Як "Роттердам+" перетворився з прецеденту для очищення антикорупційної системи на символ безкарності

Формула «Роттердам+» стала однією з найгучніших афер у новітній історії України.

У 2016–2019 роках НКРЕКУ закріпила механізм, яким ціна вугілля для ТЕС розраховувалася так, ніби паливо везли з Європи морем через Роттердам. Насправді ж електростанції працювали на українському та російському вугіллі, а фрахт та перевалка існували лише на папері.

Ця фіктивна «логістика» коштувала країні більш ніж 38 млрд грн. Кошти йшли через тарифи, переплачувати змушені були і промислові підприємства, і пересічні громадяни. Бенефіціарами схеми стали найбільші гравці – бізнес-імперія Ріната Ахметова та тодішній президент Петро Порошенко. Виконавцями виступили керівники НКРЕКУ та менеджмент ДПЕК, які роками утримували формулу у дії.

У 2019 році НАБУ та САП заявили про розслідування, назвавши його перевіркою зрілості антикорупційної системи. Але гучна справа швидко перетворилася на затяжну судову епопею. ВАКС почергово знімав звинувачення з чиновників комісії — спочатку з Оксани Кривенко, потім з Олександра Формагея та Дмитра Коваленка, тепер черга дійшла Олени Антонової. Підстава завжди одна й та сама — закінчення п'ятирічного терміну давності за службовою недбалістю. Усі цивільні позови про відшкодування збитків також залишилися без руху.

На папері розслідування триває, у справі залишаються вісім фігурантів із числа колишніх топ-менеджерів ДПЕК. Але час працює на них: щойно терміни остаточно «згорять», процес можна буде закривати без вироку.

Антикорупційні органи зіграли у звичну гру: корупціонерів упіймали, показали суспільству гучний улов, але у результаті повернули їх у каламутну воду, де вони почуваються як удома.

Як повідомляв портал "Знай.ua", Гольдський обслуговує інтереси олігарха-втікача Курченка в Україні.

Також "Знай.ua" писав, що Центр протидії корупції Віталія Шабуніна не помічає очевидних фактів у справі топ-чиновника НАБУ Руслана Магамедрасулова.