За ультраправых, но не за их ценности: как и почему голосует молодежь на выборах в Польше

Вибори президента Польщі у 2025 році показали декілька несподіваних змін у громадській думці.

Одна з них – це висока частка молоді, що віддала голоси за крайніх правих кандидатів – зокрема, за переможця виборів Кароля Навроцького та лідера "Конфедерації" Славоміра Менцена, ідеологію якого ліві поляки вважають близькою до нацизму.

А ще ці політики відомі ініціативами щодо обмеження прав українців у Польщі.

Парадоксально, але два роки тому молодь схилялася до підтримки головного опонента цих політиків – "Громадянської коаліції" на чолі з Дональдом Туском.

Чому так різко змінилися уподобання? Відповідь на це питання шукав польський Фонд Стефана Баторія, що провів дослідження уподобань польської молоді.

З його автором Павлом Марчевським, соціологом та керівником досліджень idea.

Forum, поспілкувалося видання New Eastern Europe, що є партнером "Європейської правди" у консорціумі MOST.

Зважаючи на те, наскільки для України важлива думка Польщі (а отже, і польських виборців), ми переклали українською та публікуємо ключові пояснення соціолога, викладені від першої особи.

* * * * *.

Молодь – це меншість, що хоче впливати на країну.

Молоді виборці не є найчисленнішою групою в польському електораті, і їхня частка зменшуватиметься в найближчі роки.

Водночас і дослідження, і останні виборчі кампанії свідчать, що ця група стає дедалі свідомішою, а її вплив на політику, попри відносно невелику чисельність – зростає.

Молоді поляки розуміють: оскільки вони у меншості, то мають діяти активно, щоб їхній голос почули.

Ми чітко побачили це на останніх президентських виборах: явка молоді в обох турах перевищила 70%, і це навіть більше, ніж на парламентських виборах 2023 року (де також було зростання активності молоді.

– ЄП).

Тож хоча молодь у Польщі – не найчисленніша група, але політично залучена.

Також їхні політичні вподобання дають можливість зазирнути в майбутнє польської політики.

А ще саме молоді особливо багато на передвиборчих мітингах, а їхні погляди матимуть значення у формуванні політичного ландшафту країни.

Але нас зацікавила їхня мотивація.

Чому вони так прагнуть голосувати? Чи розглядають вони голосування як спосіб заявити про себе? А зважаючи на активну участь молоді у парламентських виборах 2023 року, важливо також, як вони сприймають те, що відбулося.

Чи задоволена молодь політикою влади, чи, можливо, знову розчарувалася?.

З'ясувалося, що молодь значною мірою пішла від тих, кого підтримала на попередніх виборах.

Як польська молодь пішла від партії Туска.

У 2016-2022 роках багато молодих поляків, а особливо полячок були долучені до протестів проти законодавства, що обмежувало аборти.

Як наслідок, на виборах 2023 року молоді виборці надали перевагу передусім опозиційній на той час центристській "Громадянській коаліції".

Але зараз можна говорити, що ця підтримка була радше винятком.

Ще під час тих протестів дослідження показували, що значна частка молодих людей схильні до радикалізму – як правого, так і лівого.

За підсумками цих протестів багато хто очікував тріумфу лівих.

Але цього не сталося.

Річ у тім, що "Громадянська коаліція" зуміла переконати молодих виборців, що вона представляє нову якість у політиці, до того ж Дональда Туска пообіцяв лібералізувати закон.

Сьогодні багато молодих людей зізнаються соціологам, що почуваються зрадженими.

Вони вважають, що уряд відмовився від питань, які були для них найважливішими.

Треба також пам’ятати, що молодь споживає політику інакше.

Вона отримує значну частину інформації з соцмереж – особливо Tik.

У цьому секрет, як Славомір Менцен з крайньоправої "Конфедерації" став настільки популярним серед молоді.

Бо він пропонує щось "нове" – або принаймні так видається.

І він дуже активний у Tik.

Тож коли молоді виборці побачили, що уряд, зокрема "Громадянська коаліція", не здатний забезпечити обіцяну "нову якість" – вони знову почали шукати альтернативу.

Результати першого туру президентських виборів у травні 2025 року ідеально ілюструють цю зміну серед молодих виборців: явна більшість з них відмовилися голосувати за кандидатів, пов’язаних із двома головними партіями, які домінували в польській політиці протягом десятиліть.

Підтримка фашиста – не обов'язково фашизм.

Дійсно, серед молодих виборців дуже популярний Менцен, який представляє ультраправу "Конфедерацію".

Але не варто робити з цього висновки про їхні вподобання.

Як не дивно, та багато прихильників "Конфедерації" навіть не є традиційно "правими".

Для них Менцен уособлює альтернативу мейнстриму політики.

У глибинних інтерв’ю вони казали нам, що сприймають його як "некорумпованого" – він не обіймав високих посад, не був заплямований політичними скандалами й не перебуває під контролем великої партії.

Це відчуття новизни має величезне значення для молодих виборців.

Їхня мотивація часто дуже проста: вони не хочуть ні Туска, ні Качинського.

Вони хочуть когось нового, бо відчувають, що "старі політики" байдужі до їхніх проблем.

Ця динаміка існує вже давно і не зникне.

Наприклад, одна учасниця фокус-групи зізналася, що її непокоїла антиабортна позиція Менцена.

Але вона також міркувала: як президент, він усе одно не матиме повноважень змінити закон про аборти – тож вона просто відкинула цю частину його програми.

Такий прагматичний підхід поширений серед його молодих виборців.

Знаючи, що молодь відчуває себе проігнорованою мейнстримними партіями, окремі політики експлуатують розчарування – і Менцен є одним із таких.

Але не тільки він – "лівий" Адріан Зандберг теж отримав сильну підтримку молоді на виборах, з тієї ж причини.

Окрім "новизни" для молоді найбільше значення має "справжність" політика, тобто відчуття того, ким він себе декларує.

Через це багато молодих виборців прямо відкидають будь-кого, хто вже був прем’єром, міністром чи президентом, бо не довіряють тим, хто був у політиці.

На виборах-2025 це допомогло Каролю Навроцькому.

Навіть попри підтримку з боку "Права і справедливості", Навроцький презентував себе як "нове обличчя" і зумів здобути прихильність молоді у другому турі президентських виборів.

Натомість Рафала Тшасковського вони бачили "гравцем системи", бо той був мером Варшави і заступником голови "Громадянської платформи" Туска.

А молодь хоче перемоги тих, хто покращить її щоденне життя, вирішить практичні проблеми.

Найважливішою з цих проблем є житло.

Молоді поляки вважають, що ані чинний, ані попередні уряди не зробили достатньо для забезпечення доступного житла.

Інша ключова тема – освіта, і саме тут Менцен завойовує їхні серця.

Багатьох молодих людей вважають школу застарілою інституцією; такою, що погано готує до ринку праці чи життя в сучасному суспільстві.

А лібертаріанське послання Менцена – менше держави, більше індивідуальної свободи – приваблює саме тому, що відповідає цьому розчаруванню.

І я нагадаю: наше дослідження свідчить, що багато молодих людей готові підтримати кандидата (наприклад, Менцена) навіть за принципової незгоди з окремими пунктами його програми.

Тож поляризація, що є проблемою польського суспільства, значною мірою оминула молодь.

Навіть релігія вже не має того значення.

Є думка, що секуляризація польської молоді є найшвидшою в Європі.

Ба більше: можливо, вона є навіть найшвидшою у світі.

У старших поколінь цей процес значно повільніший.

Кілька років тому мене здивувало одне глибинне соціологічне інтерв'ю з молодою активісткою з крайньоправої молодіжної організації.

Вона розповіла, що з ентузіазмом співпрацює з іншими молодіжними групами незалежно від їхньої політичної орієнтації у питаннях, які були для них важливими.

Війна з Україною та ставлення до українських мігрантів.

Якщо запитати прямо про війну, молоді люди кажуть, що їх це турбує.

Але їхній страх значно слабший, ніж у старших поколінь – і це, мабуть, природно.

Для них війна – абстрактне поняття.

Якщо говорити з ними довше, вони визнають, що війна поруч із Польщею і що ми знаходимося на кордоні НАТО та ЄС.

Але водночас вони усвідомлюють гарантії безпеки, які надає наше членство в цих організаціях, та бачать, що Росія не змогла просто захопити Україну.

Це усвідомлення певною мірою їх заспокоює.

Натомість з міграцією ситуація зовсім інша.

Присутність українських мігрантів впливає на їхнє щоденне життя – у школах, на ринку праці, навіть у місцевих громадах.

Це те, що вони відчувають безпосередньо.

Багато молодих людей скептично ставляться до офіційної статистики щодо кількості українців у Польщі, бо, як їм здається, вони всюди.

Це відчуття породжує тривогу.

Іноді це страх конкуренції за робочі місця, іноді – злість через нібито привілейоване ставлення до українців.

У результаті готовність молодих поляків допомагати українцям помітно нижча, ніж загалом по Польщі.

Це не завжди пов’язане з ксенофобією – часто це наслідок їхньої власної економічної та соціальної невпевненості.

І це дуже помітно через те, що до мігрантів з Близького Сходу, Південної Азії чи Латинської Америки, які також є у Польщі, подібного ставлення немає.

Бо ці групи значно менш помітні, і їхня присутність не сприймається як конкуренція або загроза.

Складене за інтерв'ю Павла Марчевського – соціолога і керівника досліджень idea.

Forum Фонду Стефана Баторія у Варшаві.

Спілкувалася Івона Рейхардт, заступниця головного редактора New Eastern Europe.

Початково опубліковано у New Eastern Europe в рамках журналістського партнерства MOST – Media Organisations for Stronger Transnational Journalism, за підтримки програми Creative Europe, що допомагає незалежним медіа, які спеціалізуються на висвітленні міжнародних питань.