/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F59f1850e89b5fc93eaf2ec71eb360b12.png)
США готують вторгнення у Венесуелу: для чого це Трампу і чи втрутяться Китай і Росія
23 жовтня Дональд Трамп наблизився до вторгнення до Венесуели, пообіцявши наземні операції проти місцевої наркомафії.
24 Канал розповідає про нову можливу війну, яку Трамп не хоче називати такою, але до якої його підлеглі в профільному міністерстві активно готуються. Допомагає зрозуміти логіку Трампа та розібратися в геополітичних іграх навколо Венесуели політичний консультант, керівник політико-правових програм в Українському центрі суспільного розвитку Ігор Рейтерович.
Що сказав Трамп про вторгнення США у Венесуелу?
Заздалегідь анансований як дуже важливий виступ Трампа 23 жовтня був насичений традиційним потоком свідомості від президента США. Трамп перескакував з теми на теми, не забуваючи таврувати попередників, але постійно повертався до Венесуели.
У підсумку він пообіцяв вторгнення до цієї держави, але в гібридній формі – під приводом воєнних операцій проти місцевих наркокартелів. Їх у США заздалегідь прирівняли до терористичних організацій, щоб розв'язати собі руки в разі потреби. Нині ж Трамп всіма силами натякає, що така потреба настала.
Трамп заявив, що США незабаром почнуть наземну операцію проти картелів у Венесуелі, та пообіцяв, що будуть активно всіх там убивати.
Я не думаю, що ми будемо оголошувати їм (Венесуелі – 24 Канал) війну. Я думаю, ми просто будемо вбивати людей, які несуть наркотики в нашу країну. Вони будуть типу мертві,
– президент США розмірковує щодо вторгнення до Венесуели.
На цьому, звісно не зупинився й звинуватив у буквально картельній змові проти США ледь не всіх південних сусідів, особливо перепало Колумбії, чий президент Петро (його американський, точніше – північно-американський лідер назвав "бандитом" – 24 Канал), нещодавно насмілився критикувати Трампа, а також Мексиці, бо "нею керують картелі". Тобто під потенційним ударом опинилися приблизно всі.
Від ефектних заяв не зміг утриматись й міністр війни Трампа Піт Гегсет. Той фактично повторив мемний монолог героя Ліама Нісона з культового бойовика Taken ("Викрадена" – 24 Канал), той самий "я буду шукати тебе, я знайду тебе і вб’ю":
Ми будемо ставитися до цих угруповань так само, як до "Аль-Каїди". Ми знайдемо вас, проаналізуємо ваші мережі, вистежимо й знищимо,
– Піт Гегсет наслідує героя бойовика. Варто визнати, приблизно цим нині й зайняті його підлеглі.
Як триває підготовка до вторгнення у Венесуелу?
На тлі вистав у Білому не сидять без діла й хлопці з міністерства війни та спецслужб США, ведеться значна, але здебільшого кулуарна дипломатична робота.
- З вересня 2025 у Карибському морі суттєво зросла американська воєнна присутність. Нині в регіоні розгорнуті 8 військових кораблів США, морський патрульний літак P-8 Poseidon, безпілотники MQ-9 Reaper і ескадрилья винищувачів F-35.
- Крім того, десь поблизу узбережжя Південної Америки ховається американський атомний підводний човен. Загальне угруповання в Карибському морі оцінюється в 4500 військових з можливістю швидко збільшити кількість військових
️ BREAKING: Ten U.S. F-35 jets have landed in Puerto Rico, just 550 miles from Venezuela. At the same time, the USS Iwo Jima, armed and ready to launch F-35Bs, now waits close by.
— Defense Intelligence (@DI313_) September 6, 2025
Venezuela holds only 13 F-16s and 21 aging Su-30MK2s. Against American stealth power, its… pic.twitter.com/P1ZPxKSUcR
Не забуваймо, Венесуела та Карибське море – це те, що США вважають своїм заднім двором, а також підтвердження американського бачення "ізоляціонізму", бо традиційно він не поширюється на Латинську Америку, а стосується Євразії.
ВМС США потрохи бере Венесуелу в кільце, проводячи акції прямої дії та знищуючи невідомі човни (наразі відомо про 10 таких атак, остання відбулася в ніч проти 24 жовтня 2025 року – 24 Канал), які потім оголошуються частиною наркотрафіку.
![]()
Сьогодні США вже перемістили кораблі, літаки та близько 4,5 тисячі військових поблизу Венесуели / Al Jazeera
Чи це насправді так – ніхто не знає, але Трамп цим дуже пишається і називає атаки на іноземні судна в міжнародних водах найуспішнішою антикартельною операцією в США. При цьому експерти з прав люди "чомусь" не дуже втіша.ться від ефектних роликів з атаками на човни та називають це позасудовими стратами, якими вони, по факту, і є.
На думку правозахисників адміністрація Трампа не зважає, натомість у ЗМІ постійно зливають все грізніші повідомлення. Нібито ближче до Венесуели перекинули стратегічну авіацію США, включно з надзвуковими бомбардувальниками B-1 Lancer. Ті, за повідомленням AP, яким це розповів невідомий, але дуже обізнаний чиновник, саме нещодавно проводили навчання та пролітали неподалік від Венесуели і вочевидь до чогось готуються.
За тиждень до цього неподалік також літали бомбардувальники B-52 Stratofortress у супроводі винищувачів-невидимок F-35B морської піхоти, що базуються у Пуерто-Рико. Тоді в Пентагоні це назвали "демонстрацією бомбардувальної атаки".
Також з інсайдів The New York Times стало відомо, що кілька тижнів тому Трамп дав добро ЦРУ на проведення операцій на території Венесуели. Не те, щоб американська розвідка не проводила їх раніше, бо лише спроб ліквідації Мадуро та його соратників було з десяток, але тепер це вже виглядає як ескалація та роздача Трампом собі додаткових карт.
Згодом задоволений президент США офіційно підтвердив, що дозволив ЦРУ пхатися в справи іноземної держави та пояснив чому.
Насправді, я дав дозвіл з двох причин. По-перше, вони спорожнили свої в'язниці і переправили їхніх (ув'язнених – 24 канал) до Сполучених Штатів... Вони приїхали через кордон. По-друге, наркотики. До нас надходить багато наркотиків з Венесуели, і багато венесуельських наркотиків надходять морем,
– президент Трамп про американські претензії до Венесуели.
Причин насправді більше, але головна з них, Америці не подобається Ніколас Мадуро. І справа тут не в Трампі (бо Мадуро так само не подобався і Байдену) а в тому, що венесуельський диктатор, мовою вашингтонських геостратегів – "не наш су*ий син".
Для чого США вторгатися у Венесуелу?
Мадуро – дійсно рідкісний упир, який заплямував себе майже всіма можливими стереотипними гріхами латиноамериканських можновладців. Продовжувач традицій регіональних лівих автократій, він викрутив спадок попередників на максималки та перетворив Венесуелу на химерний локалізований гібрид Ірану аятол та Сирії часів пізнього Башара Асада.
Від першого Мадуро взяв ідеологічний антиамериканізм, від другого – економічну модель виживання в умовах санкцій, тобто орієнтацію на наркоторгівлю.
Найвідоміший венесуельський наркокартель, відомий як Картель Сонць (Cartel de los Soles), який за даними американського управління по боротьбі з наркотиками, легендарного DEA, нині контролює до 24% світового наркотрафіку кокаїну, насправді взагалі не картель, а фактично підрозділ венесуельського Міністерства оборони.
Власне, у Боліваріанській Республіці Венесуела цього особливо й не приховують, а сонце в назві організації – ніщо інше, як знаки з погонів місцевих генералів.
Придумали державну наркомафію у Венесуелі ще в часи Уго Чавеса, але розквіт Картелю Сонць припав на останні 10 років, оскільки "генералам" непогано вдалося замістити грошима від наркотрафіку втрати від нафтових санкцій (за оцінками DEA, мова про 8 мільярдів доларів на рік).
Нині фактично режим Мадуро з цих грошей і живе, тому Картель Сонць – це і є фактично держава Венесуела, а Мадуро в цій схемі – центральна фігура та головний бенефіціар.
Нагадаємо, що в 1989 році за значно менші "косяки" США вторглися до Панами та повалили режим генерала Нор'єги. До речі, учасником вторгнення, яке отримало назву Just Cause (операція "Праве діло"), був добре відомий генерал Кіт Келлог. Він тоді командував бригадою 7-ої піхотної дивізії.
Крім державного наркокартелю у Венесуелі є, так би мовити, приватні структури. Це насамперед знаменита банда Tren de Aragua, якою нині лякають всіх в США. Tren de Aragua (TDA) тісно співпрацює з владою та "сонячними" і має широкий профіль діяльності – крім наркотрафіку кокаїну, це також "улюблений" наркотик Джей Ді Венса фентаніл та ще багато всякого.
Крім того, TDA дуже активні в засиланні мігрантів до США, мають розгалужену мережу в обох Америках та Європі.
![]()
Бійці Tren de Aragua / фото венесуельські ЗМІ
Чому Венесуелу підтримують Китай, Росія, КНДР та Іран?
Всього цього фентаніл-кокаїнового букету цілком було б достатньо для американського аналогу "СВО", але це ще не все, бо крім наркотиків режим Мадуро не менш активно грається в геополітику. І геть не на боці США.
- Венесуела нині має повну підтримку від КНДР, Ірану, Китаю та Росії. Китай підкидає Мадуро гроші та потрохи затягує свій "пояс та шлях", а ще – продає Венесуелі зброю та грізно надуває заради Мадуро щоки.
- Росія взагалі під приводом придушення передостанньої спроби народу Венесуели повалити диктатуру Мадуро надіслала до Венесуели чи то "вагнерівців", чи то взагалі когось із російського ГУ ГШ (колишнього ГРУ – 24 Канал).
До речі, армія у Венесуели доволі велика. Генерали пов'язані з режимом кривавою омертою, а солдати та офіцери мають від Мадуро гроші та статус еліти в цій злиденній країні. Сам Мадуро в передчутті вторгнення морщить вуса та оголошує воєнні навчання, а ще хизується 5 000 російських ПЗРК Ігла-С, натякаючи, немов латиноамериканський Кучма, що "Венесуела – не Панама".
![]()
Венесуельські війська на параді / фото Yuri Cortez / AFP via Getty Images
Втім, інсайдери повідомляють, що за лаштунками тривають шалені та дуже насичені переговори, в яких у диктатора насправді не так вже й багато карт. З американського боку за ці контакти нібито відповідає син кубинських мігрантів Марко Рубіо, який безжально та методично вичавлює з режиму Мадуро життєві сили.
Насправді, сценарій усунення Мадуро від влади влаштував би всіх на Заході. Венесуела – це поранений, але все одно нафтовий гігант, "розбанення" якого, наприклад, могло б допомогти Індії безболісно зіскочити з російської нафтової голки та стабілізувати глобальний ринок нафти.
Гроші від продажу вуглеводнів зруйнували б критичну залежність Венесуели від ролі топового оператора наркотрафіку кокаїну, а руйнація диктатури та демократичні реформи дали б країні новий шанс та призупинили б потік мігрантів до США.
Політолог Ігор Рейтерович у розмові з 24 Каналом пояснює, що підстав для інтервенції США до Венесуели чимало, але "силовий варіант" – лише одна з опцій.
Iгор Рейтерович
політичний консультант, керівник політико-правових програм в Українському центрі суспільного розвитку
Вторгнення США до Венесуели – наразі один з можливих сценаріїв. Гарантій того, що воно відбудеться, немає, але це дійсно може мати місце. І на це є свої причини. Перша – Трампу нині потрібна "маленька переможна війна". З точки зору політики, іміджу. Трамп тут не перший. Ми чудово пам’ятаємо Білла Клінтона, який на фоні сексуальних скандалів віддавав наказ бомбардувати Сербію тощо. Для Трампа ця історія навіть чисто політично може бути вигідна, бо так він зможе показати, що максимально захищає інтереси Сполучених Штатів і готовий піти навіть на такі радикальні речі. По-друге, є чисто економічна історія. Венесуела – країна, яка видобуває нафту, яка продає нафту і яка є конкурентом США.
При цьому, за словами експерта, у Венесуелі режим, який абсолютно не дружній до США і недемократичний. Плюс, у країні є політики, які вважають себе переможцями останніх виборів президента в 2024-му році.
Наприклад, Едмундо Гонсалес Урутія, який вважає себе переможцем вкрадених Мадуро виборів, а також нобелівська лауреатка-2025 Марія Мачадо, яка присвятила свою перемогу саме Дональду Трампу.
Iгор Рейтерович
політичний консультант, керівник політико-правових програм в Українському центрі суспільного розвитку
Тому формально Трамп може виступити проти наркокартелів і на боці легітимно обраних політиків, щоб просто повалити режим Мадуро. Це непоганий варіант, адже не буде ніякої окупації, а буде встановлено дружній до США демократичний режим. І це буде потім впливати на економіку та багато інших речей. Це безумовно буде вигідно США, а Трамп набере собі достатньо політичних балів (для проміжних виборів 2026 року – 24 Канал). Бо проблема з Венесуелою дійсно є – це наркоторгівля. Можливо, адміністрація президента її перебільшує, але вона є. Трамп і так про цей фентаніл постійно розказує, а вирішення проблеми наркотиків якраз є одним із пунктів його передвиборчих обіцянок.
Наразі ніхто не знає, коли Трампу набридне чекати результатів від дипломатів і він перейде в режим "літаки летять, будемо всіх бомбити". Але й тут є багато "але". Бо навіть ефектні бомбардування Ірану та Ємену не призвели до змін режимів. Це просто неможливо без наземної операції.
Натомість наземне вторгнення – це гарантовані жертви і репутаційні втрати для Трампа. До того ж, на кожну Гренаду і Панаму, є свої В'єтнам і Афганістан, тобто ризик отримати замість "маленької переможної війни" непопулярну "війну без кінця", де в США до того ж не буде союзників, які захочуть лізти в це пекло.
Нагадаємо, що найбільш відомий епізод застосування 5-ої статті Північноатлантичного договору про колективну безпеку країн-учасниць НАТО був ініційований саме США, коли союзники Америки прийшли тій на допомогу для війни проти тероризму після 11 вересня і разом здійснили вторгнення на Близький Схід.
Про що в США вже забули, бо це не дуже вписується в тезу про слабку, ліниву та нікчемну Європу. Нині ж, після усіх спроб Трампа розвали НАТО, повірити в повторення історії якось не віриться. Тому ніхто замість США брудну роботу за них не зробить. А значить – все доведеться робити Америці. Зокрема, й на дипломатичній ниві.
Сама історія із вторгненням несе ризики та невизначеність. На думку Ігоря Рейтеровича, у Трампа наразі немає гарантій легкої прогулянки.
Iгор Рейтерович
політичний консультант, керівник політико-правових програм в Українському центрі суспільного розвитку
Причин у Трампа для вторгнення дійсно чимало, але є великі сумніви, що він наважиться. Бо це дуже непрогнозована історія. Венесуела – країна не маленька, там потужна армія, чимало людей досі підтримують Мадуро. Що вони будуть робити – складно сказати. До того ж, Трампу ще потрібно casus belli (привід для війни – 24 Канал) знайти. Інакше це буде пряма інтервенція. Звісно, якщо Венесуела від безвиході попре на Гаяну (як хотіла в 2023-му – 24 Канал), то можна буде повторити історію з Кувейтом і Саддамом, щоб з'явився "вершник на білому коні" та захистив маленьку країну від агресора. Зараз Венесуела від планів щодо Гаяни відступилася, але це може статися знову. По-друге, якщо проблеми немає, то проблему можна створити, заявити про якісь таємні документи, провокації та "стрибок мангуста по-венесуельськи".
Зараз режим Мадуро тримається швидше не на ПЗРК "Ігла-С", а на ризику "фе" на адресу США від Росії та Китаю. З останнім у США саме точиться торгова війна з митами та істериками. 30 жовтня очікується зустріч Трампа та Сі Цзіньпіна, де тема Венесуели обов'язково лунатиме. Вже зараз можна передбачити спроби китайських комуністів злити ідеологічних побратимів з Каракаса в обмін на поступки США щодо Тайваню, але передбачати дії Трампа важко, бо, це випадковість.
Гарантовано піднімалася тема Венесуели й під час розмови Трампа з Путіним. Для останнього цілком вигідно представити світ як геополітичну шахівницю Бжезинського, а себе і Трампа – рівнозначними 5Д-шахістами, які жваво розмінюють фігури в далеких зонах впливу заради отримання переваги в потрібних місцях.
Шанси на те, що Трамп на чергові загравання Путіна клюне – далеко не нульові, тому сподіваємось, поруч з американським президентом перебуватиме хтось, хто розкриє тому очі на путінський блеф. Хоча б на прикладі Сирії та Південного Кавказу, до обидва рази російський майстер "багатоходівок" залишався на узбіччі, а серйозні та важливі справи робилися не лише без нього, а й всупереч волі та стратегічним інтересам Росії.
Якщо ж вторгнення таки станеться, політолог Ігор Рейтерович впевнений, що Мадуро фактично опиниться сам-на-сам з США, адже реальних силових варіантів врятувати венесуельського диктатора не існує. Бо як би Трамп і його підлеглі не знищували авторитет США, навіть вони не здатні позбавити Америку її могутності.
Iгор Рейтерович
політичний консультант, керівник політико-правових програм в Українському центрі суспільного розвитку
Втрутитись в таку історію іншим країнам можна в двох площинах – політично чи військово. Можна зробити заяви (як Росія щодо американських бомбардувань Ірану – 24 Канал), зібрати Радбез ООН, але у США є право вето, тому Росія тут може наступити на свої ж граблі. Тому вони можуть говорити, навіть ввести проти США якісь санкції, що дуже смішно буде виглядати. На цьому все.
Військово-політично втрутитися в такі речі можна лише за однієї умови – якщо в тебе є авіаносна група, яку ти можеш надіслати до берегів Венесуели в турне. І вона буде десь там поблизу в міжнародних водах ходити і ніби натякати, що теоретично, якщо щось почнеться, ми можемо виступити на боці Венесуели та допомогти. Росія та авіаносна група – тут все очевидно. У них один авіаносець, і той – "Адмірал Кузнєцов" (вічно зламана ганьба ВМФ РФ – 24 Канал), а це треба, щоб була саме авіаносна група, а не якийсь там підводний човен з ядерними ракетами.
"Ні, це повинен йти флот. Американці мають таких авіаносних груп 11 і вони їх ганяють по світу. Шостий флот заходить на Близький Схід – і одразу все зрозуміло. У Китаю, в принципі, така можливість є, вони ніколи не заходили так далеко, і я сумніваюся, що вони туди підуть. Тому захистити Венесуелу як Китай, так і Росія можуть лише на словах. По-іншому вони нічого зробити не зможуть. Хіба, Китай може побрязкати зброєю біля Тайваню, але проблема для Китаю в тому, що США можуть це робити й там, і там. Отже, хто має авіаносні групи, той і контролює геополітику. Вони ще є у Великої Британії, але ті діють завжди узгоджено зі США", – пояснює експерт.
Підсумовуючи, варто зазначити, що питання усунення режиму Мадуро давно назріло та перезріло. От тільки диявол ховається в деталях, а лише гарантій того, що Трамп, який ніколи нічого не робить правильно, цього разу зробить все правильно та прибере задушливого вусатого диктатора без зайвої крові, давши шанс народу Венесуели на достойне життя, жодних.
Натомість перспектива вічної війни на "задньому дворі" близька. Тому чекаємо свіжих новин із Карибского регіону та похвалимо Нобелівський комітет в Осло за далекоглядність.
