Олег Жданов. Санкції Трампа проти Лукойла та Роснафти – блеф?
Останні кілька днів політичні кроки адміністрації президента США Дональда Трампа викликали хвилю обговорень у світових ЗМІ. Спочатку активно мусувалася інформація про можливу зустріч Трампа з російським лідером Володимиром Путіним у Будапешті, яка мала стати ключовою подією для обговорення війни в Україні. Однак згодом з'явилася інформація про скасування цієї зустрічі, оскільки Білий дім не побачив готовності Москви до серйозних переговорів. Водночас, Міністерство фінансів США запровадило нові жорсткі санкції проти двох найбільших російських нафтогазових гігантів – «Роснафти» та «Лукойла», а також низки їхніх дочірніх структур, що суттєво посилює економічний тиск на Кремль. Цей подвійний хід — відмова від зустрічі та одночасне введення потужних санкцій — змушує аналітиків шукати справжні мотиви Вашингтона.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю кардинальну зміну в позиції Дональда Трампа, а також оцінити реальний вплив нових санкцій на РФ, військового експерта, полковника запасу ГШ ЗСУ Олега Жданова:
— Санкції підготувало Міністерство фінансів, і ми поки що не бачили розпорядження чи указу Трампа стосовно їхнього введення. Це — перше.
Друге. Трамп заявив, що він не скасовує зустріч, а лише переніс її на пізніше. Це дуже суттєвий момент. Справа в тому, що Трамп фактично заходить у глухий кут, сам себе туди заводячи. Ми з вами спостерігаємо прояви стовідсоткової залежності Трампа від Путіна — це з одного боку.
А з іншого боку — маємо здоровий глузд і позицію країн-партнерів, які сьогодні не так коряться Трампу, як би йому того хотілося. Вони вже не сприймають його вислови мовчки, а намагаються відстоювати власну позицію. Наприклад, навіть наша країна, наш президент. Ви знаєте, багато видань сьогодні опублікували деталі розмов у Білому домі, де йшлося про дуже холодну зустріч. Трамп навіть переходив на крик, намагаючись змусити нашого президента погодитися на передачу Донбасу Путіну.
Але у нас — консолідована позиція з нашими партнерами: ніяких територіальних поступок Путіну бути не може. Путін же без територіальних поступок не може здобути перемогу, тому що зупинка вогню на лінії фронту для нього буде поразкою — не лише воєнною, а й політичною. Саме тому він тисне.
А Трамп, своєю чергою, намагається дуже обережно створити нам з вами враження, ніби він чинить тиск на Путіна. Проте в американській пресі вже почали розрізняти заяви Трампа і його дії — а це величезна різниця. Треба слідкувати не за словами, а за конкретними кроками. Коли вони будуть — тоді можна буде обговорювати. А поки що ми бачимо лише суцільні заяви, за якими Трамп намагається, як казав колись граф Каліостро, “на двох лошадях одразу прогулка — седалища не хватит”. Саме така ситуація: Трамп намагається усидіти одразу на двох стільцях.
— Так санкції теж можуть виявитись грою, шантажем?
— Аякже ж! До речі, коли почалася ця істерія з “Томагавками”, я одразу сказав, що ніяких “Томагавків” не буде — це політична гра. Трамп начебто свариться, а Путін начебто боїться.
Але з боку Путіна ми бачимо реальні дії, які дійсно можна обговорювати. Путін узяв і продемонстрував ядерну тріаду РФ. І сьогодні ніхто навіть не обговорює, влучила ракета в ціль чи ні. У принципі, для такої потужної ракети плюс-мінус кілометр чи п’ять — це невелика різниця. Епіцентр вибуху в разі ядерного спорядження буде колосальний.
Отже, Путін продемонстрував свої можливості й наміри — він показав, що готовий застосувати ядерну тріаду. А що продемонстрував Трамп? Нічого.
І подивіться: скільки часу минуло від візиту Зеленського до Білого дому до візиту Рютте? Ми бачимо кардинальну зміну політичної позиції. Сьогодні ніхто не може чітко сказати, який саме вектор руху Білого дому. Складається враження, що це флюгер: змінився вітер — змінилася й думка.
І це стосується навіть побутових речей. Казав “не буду чіпати Білий дім” — але розвалив ціле крило. І так у всьому. Тому треба дочекатися конкретних дій, а вже потім їх обговорювати.
— Трамп сказав, що пізніше зустрінеться Путіним. А після чого пізніше? Введу санкції, побачу, як відреагують росіяни, і потім зустрінусь?
— Ні, я думаю, що розрахунок іде на зворотне — на дії Путіна. Путін вдається до реальних кроків, спрямованих на залякування Заходу. І ці ядерні ракети, які полетіли у звичайному спорядженні, — це наочний шантаж наших партнерів.
Путін фактично говорить: “припиніть підтримувати Україну, змусьте її підписати зі мною мирну угоду на моїх умовах — і тоді все закінчиться”. А Трамп щоразу дає Путіну фору, дає йому час, щоб той міг реалізовувати власну політику. От і все.

