Саміт у Будапешті може стати одним із найнебезпечніших моментів для України з початку війни — Bloomberg

Є всі підстави вірити повідомленням про витік інформації, що між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським спалахнула сварка під час їхньої зустрічі у Вашингтоні минулого тижня. Ми вже бачили це раніше, зрештою, на камеру. Президент США, схоже, знову підтримує ідею допомогти Росії змусити Україну прийняти угоду, яка віддала б Володимиру Путіну території, які він намагається захопити з 2014 року, пише для Bloomberg оглядач Марк Чемпіон.

Те, що, за повідомленнями, пропонується, не принесе миру. Це була б чергова спроба Путіна досягти дипломатичними засобами стратегічного прориву, якого він не зміг здобути на полі бою. Прийняття означало б неминучу катастрофу для Києва. Відмова несе ті самі ризики.

За повідомленням Financial Times, Трамп під час п’ятничної зустрічі вільно лаявся, в один момент відмахнувшись від карт лінії фронту, заявивши, що йому набридло їх бачити. Але ці карти були там не просто так — щоб пояснити президентові перед його зустріччю з Путіним віч-на-віч у Будапешті найближчими тижнями, що це не, як висловився Трамп в інтерв’ю Fox News, про те, скільки «нерухомості» захопила Росія.

Якщо розглядати це лише як нерухомість, запропонована географічна жертва — хоча й жахливо несправедлива — може здаватися прийнятною ціною за припинення війни, особливо якщо Путін поверне інші ділянки землі в обмін, що принесе тривалий мир. Йдеться приблизно про 30% Донецької області, що становить близько 8000 квадратних кілометрів території.

По-перше, в контексті цієї війни це велика територія. За даними Центру Белфера Гарвардського університету, який веде підрахунок, Росія наразі окупувала близько 19% України, або 116 831 квадратний кілометр. Із цієї загальної площі Москва захопила 11 613 квадратних кілометри після того, як повернула втрачене від українських контрнаступів у листопаді 2022 року. Іншими словами, Путін просить подарувати йому майже дві третини території, яку він зміг захопити за три роки бойових дій ціною сотень тисяч загиблих і поранених солдатів.

По-друге, як показують карти, на кону стоїть так званий укріплений пояс — низка сильно укріплених міських центрів, через які російські війська зазнають значних труднощів у просуванні далі в Донецькій області. Вони намагаються захопити ці міста з 2014 року. Одне з них, Слов’янськ, було першим містом, яке захопили сили під проводом Росії, але потім втратили, коли Київ почав відповідати. Віддати Краматорськ, Слов’янськ, Костянтинівку та Дружківку означало б відкрити шлях на захід до великого міського конгломерату Дніпра та на північ до другого за величиною міста України — Харкова. 

Навіть це не найгірший аспект потенційної угоди, яку Путін сформулював так, щоб вона була або неприйнятною, або інструментом національного самогубства. Якби Зеленський погодився, така зрада українців, які воювали і гинули, щоб утримати ці міста та все, що вони захищають, одночасно кидаючи їхнє населення під жорстоку окупацію, розірвала б країну зсередини. 

Якщо ж він відмовиться, Зеленський, на думку Трампа, знову стане перешкодою для миру. Президент США має значні важелі впливу, щоб примушувати українського лідера, включно з доступом до критично важливої американської розвідки та правом на закупівлю протиповітряних систем Patriot та іншого життєво важливого обладнання, такого як ракети Himars. Це влада, яку він готовий використовувати. Але він уникав подібної агресії щодо Путіна, попри погрози санкціями та далекобійною зброєю Tomahawk; вірити, що Трамп протистоятиме Росії на цьому етапі, здається ірраціональним проявом надії над досвідом. 

Нарешті, навіть перемир’я на нинішніх лініях, яке Зеленський каже, що готовий прийняти як прелюдію до переговорів щодо ширшого врегулювання, створювало б потенційно смертельні ризики для України. Військова економіка Росії продовжувала б виробляти ракети, дрони та зброю, мобілізуючи нових солдатів для майбутнього наступу. Це стало б ще більш можливим, якщо, як імовірно, угода Трампа включатиме зняття економічних санкцій, що підживило б російську економіку. Україна, навпаки, мала б покладатися на європейську допомогу та волю, щоб наростити оборону для стримування подальшого вторгнення. Її власні ресурси були б вичерпані величезними витратами на відбудову. 

Позиція Європи була б не набагато кращою. Вона не може дозволити Україні стати плацдармом і джерелом ресурсів для подальших російських дестабілізаційних зусиль, оскільки Путін намагається закріпити своє місце в історії, змінюючи баланс сил на континенті. Але якщо лідери від Берліна до Брюсселя закликатимуть Зеленського стояти твердо, а Трамп потім припинить підтримку України, Європа також не зможе замінити американську розвідку чи критично важливу зброю, яку вона продовжує продавати. 

Трамп не раз змінював свою позицію щодо України, але його перевага угоді з Москвою за рахунок Києва та Європи залишається незмінною. Схоже, усе, що знадобилося Путіну, щоб переконати Трампа змінити курс цього разу, — це трохи лестощів і телефонний дзвінок. Раптово, від заяв, що Росія програє війну, і погроз відправити Tomahawk в Україну, він повернувся до повторення кремлівських тез, заявляючи, що Київ приречений на знищення, якщо не піддасться отруйним умовам Путіна. 

Якщо Білий дім не вдасться переконати знову повернутися до політики, яка ускладнює — а не полегшує — Путіну продовження його експансіоністської війни за власним вибором в Україні, майбутній саміт у Будапешті може стати одним із найнебезпечніших моментів, з якими Україна зіткнулася з перших днів вторгнення.

За попередніми даними, держсекретар США Марко Рубіо та міністра закордонних справ Росії Сєргєй Лавров мали зустрітися 23 жовтня для обговорення деталей потенційної зустрічі Дональда Трампа та Владіміра Путіна у Будапешті, яка за словами президента США мала б відбутись впродовж двох тижнів. Однак сьогодні ЗМІ повідомили, що  зустріч скасували. 

Пізніше повідомили, що планування зустрічі між президентом США Дональдом Трампом та російським лідером Владіміром Путіним, яка мала відбутися у Будапешті, наразі призупинено.