Чому ЄС має змусити країни-члени скасувати заборону на український агроекспорт

29 жовтня набули чинності домовленості між Україною та ЄС про додаткову лібералізацію ввізних мит та тарифних квот, встановлених Угодою про асоціацію.

Водночас того ж дня Міністерство сільського господарства Польщі запевнило польських фермерів, що нові домовленості з Україною не вплинуть на досі чинну національну заборону на імпорт до Польщі низки українських зернових (пшениця, кукурудза, насіння соняшника та ріпаку).

Так само не поспішають скасовувати односторонні заборони й інші країни: Словаччина та Угорщина.

Про те, чому проблеми торговельних відносин України і Євросоюзу можуть перетворитися на проблеми самого ЄС, читайте в колонці керівника брюссельського офісу Українського клубу аграрного бізнесу Назара Бобицького Стрес-тест для Брюсселя: чому ЄС має вимагати зняття односторонніх обмежень для України.

Далі – стислий її виклад.

Автор колонки наголошує, що зазначені заборони окремих держав-членів ЄС підважують логіку іншого важливого для ЄС елементу домовленостей – вимоги до Києва в прискореному порядку (до 2028 року) запровадити європейські стандарти у сфері благополуччя утримання свійських тварин та застосування засобів захисту рослин (ЗЗР).

Ця вимога є ідеєю Франції, де пояснюють, що європейські (французькі) фермери змушені дотримуватися занадто жорстких екологічних агровиробничих стандартів, брати на себе додаткові витрати, і відтак програвати в конкурентній боротьбі на власному ринку з агроімпортом з третіх країн, де таких норм не дотримуються.

Проте кейс України дискредитує всю цю доктрину, впевнений Назар Бобицький.

"Адже виникає думка: скільки коштів іноземним агровиробникам не довелося б вкладати в упровадження європейських стандартів, вони ніколи не матимуть повноцінного доступу до європейського ринку, оскільки тема агроторгівлі занадто заполітизована в ЄС", – пояснює експерт з торговельної політики ЄС.

Він наголошує, що продовження національних торговельних ембарго держав-членів на імпорт з України та пов’язані з ними проблеми у торгівлі Україна-ЄС посилають поганий сигнал іншим торговельним партнерам Брюсселя.

Сигнал, що єдиний ринок ЄС – це насправді фікція, а безперешкодний рух товарів всередині Євросоюзу на практиці може бути заручником внутрішньої політики держав-членів.

Бобицький вважає, що у цій ситуації Україні слід уникати відкритої конфронтації з сусідами і не лити олію на полум’я їхніх внутрішньополітичних баталій, де питання українського агроімпорту – лише розмінна монета.

З одного боку – послідовно називати речі своїми іменами, з іншого – демонструвати конкретні конструктивні кроки.

Наприклад, удосконалювати режим ліцензування експорту на ринок ЄС окремих "чутливих" для єврофермерів товарів, демонструвати готовність узгоджувати видачу ліцензій з сусідніми країнами для запобігання надмірної пропозиції цих товарів на їхніх ринках.

"Навіть якщо ця конструктивність сьогодні не зустрічає належної відповіді в столицях цих країн, вона надішле потрібний сигнал Брюсселю на наступні засідання Ради міністрів ЄС", – зазначає керівник брюссельського офісу Українського клубу аграрного бізнесу.

Докладніше – в колонці Назара Бобицького Стрес-тест для Брюсселя: чому ЄС має вимагати зняття односторонніх обмежень для України.