/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F962918c518a721cb2fabf0db89e3cc6d.jpg)
Податкова проти YouTube: чому і як Україна втрачає мільйони доходу
Ще 100 років тому, щоб заробляти та досягти успіху, потрібно було відкривати заводи та розвивати виробництво. Сьогодні ж капітал мігрує в цифровий простір: замість цехів – акаунти, замість верстатів – камери та алгоритми. Заробляє тепер той, хто запускає YouTube-канали, веде Instagram чи знімає ролики у TikTok.
Цей матеріал – саме про гроші YouTube. Журналісти 24 Каналу спробували з'ясувати, куди платформа перераховує виплати українським власникам каналів, як вони їх отримують і яку частину цих доходів реально сплачують у державний бюджет.
Досить швидко стало зрозуміло: держава, ймовірно, втрачає величезні суми. Чому це відбувається, де проблеми зі законодавством та хто на цьому виграє – розбираємося далі.
Дякуємо за допомогу в підготовці матеріалу юридичній компанії Law Net., а також фахівцям з YANKIV. Значна частина тексту побудована на експертизі професіоналів з цих двох фірм.
Не недооцінюйте YouTube як бізнес
Вікторія Кузьмик – багатодітна мати, успішна бізнесвумен та YouTube-креаторка. Раніше жінка очолювала диджитал-напрям розважальних проєктів "Медіа групи Україна". Тією самої, яка до 2022 року належала олігарху Рінату Ахметову.
Після "великого закриття" (розпаду корпорації) їй дісталися YouTube-канали з серіалами, які вона має можливість монетизувати, зокрема за допомогою партнерської програми YouTube.
Ми передавали співробітникам YouTube-канали, виходячи з реалістичності бізнес-плану і досвіду претендентів,
– розповідав журналістам Forbes генеральний директор медіагрупи Євген Бондаренко.
Хоч в Україні Вікторія володіє компанією "2ВІКТОРІ ДІДЖИТАЛ", в описі до відповідних YouTube-каналів вказано, що вони належать компанії SIA "OO SOLUTION", зареєстрованої в Латвії. Ця фірма пов'язана з Кузьмик як контрольована іноземна компанія (КІК).
Ми поцікавилися чому так, безпосередньо в підприємиці, і про це трохи згодом. Поки звернемо увагу на масштаби медіаімперії.
Отже, існує щонайменше 17 YouTube-каналів в описі яких зазначено, що вони належать компанії SIA "OO SOLUTION".
14 з них транслюють продукт українською мовою, інші – англійською та іспанською. Загальна кількість підписників з усіх цих каналів станом на середину жовтня 2025 року становить понад 12 мільйонів користувачів, що більше ніж населення Ізраїлю, Бельгії чи Чехії.
- Найкращі серіали Ever
- Серіали про кохання
- Найкращі серіали українською
- Говорить Україна. Архів
- ТОП фільми на всі роки
- Пацанське кіно
- ZORIUA
- ТОП серіали на вечір
- Жіночі секрети
- Серіальні новинки
- ТОП найкращих детективів
- Фільми для жінок
- Українські шедеври кіно
- Library of Series Worldwide
- Best Series Ever Worldwide
- SeriéAmor
За даними аналітичного порталу Social Blade, сумарний річний дохід цих YouTube-каналів може становити від 147 тисяч до 2,4 мільйона доларів. Цього було б достатньо, аби виплатити середню місячну пенсію від 950 ти 15 500 пенсіонерів*.
Відповідно, податок, який з цих коштів сплачувався б в український бюджет, був би немаленький.
Це "якби", адже компанія SIA "OO SOLUTION", як ми пам'ятаємо, зареєстрована в Латвії, а не в Україні. Як і десятки інших великих і маленьких фірм, що створюють або поширюють контент українською мовою для української аудиторії.
Зауважимо, що YouTube-канал 24 Каналу зареєстрований в Україні й сплачує податки саме тут, що цілком логічно для новинного каналу. Натомість у сфері серіалів чи загалом розваг – ситуація інша. Більшості креаторів з цього ринку вигідніше укладати партнерські договори з платформою через іноземні компанії, що ми й хочемо підсвітити цим матеріалом.
*Станом на 17.10.2025 офіційний курс долара від НБУ становить 41,64 гривні. Тобто йдеться від 6,12 до 99,94 мільйона гривень. Середня місячна пенсія, за даними Пенсійного фонду, становить 6 436,79 гривень.
"Я не хочу сперечатися з податковою"
Ми поставили питання Вікторії стосовно того, чому її бізнес-модель працює саме так. Жінка наголосила, що найголовніша проблема – з українським податковим законодавством.
Як зазначила Кузьмик, у великій кількості країн світу доходи від монетизації відео на Youtube класифікуються як роялті, зокрема в Латвії. Водночас в Україні немає чіткого законодавства стосовно виплат від платформи, тому й Державна податкова служба автоматично класифікує ці виплати як дохід від підприємницької дільності.
У світі креатори отримують дохід від YouTube, який класифікується як роялті – аналогічно до того, як радіостанція платить авторам пісень, між якими транслюється реклама. Тобто це роялті-прибуток,
– констатує Кузьмик.
Підприємиця також відверто додає: "Я не хочу сперечатися з податковою щодо того, як саме мають трактуватися ці доходи, бо зрештою останнє слово все одно буде за нею".
За її словами, така дискусія мала б сенс, якби всі гравці ринку об'єдналися й порушили це питання на загальнонаціональному рівні. Колись, ще до великої війни, подібні дискусії справді відбувалися.
Попри наведені вище цифри, на ринку Youtube сітка SIA "OO SOLUTION" не є величезною. Сама Вікторія визнає, що її бізнес – це "бутікова агенція", яка працює з невеликою кількістю клієнтів. Більший прибуток мають значно більші суб'єкти, які також не всі реєструють партнерські договори з YouTube з України.
Ми намагалися зв'язатися з деякими гравцями цього ринку, однак говорити під запис ніхто не погодився. Хоча й визнавали анонімно, що проблема існує.
Політика YouTube каже одне, а податкова – інше
По-перше, мати КІК – контрольовану іноземну компанію – абсолютно легально. Ніхто українських законів не порушує в такому разі.
Державна податкова служба роз'яснила 24 Каналу в коментарі, що резидент України, який контролює КІК, зобов'язаний визначити частину прибутку такої фірми та включити його до загального оподатковуваного доходу, відобразивши це у річній декларації.
По-друге, варто зрозуміти, у чому принципова різниця між роялті та доходом від підприємницької діяльності. Саме тут криється суперечність між українським податковим кодексом та офіційною політикою YouTube.
Українське законодавство визначає роялті як плату за дозвіл користуватися чиїмось авторським твором або винаходом. Наприклад, якщо компанія платить автору за право використовувати його пісню у фільмі – це роялті.
Якщо ж ви власник фільму, а рекламодавець хоче, аби його продукт був присутній у стрічці, він заплатить вам не за право користуватися фільмом, а за послугу з розміщення реклами в ньому.
У такому випадку це вже не роялті, а комерційна угода, де ви виступаєте як рекламний майданчик. Щонайголовніше, ви контролюєте ціну за рекламу.
З YouTube усе не так просто, адже це щось посередині:
- з одного боку, власники контенту заробляють на тому, що YouTube показує рекламу в їхніх відео. Тобто формально це виглядає як підприємництво, адже автор отримує частку з рекламного виторгу, а не гонорар за творчість;
- з іншого боку, самі креатори не встановлюють ціну реклами та не ведуть переговорів із рекламодавцями. Вони дозволяють платформі вставляти рекламу у свій контент. Тому з цього боку це нагадує роялті – пасивний дохід за використання платформою контенту інших осіб.
Наведені вище позиції є дуже спрощеними та можна багато над ними дискутувати. Скажімо, якщо особа регулярно отримує дохід від роялті, чи може це бути теоретично підприємництвом? Або чи доцільно говорити, що креатори взагалі не мають впливу на рекламу, яку YouTube вставляє в їхні відео, адже опосередковано вони можуть це робити?
YouTube нібито ж розставив всі крапки над "і" у 2021 році, коли у власній політиці визначив, що платежі від платформи за партнерською програмою будуть розглядатись як роялті.
Проте Державна податкова служба України не підвладна правилам хостингу та діє відповідно до українського законодавства. Як вже було зазначено вище, ДПС класифікує чітко ці гроші як дохід від підприємництва.
Доходи з YouTube в українському законодавстві НЕ є роялті. Вони кваліфікуються як плата за рекламні послуги. Аргумент про "неконтрольовану ціну" не змінює суті послуги в українській податковій логіці,
– підтверджують юристи компанії YANKIV.
Чому ця дискусія є такою важливою: роялті чи підприємництво; платити податки в Україні, Латвії чи США – хіба це не просто юридична формальність?
Насправді ні. Наталія Гнатюк, засновниця юридичної компанії Law Net., пояснює: усі ці нюанси впливають на те, скільки грошей у результаті залишається в кишені блогера після сплати податків.
Роялті в США оподатковуються за ставкою 10%. В Україні ж сума податку може бути в рази більшою:
- якщо ви фізична особа – 23%
- якщо ФОП на спрощеній системі – близько 6%
- якщо юридична особа – до 38%
Саме тому справа не лише в юридичних термінах, а й у реальній різниці між тим, що нараховує YouTube, і тим, що автор реально отримує.
Україна зараз не надто вигідна країна для тих, хто заробляє на YouTube.
- Як ми вже неодноразово зауважували, що в США чи Латвії вважається роялті, у нас – підприємництво.
- Податки вищі: з роялті в Україні треба сплатити майже 20%, тоді як у багатьох інших країнах – удвічі менше.
Власне, тому багато українських компаній реєструються за кордоном, де правила простіші, а держава вже навчилася працювати з цифровими капіталами.
Світова практика ще цікавіша
Україна не єдина країна, де податкове законодавство розходяться з позицією YouTube.
Наталія Гнатюк з Law Net. зазначає, що єдиного підходу до оподаткування YouTube-доходів у світі просто не існує. У кожній країні своя система правил, і кожна тлумачить їх по-своєму. Часто з метою отримати більші податкові надходження.
У багатьох державах податківці схиляються до того, що блогер – це підприємець, який надає послуги, а не автор, який отримує роялті.
- Так, у Німеччині Фінансовий суд Дюссельдорфа ще у 2022 році визнав діяльність стрімера комерційною, а гроші, отримані від глядачів – не пожертвами, а оплатою за надані послуги. Суд акцентував: якщо контент виходить регулярно і створений для прибутку, то це не творчість, а бізнес.
- Подібний підхід діє і в Індії, де доходи від YouTube прирівнюються до бізнес-прибутку, незалежно від того, чи це компанія, чи звичайна фізична особа.
Водночас деякі держави розглядають контент не як бізнес-послугу, а як твір інтелектуальної власності. Показово, що ставка податку на роялті для юридичних осіб у Латвії становить 0%. Так країна фактично заохочує креаторів реєструвати в себе бізнес.
У США, де зареєстрований YouTube, платформа виконує роль податкового агента для блогерів, які отримують дохід від переглядів у цій країні. Вона автоматично знімає визначений відсоток податку ще до перерахування грошей.
Його розмір залежить від країни походження автора: якщо між США та державою креатора немає угоди про уникнення подвійного оподаткування, ставка становить 30%. І 10%, якщо така угода є (Україною її ратифікувала в 1994 році).
Світ не чекає – він адаптується
Країни, які першими зрозуміли цінність цифрових індустрій, створили для них прості та зрозумілі правила. Саме тому креатори реєструють компанії там, де держава не ставиться до YouTube як до "сірої зони", а бачить у ньому частину економіки.
Україна поки програє ці перегони. Ми маємо талановитих авторів, величезну аудиторію та прибутки, які могли б йти в бюджет, але оминають його через застарілі підходи до оподаткування.
Якщо держава хоче розвивати українську YouTube-культуру, треба зробити її привабливо. Зокрема, визначити монетизацію як роялті та знизити податок на роялті для авторів.
Останнє, що могло спасти вам на думку: "А може, просто не платити податки?" – юристи компанії YANKIV попереджають, що така стратегія може обернутися проблемами.
Якщо ви отримуєте виплати від YouTube як звичайна фізична особа, без реєстрації ФОП, банк має право поцікавитись джерелом коштів і перевірити, чи вони оподатковані. Для блогерів, які заробляють десятки тисяч доларів на місяць, це вже не дрібниці, адже великі суми автоматично привертають увагу фінансового моніторингу.
Інший ризик – перевірка з боку податкової.
Наразі ДПС не має систематичного моніторингу YouTube-доходів, проте рано чи пізно цей механізм буде для них доступним. Якщо факт отримання доходу буде встановлено, доведеться сплатити 23% податку з усіх надходжень і ще пеню.
Крім того, стаття 164 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає штраф за ведення господарської діяльності без державної реєстрації від 17 до 85 тисяч гривень.
