Останній укол перед свободою: педофілів каструватимуть перед звільненням

З 17 жовтня 2025 року в Казахстані набувають чинності зміни до правил застосування примусових медичних заходів: особам, засудженим за сексуальні злочини проти дітей, можуть призначати ін’єкції для зниження сексуального потягу за шість місяців до звільнення.

Це не "автомат" — процедура вимагає рішення суду і участі медиків, але сама можливість примусової хімічної терапії тепер прописана чіткіше та набуває конкретних термінів виконання.

Механіка така: адміністрація колонії готує справу за рік до закінчення строку, суд призначає психіатричну експертизу, яка має визначити ризик рецидиву й психічний стан засудженого. Якщо висновок фахівців підтверджує ймовірність повторного злочину, тоді – за судовим рішенням – людині можуть вводити гормональні препарати, що знижують лібідо. Процедуру виконуватимуть у виправній установі або — якщо засуджений перебуває на пробації — у амбулаторній клініці; участь психіатра є обов’язковою.

Офіційні зміни також передбачають винятки: особам із виявленими серйозними психічними розладами хімічна кастрація не призначається, натомість для них можуть бути інші медичні заходи. Правила адресовані повнолітнім (старше 18 років), які визнані винними у сексуальних злочинах проти неповнолітніх. На папері це виглядає як «комбінована» система — судова перевірка плюс медичний контроль; на практиці ж такі заходи завжди підкидають сотні етичних та правових питань.

Ключове питання — чи працює це як запобіжник і чи не перетворюється на карательний інструмент замість ефективної превенції. Деякі держави вже намагалися вводити подібні норми, деякі активісти та експерти охоплені обуренням: вони вказують на ризики порушення прав людини, наукову сумнівність тривалості й ефективності хімічної терапії як «вічного рішення», а також на моральну дилему щодо примусу в медицині. У світі вже були гучні дискусії — від критики міжнародних правозахисників до випадків, коли медики відмовлялися брати участь у таких програмах.

Паралелі з іншими країнами показують: частина урядів просуває хімічну кастрацію як інструмент швидкої реакції на зростаючі злочини проти дітей, інші — віддають перевагу комплексній стратегії: жорсткіший судовий контроль, реабілітація, моніторинг та робота з профілактикою злочинності. Критики нагадують, що без системної реформи правоохоронної та судової систем, поліпшення умов допиту постраждалих, захисту дітей і роботи з сім’ями навіть «примусові уколи» ризикують стати лише символічним актом помсти, а не реальним захистом суспільства.

Що важливо мати на увазі читачеві: нові правила вже затверджені технічно (наказ Міназдоров’я, датований 1 жовтня 2025 року), але їхня реалізація — це інша історія: від рівня готовності медичних установ і доступності якісних психіатричних експертиз до того, чи не стануть такі заходи інструментом тиску або зловживань. Тому півроку перед звільненням — це не лише дата ін’єкції, це час для відкритої суспільної дискусії про те, як захистити дітей, не порушивши базових прав людини

Раніше ми повідомляли, що 50 років чекав на страту за чужий злочин: невинного вбивцю виправдали і випустили з в'язниці.