерозі, інсульті, автономній невропатії).
• Дискоординація або слабкість м'язів тазу.
• Гормональні зміни (вагітність, післяпологовий період, порушення роботи щитоподібної залози, діабет).

Не варто забувати, що багато ліків можуть уповільнювати роботу кишківника: опіоїдні анальгетики, нестероїдні протизапальні (наприклад, ібупрофен), деякі антидепресанти, антигістамінні засоби та препарати заліза,
– пояснюють експерти МОЗ Великої Британії.

Як проявляється закреп?

Джерело: Mayo Clinic

Основна проблема при закрепі в тому, що товста кишка поглинає із вмісту надто багато води, а просування калу відбувається дуже повільно. Внаслідок цього випорожнення ущільнюються, зменшуються в об’ємі та виходять з труднощами.

Типові симптоми:

• Дефекація рідше трьох разів на тиждень.
• Твердий, кулястий або комкуватий кал.
• Необхідність сильно тужитися.
• Відчуття "закорковування" в прямій кишці.
• Відчуття неповного випорожнення після відвідування туалету.
• Іноді люди змушені допомагати собі руками або натискати на живіт.

Якщо ці прояви тривають упродовж тривалого часу, найімовірніше, це хронічний закреп.

Як лікарі визначають причину закрепу?

Початок консультації – це завжди докладне опитування: лікар поцікавиться частотою дефекацій, зовнішнім виглядом випорожнень, наявністю крові, супутніми захворюваннями, спадковістю та особливостями життя. Як правило, проводиться і ректальне обстеження.

У складних чи затяжних випадках можуть бути призначені додаткові дослідження:

• Аналізи крові, сечі (на гормони, ознаки анемії чи діабету).
• Аналіз калу на інфекції, запалення, онкологічні маркери.
• Рентген, КТ чи МРТ для виявлення перешкод у кишечнику.
• Колоноскопія або сигмоїдоскопія – ендоскопічний огляд товстої кишки з можливістю біопсії чи видалення поліпів.
• Дослідження транзиту кишечника з радіонуклідами – для оцінки швидкості просування вмісту.
• Дефекографія – рентген під час імітації дефекації для оцінки роботи м’язів таза.
• Аноректальна манометрія – вимірювання роботи сфінктерів із допомогою спеціального балона.

Як лікують закреп?

Завжди варто починати з немедикаментозних підходів:

1. Збільшити в раціоні частку клітковини (овочі, фрукти, неочищені крупи).
2. Слідкувати за кількістю випитої рідини, додати ще 2 – 4 склянки води на день.
3. Більше рухатись – навіть регулярні прогулянки можуть суттєво допомогти.
4. Не стримувати природні позиви й обирати правильне положення в туалеті (наприклад, з піднятими колінами)

Якщо домашні заходи не допомагають, лікар може порадити м’які проносні, пом’якшувачі калу, клітковинні добавки або супозиторії чи клізми. При цьому варто пам’ятати: самостійно і довго приймати такі засоби без нагляду лікаря не можна.

За порушень роботи тазових м’язів допомагають спеціальні тренування із біологічним зворотним зв’язком.

Коли звертатися до лікаря?

Зверніться до фахівця, якщо:

• Закреп не зникає попри зміни у харчуванні та способі життя.
• У калі з’явилася кров.
• Є здуття живота, немотивоване схуднення, постійна втома.

Якщо ви приймаєте ліки, які можуть впливати на роботу кишківника, не скасовуйте їх самостійно – лише після консультації з лікарем.