Ризики для бізнесу та домогосподарств: що означає ідея скорочення дефіциту бюджету

Щодо фіскальної консолідації, яку пропонують провести Україні та її впливу на економіку (Мова йде про вимоги МВФ. – Ред.).

Зазвичай дискусія про макроекономіку зводиться до двох показників: бюджетний дефіцит держави та сальдо поточного рахунку (умовно "ми в плюсі чи мінусі перед зовнішнім світом").

Однак, так "двосекторна оптика" має проблему. Вона не бачить "третього гравця" – приватного сектору всередині країни: домогосподарства та бізнес.

Історично саме накопичення дисбалансів в приватному секторі (перегрів кредитування, нарощування боргу домогосподарств та компаній) лежало в підгрунті економічних й фінансових криз. Тому ігнорувати це вкрай небезпечно.

Обговорення держбюджету – а фіскальна консолідація є комплексом заходів, спрямованих на зниження дефіциту бюджету – зазвичай звучить так: "потрібно знизити дефіцит", "потрібна фіскальна консолідація", "потрібно посилити фіскальну політику".

Але якщо держава починає забирати з економіки більше, ніж в неї "вкидає", то ці гроші мають бути вилучені або у приватного сектору, або у зовнішнього сектору. Тобто:

- або падає обсяг коштів у приватного сектора;

- або країна йде у все більший "зовнішній профіцит", тобто зростає приплив ресурсів ззовні, що й відбувається в Україні за рахунок міжнародної фінансової допомоги – через неї у нас великий профіцит по фінансовому рахунку платіжного балансу. Зворотною стороною є зростання державного боргу.

Тобто, фіскальна консолідація – це більш жорсткий бюджет. Більш жорсткий бюджет – це падіння заощаджень приватного сектора. А це не лише зростання його вразливості й зменшення його можливості інвестувати.

Перекладаючи з економічної на людську мову – "зменшити дефіцит бюджету" без жодних застережень дуже часто означає "перекласти дефіцит на бізнес та домогосподарства".

Це особливо критично для країн, які намагаються зростати за рахунок інвестицій та кредитування. Ще більш критично це для країн, де інвестицій сильно бракує – як і є в Україні (в першу чергу через війну, але й через низку інших причин).

Більш жорстка фіскальна політика в такій ситуації може не "оздоровлювати економіку", а навпаки, вибивати й без того хитку опору у бізнеса в той момент, коли йому найбільше потрібен позитивний фінансовий баланс.

В аспекті написаного вище ще раз треба сказати про життєву важливість міжнародної фінансової допомоги. З урахуванням великого й хронічного дефіциту зовнішньоторговельного балансу (наприклад, в цьому році у України імпорт перевищує експорт майже вдвічі), якщо потік коштів у вигляді міжнародної фінансової допомоги буде слабшати (а так й буде), то економічна система буде змушена "перегравати баланс".

Або бюджет йтиме глибше в дефіцит, або приватний сектор почине себе "проїдати".

Отже, два питання (перше – риторичне, друге – цікаве):

- як це відобразиться на й без того слабкій економіці України?

- хто триматиме основний тягар удару – держава або приватний сектор?

Оригінал