Як фіскальна політика-2026 гальмуватиме економічне відновлення України

Бюджет-2026 відображає глибокі суперечності української воєнної економіки. З одного боку, необхідність фінансувати потреби оборони вимагає максимальної мобілізації ресурсів. З іншого — обрана модель фіскальної та монетарної політики створює системні перешкоди для економічного зростання.

Кабінет міністрів України 15 вересня 2025 року подав до Верховної Ради проєкт державного бюджету на 2026 рік. Основні параметри бюджету-2026 вказують на очікування продовження активних воєнних дій: доходи заплановані на рівні 2,89 трлн грн, видатки сягають рекордних 4,75 трлн грн, а дефіцит становить 1,9 трлн грн, або 18,4% від прогнозованого ВВП. На оборону та безпеку передбачено 2,8 трлн грн — це 27,2% очікуваного ВВП, фактично всі внутрішні податкові надходженням держави.

Водночас макроекономічний прогноз передбачає подальше сповільнення темпів зростання економіки до мінімального за три воєнні роки показника — лише 2,4% проти очікуваних 2,7% у 2025 році та 2,9% у 2024-му. Номінальний ВВП України 2026 року становитиме 220,3 млрд дол., а ВВП на душу населення — 5634 дол. (оцінка Fitch).

Прогнозується подальше збільшення державного боргу: до кінця 2026 року державний і гарантований державою борг досягне приблизно 107% ВВП порівняно з 90% ВВП наприкінці 2024 року. На обслуговування державного боргу 2026 року планується витратити 513,1 млрд грн, ще 656,8 млрд грн піде на погашення боргів.

Офіційна позиція уряду полягає в тому, що на 2026 рік не передбачено підвищення податків. Проте детальний аналіз проєкту бюджету свідчить про інше. Планові податкові надходження збільшуються на 18%, у тому числі за загальним фондом — на 15,1%, що значно перевищує прогнозовану інфляцію у 9,9% (промислова інфляція очікується на рівні 13,6%). Таких амбітних показників планується досягнути через комплекс заходів, які формально і не є «підвищенням податків», але суттєво збільшують фіскальний тиск на економіку.

Значні додаткові податкові надходження очікуються від податку на доходи фізичних осіб і військового збору — плюс 93,7 млрд грн, або зростання на 19,4%. Цей приріст базується на прогнозованому збільшенні заробітних плат на 16,1% у номінальному вимірі та на збереженні підвищеної до 5% ставки військового збору. Окрім врахування зарплат військовослужбовців, цей прогноз констатує критичний дефіцит робочої сили в України, що змушує роботодавців конкурувати за працівників, підвищуючи зарплати.

Акцизна політика стане одним із найважливіших джерел додаткових надходжень, але водночас і чинником інфляційного тиску. У проєкт бюджету закладено запровадження нового акцизу на солодкі напої, з якого очікується отримати 8,5 млрд грн. Акцизи на тютюнові вироби зростають до 90 євро за тисячу сигарет, для вейпів встановлено ставку 72 євро.

Акцизи на паливо також і надалі  зростатимуть: бензин подорожчає з 271 до 300 євро за тонну 2026 року та до 330 євро 2027-го. Дизельне паливо, газойль і мазут обкладатимуться акцизом у 330 євро, біодизель — у 250,75 євро, скраплений газ — у 250 євро. Разом із цим запроваджується авансова рента з місць продажу пального: 60 тис. грн щомісяця для заправок, що торгують бензином, 30 тис. для тих, хто продає газ, і 45 тис. для станцій, які продають кілька видів пального. З урахуванням складної логістики постачання палива в Україну та терористичних атак РФ українцям варто очікувати подальшого підвищення цін на паливо, що безпосередньо вплине на собівартість продукції в усіх секторах економіки.

До бюджету також закладено надходження від оподаткування цифрових платформ у розмірі 14 млрд грн. Законопроєкт передбачає, що міжнародні та вітчизняні платформи на кшталт Booking, OLX, Bolt, OnlyFans, Prom платитимуть податки за своїх контрагентів в Україні. Йдеться про той самий «податок на Google»: податкове навантаження ляже на звичайних українців — споживачів послуг цих платформ.

Кабінет міністрів уперше за історію заклав у проєкт держбюджету на 2026 рік доходи від детінізації у сумі 60 млрд грн за рахунок очікуваного перевищення сукупних доходів митниці. Це амбітна мета, яка, однак, викликає серйозні сумніви щодо реалістичності її досягнення. Міжнародний досвід показує, що справжня детінізація потребує комплексного підходу: електронні системи митного контролю, інтеграція баз даних різних відомств, жорсткі санкції за контрабанду та ухилення від сплати податків, але водночас спрощення митних процедур. У проєкті бюджету Державна митна служба та Бюро економічної безпеки не отримали фінансування, необхідного для реалізації цих процесів.

Фіскальна політика не функціонує у вакуумі — вона тісно пов'язана з монетарною політикою Національного банку України. Як і в 2022–2025 роках, замість суттєвого збільшення кредитування реального сектора НБУ збирається продовжувати розміщувати облігації внутрішньої державної позики за завищеними ставками, а українські банки і надалі зароблятимуть на державному бюджеті через депозитні сертифікати НБУ.

Наразі банкам вигідніше покласти гроші на депозит у НБУ без жодного ризику, ніж кредитувати реальний бізнес. Це створює порочне коло: держава витрачає бюджетні кошти, банки отримують ліквідність, але замість того, щоб спрямувати її в економіку, повертають назад у НБУ під високі відсотки, заробляючи на державі. Це має катастрофічні наслідки для реального сектора — на кредитування українські фінустанови спрямовують лише близько 40% коштів, залучених на депозити.

Проєкт бюджету-2026 передбачає, що НБУ має перерахувати до державної скарбниці 146 млрд грн прибутку за 2025 рік. Це новий історичний рекорд, що на 73,5% перевищує зобов'язання регулятора 2025 року. Ці кошти становитимуть понад 5,6% загальних обсягів доходів бюджету за загальним фондом. Сам Національний банк зазначає, що остаточний обсяг перерахувань буде визначено після зовнішнього аудиту та затвердження фінансової звітності за 2025 рік.

Також у проєкті бюджету-2026 передбачено залучення зовнішнього фінансування в обсязі 44 млрд дол. США. МВФ визначив дефіцит фінансування у розмірі 65 млрд дол. на період до кінця 2027 року, який необхідно закрити за рахунок додаткової підтримки від партнерів України. Наразі вже розглядається нова програма МВФ як один із варіантів задоволення фінансових потреб країни. Під час Саміту голів держав та урядів Європейського Союзу 23–24 жовтня буде розглянуто новий план надання позик Україні з використанням заморожених російських суверенних активів, так званих репараційних позик. Це може стати рятівним джерелом фінансування для покриття дефіциту бюджету.

Саме тому навіть в умовах війни терміново потрібні заходи, які дали б можливість підтримати економічне зростання та реальний сектор.

По-перше, потрібно радикально змінити монетарну політику Національного банку. Обмеження ставок за депозитними сертифікатами та дохідності ОВДП змусило б банки та інвесторів шукати інші напрями розміщення коштів, зокрема кредитування реального сектора. Паралельно необхідно запустити програму «дешевих грошей» для критичних галузей економіки через державні банки. Абсолютним пріоритетом таких програм має стати імпортозаміщення — в умовах критичного торговельного дефіциту та руйнування виробничих потужностей країна потребує термінового відновлення власного виробництва товарів. Це не тільки покращить торговельний баланс, а й створить нові робочі місця.

По-друге, детінізація має бути реальною, а не прикриттям для монополізації окремих галузей економіки великими гравцями. Справжня боротьба з тіньовою економікою потребує належного фінансування комплексної реформи контролюючих органів: реалізації перезавантаження Бюро економічної безпеки з переатестацією всіх кадрів, модернізації Державної митної служби із запровадженням електронних систем контролю та сучасного обладнання для виявлення контрабанди, а також реформи Державної податкової служби з ліквідацією практик тиску на бізнес.

По-третє, акцизна політика має враховувати не лише бюджетні надходження, але й вплив на виробництво та зайнятість. Підвищення акцизів на тютюн, алкоголь, паливо до рівнів, що перевищують купівельну спроможність населення, призводить до зростання тіньового ринку та знищення легальної індустрії. Зобов’язання, які Україна бере на себе в рамках підготовки до вступу в ЄС, створюють парадоксальну ситуацію — зарплати в країні залишаються українськими, натомість рівень акцизів наближається до рівня держав — членів Європейського Союзу.

Альтернативні підходи існують, але їхня реалізація потребує політичної волі та готовності до непопулярних рішень. Питання не в тому, чи може Україна дозволити собі реформи в умовах війни. Питання в тому, чи може вона дозволити собі їхню відсутність.