Психологи в шоці: кого любити обирає мозок, а не серце

Закоханість запускається трьома системами потягу. Чому ви обираєте знайомих людей? Мозок і закоханість реагують на ефект частого контакту.

Про що ви дізнаєтесь:

Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, чому серед мільярдів людей на планеті ваш мозок фіксується саме на одній конкретній особі? Це доля, магія чи проста випадковість? Наука стверджує, що романтичне кохання — це не містичний збіг обставин, а результат роботи складного, дивовижного й трохи загадкового біохімічного алгоритму, який запускається в мозку.Цей процес керується трьома окремими, проте взаємопов’язаними нейробіологічними системами — потягом, закоханістю та прив’язаністю. Розуміння дії цих механізмів доводить: вибір партнера — це глибока хімічна реакція, що виходить далеко за межі свідомості. Главред розповість більш детально.

Фази кохання

Науковці виділяють три основні стадії кохання, кожна з яких активується певними гормонами та нейромедіаторами.

Потяг

Це найперший, біологічно зумовлений етап, мета якого — знайти партнера для продовження роду. За нього відповідають статеві гормони — тестостерон (як у чоловіків, так і у жінок) та естроген. На цьому етапі мозок ніби віддає пряму команду: "Іди, знайди когось".

Закоханість

Це гостра, ейфорична фаза "метеликів у животі", одержимості та постійних фантазій.

Дофамін відіграє провідну роль, адже саме він викликає сильне відчуття винагороди й піднесення, схоже на ейфорію від перемоги. Думки про об’єкт закоханості стають надзвичайно приємними й нав’язливими.

Норадреналін спричиняє фізіологічні реакції, які часто сприймаються як прояви романтики: прискорене серцебиття, пітливість долонь, відчуття, ніби ви потрапили у романтичний фільм.

Серотоніновий провал — рівень серотоніну, гормону, що регулює настрій, різко знижується. Це спричиняє обсесивність — стан, коли людина постійно думає лише про кохану особу. Біологічно закоханість у цьому стані нагадує обсесивно-компульсивний розлад.

Прив’язаність

Це своєрідний "клей" для тривалих стосунків, який забезпечує відчуття спокою, довіри й стабільності. За нього відповідають гормони окситоцин і вазопресин.Цікаво, що ці три системи можуть працювати незалежно: можна відчувати потяг до однієї людини, закоханість — до іншої, а прив’язаність — до третьої.

Відео про те, як мозок обирає в кого закохатися, можна переглянути тут:

Чому мозок обирає знайоме

Дуже рідко вибір партнера буває повністю свідомим. Мозок використовує приховані психологічні й біологічні механізми:

Ефект частого контакту. Чим частіше ви бачите людину, тим більша ймовірність, що вона здаватиметься вам симпатичнішою. Саме тому колеги або давні знайомі часто стають об’єктами потягу — мозок асоціює їх із безпекою та знайомим середовищем.

Фамільярні риси. Несвідомо ми обираємо людей, які нагадують нам батьків — не зовнішністю, а емоційними реакціями чи моделями поведінки.

Біологічні сигнали. Мозок шукає ознаки здоров’я та надійності партнера для продовження роду: симетрія обличчя, чиста шкіра, відкрита постава — усе це підсвідомо сприймається як показник добрих генів.

Невловимий X-фактор

Попри силу хімії та складність біологічних алгоритмів, існує те, що наука пояснити не може. Психологи називають це X-фактором.Буває, що між людьми просто виникає зв’язок, який виходить за межі зовнішньої привабливості чи біологічних закономірностей. Кохання не завжди спалахує миттєво — іноді воно розгоряється повільно. Є так званий ефект повільного горіння, коли тривале спілкування поступово змінює сприйняття: людина, яка спочатку не здавалася привабливою, завдяки спільним спогадам і взаєморозумінню стає близькою та бажаною.

Вас може зацікавити: