Як енергоносії з РФ досі потрапляють до ЄС і як Брюссель хоче повністю припинити постачання

У відповідь на повномасштабну війну РФ проти України та спричинені цим збої на світовому енергетичному ринку Європейська комісія прийняла план заходів Re.

PowerEU, основною метою якого є поступова, але повна відмова від імпорту російського викопного палива.

Для досягнення цієї мети передбачено прискорити диверсифікацію шляхів постачання нафти та газу, розвивати зелену енергетику та сприяти економії споживання енергії.

Про те, як ЄС планує поставити крапку в історії енергетичної залежності від Москви і скільки втратить від цього РФ, читайте в статті експертки Razom We Stand Катерини Концур Питання на 27 млрд євро: як ЄС рухається до відмови від російських нафти та газу.

Далі – стислий її виклад.

ЄС швидко диверсифікував імпорт енергоносіїв, поставивши за мету відмову від поставок з Росії.

Україна своєю чергою з 2025 року повністю припинила транзит газу.

Загальна частка російського газу (скрапленого природного газу (СПГ) та трубопровідного природного газу) в імпорті газу ЄС знизилася з 45% у довоєнні роки до 13% у другому кварталі 2025 року.

На сьогодні основним постачальником трубопровідного газу для ЄС стала Норвегія.

Відповідно до Re.

PowerEU ЄС планує повністю припинити імпорт російського газу та нафти до кінця 2027 року.

Водночас за час війни збільшився імпорт російського скрапленого газу.

Найбільшими імпортерами російського СПГ в ЄС є Франція, Іспанія, Нідерланди та Бельгія.

З Бельгії вже трубопроводами здійснюються подальші поставки до Німеччини та інших країн ЄС.

Дві третини обсягів поставок СПГ з РФ здійснюється за довгостроковими контрактами, що ускладнює їх термінове припинення.

Ще одна третина – це спотові/короткострокові контракти.

За оцінками Razom We Stand, Росія втрачатиме до 5 млрд євро щорічно через заборону спотових/короткострокових контрактів в ЄС з 1 січня 2026 року і близько 15 млрд євро при повній забороні всього імпорту (як турбопровідного, так і СПГ) з 1 січня 2027 року.

Відповідні терміни запропоновані Європейським парламентом у проєкті Регламенту Re.

PowerEU, який буде поставлений на голосування у другій половині жовтня 2025 року.

Європейський парламент і Рада ЄС (держави-члени) повинні будуть досягти згоди щодо остаточного тексту після затвердження своїх переговорних мандатів.

Рада ЄС під головуванням Данії має намір схвалити зміни до кінця року.

Європейський парламент також прагне якомога швидше їх затвердити, здолавши потужне газове лобі основних імпортерів.

За даними Євростату, в першому кварталі 2021 року Росія була найбільшим постачальником нафти та нафтопродуктів до ЄС.

Проте після вторгнення РФ в Україну в торгівлі нафтою в ЄС відбулися значні зміни (серед усієї імпортованої до ЄС нафти тільки 2% – російська, станом на другий квартал 2025 року).

Проте з цієї тенденції є важливі винятки – Угорщина і Словаччина.

На сьогодні річний внесок Угорщини до військового бюджету країни-агресора складає 2,2 млрд євро, Словаччини – 1,9 млрд євро, а разом це щорічно 4,1 млрд євро на спонсорування війни.

Виняток з європейського ембарго на російську нафту для цих двох країн може бути скасований вже з 1 січня 2026 року, якщо поправки Європейського парламенту до Регламенту Re.

PowerEU будуть прийняті.

Крім того, від 2023 року Туреччина стала тіньовим центром реекспорту російських нафтопродуктів.

При посиленні контролю за походженням нафтопродуктів, Росія може втратити від 4 млрд (у разі якщо відповідні заходи будуть вживатися лише з боку ЄС) до 8 млрд євро на рік (у разі скоординованих дій на рівні G7 із залученням США, Японії та Південної Кореї).

Отже, вплив обмежень Re.

PowerEU в разі повної відмови ЄС від СПГ та трубопровідного газу (спотові та довгострокові контракти), нафти та реекспорту нафтопродуктів з РФ оцінюється у 23–27 млрд євро на рік.

Докладніше про це і про те, що першочергово слід робити Україні і ЄС для скорочення попиту на нафту і газ, читайте в матеріалі Катерини Концур Питання на 27 млрд євро: як ЄС рухається до відмови від російських нафти та газу.