Більша частина пластику, що потрапив в океан, не плаває на поверхні: куди він дівається

Пластик в океані може уявлятися, як пляшки та пакети, що гойдаються на хвилях і дрейфують у відкритій воді. Однак реальність у рази складніша і значно стійкіша. Вчені щойно виявили, навіть якщо людству вдасться зупинити пластикове забруднення сьогодні, плаваючі фрагменти пластику продовжуватимуть забруднювати поверхню океану понад століття, пише Science Alert.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Фрагменти пластику повільно руйнуються, вивільняючи мікропластик, який осідає в товщі води з неймовірною швидкістю. У результаті утворюється "природний конвеєр" забруднення, що з'єднує поверхню з глибинами.

У новому дослідженні вчені зосередилися на тому, щоб зрозуміти, що відбувається з великими шматками плаваючого пластику після того, як вони потрапляють в океан. Вчені розробили комп'ютерну модель для моделювання процесу розкладання, фрагментації та взаємодії пластику з липкими зваженими частинками, відомими як "морський сніг", які сприяють перенесенню речовин на морське дно.

Морський сніг — природний океанський снігопад — крихітні липкі пластівці відмерлого планктону та інших органічних часток, які злипаються і повільно тонуть, забираючи із собою на глибину все, що прилипає, зокрема мікропластик.

Нова модель вчених ґрунтується на попередній роботі вчених, що вивчає довгострокову долю мікропластику розміром менше ніж 1 мм, яка показала, що пластик взаємодіє зі зваженими дрібними органічними частинками тільки після того, як вони зруйнуються і досягнуть критичного розміру. Однак ця проста одновимірна модель не враховувала інші фізичні процеси, такі як океанічні течії.

Тепер учені пов'язали деградацію пластику з океанічними процесами й отримали повнішу картину того, як дрібні пластикові частинки переміщаються океанічною системою і чому деякі плаваючі пластикові частинки, здається, зникають із поверхні.

Коли велике пластикове сміття потрапляє в океан, воно може залишатися на плаву роками, повільно руйнуючись під впливом сонячного світла і хвиль, заселяючись морською біоплівкою — мікробними спільнотами, що живуть на поверхні пластику.

Згодом вони розпадаються на все більш дрібні частинки та в кінцевому підсумку стають досить маленькими, щоб кріпитися до морського снігу і затонути. На жаль, це перетворення відбувається повільно — для порівняння, через 100 років близько 10% вихідного матеріалу все ще можна виявити на поверхні океану.

З іншого боку, вчені давно помітили невідповідність між кількістю пластику, що надійшов в океан, і набагато меншою його кількістю, яка плаває на поверхні.

Що стосується решти, вчені давно помітили загадкову невідповідність між кількістю пластику, що надходить в океан, і набагато меншою кількістю, що плаває на поверхні.

Плаваючий пластик повинен видалятися з поверхневого шару океану шляхом розкладання й осідання, але поки що ці цифри не зовсім точні. Наші висновки допомагають пояснити проблему "зниклого пластику".

Ми не перші вчені, які повідомляють про опускання мікропластику на дно. Але, об'єднуючи експериментальні дослідження того, як мікропластик зв'язується з дрібнодисперсними зваженими частинками, з нашим моделюванням процесів розкладання пластику та осідання морського снігу, ми отримуємо реалістичні оцінки того, як мікропластик видаляється з поверхні океану, що і пояснює зникнення пластику.

Природний біологічний насос океану, часто описуваний як конвеєр, перекачує вуглець і поживні речовини з поверхні в глибини. Тепер учені вважають, що цей самий процес перекачує в глибини й пластик.

Небезпека полягає в тому, що, якщо занадто багато мікропластику прилипне до морського снігу, це може вплинути на ефективність поглинання вуглецю океаном, що може мати наслідки для морських екосистем і навіть для регулювання клімату.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вчені вперше простежили рух мікропластику так далеко.

Раніше Фокус писав про те, що таке мікропластик, чим він небезпечний і звідки всі знають про його існування.