Сонячні панелі — це проблема: як люди втрачають гроші та електрику через них

Багато хто пише, що сонячна енергетика процвітає, дахи будинків у Європі заповнюються панелями, але мало хто розуміє, як отримати реальну вигоду. Марта Родрігес Невес, докторка політології та державного управління, яка останні два роки вивчала енергетичні проєкти, описала проблеми галузі в статті для видання The Brussels Times.

Якщо люди виробляють сонячну енергію тільки для продажу в мережу, це створює додаткові проблеми, як-от перевантаження енергомережі, а також збільшує витрати і ускладнює роботу державних органів, що керують системою. Тому дуже важлива наявність систем зберігання енергії.

Цінова політика впливає не тільки на те, чи встановлюють люди сонячні панелі, а й на те, скільки вони самі вирішують споживати. Це дуже складна технічна галузь, тому більшість людей не розбираються в темі.

Існує три моделі ціноутворення. Ціноутворення в реальному часі — найскладніша, але й найефективніша з них. Ціни оновлюються щогодини, іноді навіть стаючи негативними.

Модель дуже чутлива до реальних погодних умов. Але вона також вимагає цифрової грамотності, інтелектуальних інструментів управління та стійкості до волатильності. Уряди все частіше підтримують ціноутворення в реальному часі, і воно дає позитивні результати.

Система чистого вимірювання (net metering) — найпростіша. Кожну кіловат-годину, віддану в мережу, враховують за тією самою вартістю, що й імпортовану електроенергію. Простіше кажучи, домогосподарства платять за електроенергію таку саму ціну, за якою продають її в мережу. Така модель вигідна для домовласників із сонячними панелями і проста в управлінні.

Чистий вимір ніяк не стимулює купувати акумулятор і накопичувати енергію, натомість спонукають збільшувати потужність домашньої електростанції для більшого заробітку, що порушує баланс у національній енергомережі. Саме тому систему першою впровадили в багатьох європейських країнах, і саме вона допомогла дати старт буму сонячної енергії, який зрештою призвів до проблем аж до перебоїв в електропостачанні. Деякі уряди вже відмовляються від моделі на користь інших, незважаючи на невдоволення домовласників.

Модель "тарифи + ціноутворення за часом" набуває дедалі більшої популярності. Вона оцінює електроенергію, що продається постачальниками, нижче, ніж споживачі купують у години пік.

Іншими словами, власники домашніх станцій платять у пікові години більше, ніж отримують за продаж, і їм вигідніше накопичувати енергію в акумуляторах заради економії. У години пік вони можуть використовувати власну електроенергію, а не брати її із зовнішньої мережі. Така система береже енергосистему, але складніша, адже змушує людей постійно контролювати споживання і змінювати звички.

На думку Марти Невес, потрібно відмовитися від моделі чистого виміру, але водночас субсидувати встановлення акумуляторів. Тоді люди вкладатимуть гроші в сонячні електростанції, але при цьому не створять надмірного навантаження на мережу.

Розмір акумуляторів також має значення. Більші накопичувачі значно збільшують власне споживання і підвищують ефективність систем. Вони дають змогу домогосподарствам і спільнотам співвідносити виробництво з попитом, регулюючи ціни в режимі реального часу.

Раніше писали, що Індія обмежує виробництво сонячної енергії через перевантаження мереж. Причиною стало введення нових електростанцій раніше запланованого терміну, тоді як запуск проєктів з розподілу затримався.

У Бразилії склалася схожа ситуація. Занадто велика кількість сонячних електростанцій спричинили масштабне відключення електропостачання в серпні 2025 року.