Жінки на фронті: чому Україна не може повторити ізраїльську модель армії
Жінки на фронті: чому Україна не може повторити ізраїльську модель армії

Жінки на фронті: чому Україна не може повторити ізраїльську модель армії

Голова Ради резервістів Сухопутних військ Іван Тимочко вважає, що залучення жінок до армії — питання обороноздатності, а не гендеру. Фокус розбирався, чому ізраїльська модель не працює в Україні, а ідея тотальної мобілізації радше нагадує логіку Другої світової, ніж війну XXI століття.

Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко вважає, що участь жінок в українській армії — це не питання політики чи гендерних суперечок, а воєнна необхідність. За його словами, суспільству давно час усвідомити, що оборона країни — спільна справа, і жінки мають таке ж право й обов'язок бути її частиною, як і чоловіки.

"Чим менше жінки ховатимуться за спинами чоловіків, тим менше буде голосів за їхній призов під тиском", — зазначив Тимочко.

Він наголосив, що військовий резерв має формуватися не лише серед чоловіків, адже законодавство передбачає участь жінок на рівних умовах. При цьому йдеться не лише про бойові посади. Сучасна армія потребує фахівців з інформаційної роботи, юристів, бухгалтерів, медиків, айті-фахівців, спеціалістів із кіберзахисту та кадрового менеджменту. Саме у цих напрямках, на думку Тимочка, участь жінок може бути надзвичайно ефективною.

Він нагадує, що в умовах гібридної війни тил, логістика, аналітика та зв'язок — не менш важливі, ніж передова.

"Кожен, хто підтримує боєздатність армії — незалежно від статі — уже є її воїном", — підкреслив він.

Водночас Тимочко критикує політиків і блогерів, які спекулюють на темі жіночої мобілізації. За його словами, щоразу, коли держава робить кроки для впорядкування військового обліку, з'являються популісти, які намагаються перетворити це на інформаційне шоу.

"Коли хтось вигукує "я не дозволю призивати жінок", — це не турбота, а маніпуляція. Так створюють паніку, замість серйозної розмови про оборону", — пояснює офіцер.

Україна вже зробила кілька практичних кроків у цьому напрямку. Зокрема, з 30 липня 2025 року жінок із медичною та фармацевтичною освітою автоматично беруть на військовий облік без особистої присутності у ТЦК. Це спрощує процедуру та дає можливість вести облік фахівців, які можуть стати в пригоді армії у критичний момент. Крім того, Тимочко нагадав, що студенти, які пройшли базову військову підготовку, складають присягу та зараховуються до резерву, незалежно від статі. Призов для них можливий після 25 років за умови придатності до служби.

Тема мобілізації жінок періодично викликає хвилю суперечок у суспільстві, але, як зазначають військові, реальність фронту показує: гендерна рівність у ЗСУ — це не мода, а практичність. Від артилеристок і снайперок до медикинь і аналітикинь — сьогодні жінки виконують завдання, без яких армія просто не змогла б існувати.

"Стереотипи давно не працюють. У кожній сфері є ті, хто здатен бути професіоналом — і стать тут не має значення", — підсумував Тимочко.

Залучення жінок до армії, за його словами, — це не лише про справедливість, а й про виживання держави. У час, коли Україна воює за своє існування, питання мобілізації жінок перестає бути емоційним — воно стає питанням обороноздатності, відповідальності та зрілості суспільства.

В експертному колі є думки, що щоразу, коли з'являється тема мобілізації жінок, це не просто інформаційний сплеск — це перевірка настроїв суспільства. Влада "грає в довгу", прощупуючи, наскільки українці готові сприйняти можливість, що жінок справді можуть призвати на службу — хай навіть спочатку лише у тилових ролях.

Мобілізація жінок: чому ізраїльська модель не підходить Україні

За словами військового експерта Дмитра Снєгирьова, заяви про мобілізацію взаємозаперечні: одні стверджують, що нинішня кількість мобілізованих задовольняє потреби Сил оборони, інші — що на фронті бракує особового складу. Деякі політики, такі як Мар'яна Безугла, й медіа взагалі розганяють панічні гіпотези — мовляв, під загрозою Харків, Запоріжжя, Дніпро. У цій ситуації потрібно зрозуміти: хто підіймає тему і з якою метою? Якщо це активісти чи популісти — це, найчастіше, зондування суспільства: кидають пробний камінь і дивляться на реакцію.

"Що стосується мобільних вогневих груп і ППО — якщо їхню діяльність систематично дискредитують, тоді говорити про залучення жінок взагалі немає підстав. Адже якщо стверджують, що ефективність цих груп нульова, то логічно сперечатися не про те, кого залучати, а про те, чи працюють самі групи. При цьому ворог копіює український досвід і намагається використовувати такі мобільні підрозділи для прикриття критичних об'єктів — отже, питання не тільки в кадрах, а й в інформаційній дисципліні. І це при тому, що в країні вже існує дуже жорсткий інформаційний контроль — але дисципліни в інформаційному полі все одно бракує", — говорить Фокусу Снєгирьов.

Щодо прикладу Ізраїлю: його часто наводять як модель. Проте є важливий нюанс — в Ізраїлі служба є обов'язковою для всіх верств суспільства, і соціальний статус чи можливість виїхати за кордон не рятують від служби. Тому пряме перенесення ізраїльської моделі на Україну без урахування соціальних відмінностей — помилкове. На думку експерта, в Україні є приклади подвійних стандартів: наприклад, посадовці, які закликають до суворих заходів проти ухиляння, самі мають родичів за кордоном. Це підриває моральне право таких фігур робити публічні заклики.

"Коли ми чуємо гучні заяви про необхідність тотальної мобілізації, у тому числі й жінок, потрібно дивитися, хто саме це говорить.

Наприклад, заступник голови Центру рекрутингу Ігор Швайка називав українців, що виїхали за кордон, "крисами, які тікають із корабля". Але його син і донька живуть у Бельгії. Міністр соціальної політики Денис Улютін публічно підтримує мобілізацію, проте його донька навчається в Естонії на ветеринара, і вартість цього навчання — понад 200 тисяч гривень. Колишній міністр закордонних справ Вадим Пристайко говорить про нестачу мобілізаційної потужності, але при цьому його сини не мешкають в Україні.

От у цьому і є головна різниця між Україною та Ізраїлем. Там служба — обов'язкова для всіх, незалежно від статусу, грошей чи прізвища. А в нас армія стала долею переважно соціально незахищених верств населення. І поки ті, хто закликає до мобілізації, відправляють власних дітей за кордон, порівнювати нас з Ізраїлем — цинічно і неправдиво", — вважає Снєгирьов.

Тотальна мобілізація в Україні: чому резерв не поповнюють спецпенсіонери

Також на думку експерта, не зрозуміло навіщо підіймати тему примусової мобілізації жінок, коли є незаангажовані внутрішні резерви?

"Наприклад, спецпенсіонери — колишні співробітники МВС і СБУ, які виходять на пенсію у 45 років, але часто не залучені до захисту держави. Їхня кількість оцінюється приблизно в триста тисяч — люди з досвідом поводження зі зброєю. Чому не почати з них? Чому не ефективно задіяти існуючі мобілізаційні резерви, замість того щоб підіймати чутливу тему про мобілізацію жінок? Особливо коли значна частина чоловічого населення свідомо уникає служби.

Крім того, треба пам'ятати про співвідношення сил: чисельність Сил оборони України близько мільйона, оцінки окупантських сил — від 700 до 750 тисяч. Отже питання не лише в кількості людей, а в їхній якості й управлінні ресурсами", — продовжує експерт.

Жінки підуть на війну: чому цей підхід не спрацює?

За словами Снєгирьова, пропозиції "підняти всіх і кидати в атаку" — це риторика минулого, спадок совкового мислення. Війна XXI століття — це війна технологій. Саме тому українські Сили оборони ефективно використовують тактику "стіни дронів", інші технологічні рішення.

"Замість того щоб думати про масове використання тіл людей, потрібно розвивати технологічну складову армії. Ізраїль — в цьому приклад: він тримає ситуацію за рахунок технологій, а не через мільйонні маси в строю.

Отже, висновок: перед тим, як підіймати тему мобілізації жінок, треба провести порядок у власних рядах. Починати слід із тих верств і резервів, які вже є — спецпенсіонери, резерви МВС та інших відомств — і лише після цього відкрито обговорювати роль жінок у системі оборони. Інформаційна дисципліна та чесність публічних дискусій мають бути пріоритетом: не варто довіряти тим, хто не має морального права говорити від імені суспільства або сам не готовий діяти відповідно до своїх слів", — резюмує експерт.

І наостанок Снєгирьов радить пам'ятати слова Джорджа Орвелла: "Уся воєнна пропаганда — усі крики, брехня та ненависть — завжди походять від людей, які самі не воюють".

Нагадаємо, що Іван Тимочко також розповів, що після проходження базової загальної військової підготовки студенти складають присягу і зараховуються до резервістів незалежно від віку. Водночас призову вони підлягатимуть після 25 років, якщо будуть придатними до служби.

Також Фокус писав, що 30 липня Кабмін вніс зміни, які передбачають автоматичне взяття жінок на військовий облік без їхньої особистої присутності, однак це стосується лише тих, хто має медичну або фармацевтичну освіту.

Теги за темою
Збройні сили України Армія
Джерело матеріала
loader