Борьба за запрет российского газа: удастся ли избежать послаблений в санкциях ЕС

ЄС наблизився до історичного рішення – заборонити імпорт російського газу.

20 жовтня Рада ЄС погодила спільну позицію щодо нового Регламенту про поетапне припинення імпорту російського газу – ключового документа в рамках дорожньої карти REPowerEU щодо припинення залежності від російської енергії.

Йдеться не лише про енергетику: це рішення, яке визначає політичну й моральну траєкторію Європи після трьох років великої війни.

Проте не все так просто, адже позиція Ради ЄС – слабша, ніж очікувалося.

Тож попереду – боротьба за жорсткіший фінал REPowerEU.

Боротьба двох підходів.

Те, що Рада ЄС ухвалила свою позицію, не означає, що рішення остаточне.

Рішення Європейського Союзу такого рівня, як Регламент щодо REPowerEU або будь-яке енергетичне чи торговельне законодавство, передбачають тріалог (trilogue) – це процес узгодження спільного тексту закону між трьома ключовими інституціями ЄС: Європейською комісією – ініціатором законопроєкту, що виступає як "посередник" і технічний консультант, Радою ЄС (представляє уряди держав-членів на рівні міністрів) та Європейським парламентом (представляє громадян ЄС).

Європарламент і Рада ЄС окремо у своїх комітетах та робочих групах розглядають законодавчу пропозицію Єврокомісії.

Рада ЄС 20 жовтня нарешті ухвалила свою позицію щодо Регламенту, чим завершила другий етап формування позицій сторін щодо законодавчої пропозиції Єврокомісії від 17 червня 2025 року, зайнявши більш вигідну для Росії позицію порівняно з жорсткішим рішенням Європейського парламенту від 17 жовтня 2025 року.

Чи буде остаточний Регламент ближчим до позиції Ради чи Парламенту?.

Від цього залежить, чи втратить Кремль ще десятки мільярдів євро на фінансування війни.

Наступний, третій етап – це тріалог між Європарламентом і Радою ЄС та Єврокомісією, що передбачає три раунди політичних тристоронніх переговорів: 6 і 20 листопада та 2 грудня.

А остаточне рішення очікується вже в грудні.

Рада ЄС vs Європарламент.

Рада ЄС підтримала поступовий підхід:.

– з 1 січня 2026 року – заборона на нові контракти на імпорт російського газу, як трубопровідного, так і СПГ, і водночас 6-тижневий перехідний період для адаптації;.

– з 17 червня 2026 року – припинення дії короткотермінових контрактів на імпорт газу з РФ, але з винятками для "країн, що не мають виходу до морів" (Угорщина та Словаччина) – для них з відтермінуванням до 1.01.2028;.

– до 1 січня 2028 року – повна відмова від імпорту газу з РФ, включаючи довгострокові контракти.

– до 1 березня 2026 року – подання до Єврокомісії національних планів диверсифікації постачання газу та нафти з метою повної відмови від поставок з РФ з 1.01.2028, в яких будуть викладені заходи та потенційні перешкоди.

Позиція Європейської ради передбачає створення єдиного механізму попередніх дозволів на імпорт, моніторинг джерел постачання та обмін даними між імпортерами, постачальниками, операторами СПГ-терміналів та митними органами і агентством ACER/регуляторами.

Європарламент натомість займає більш жорстку позицію і наполягає на прискоренні темпів:.

– з 1 січня 2026 року – заборона імпорту, термінальних послуг та тимчасового зберігання природного газу та СПГ, але з перехідними етапами для існуючих контрактів;.

– до 17 червня 2026 року – перехідний етап за короткостроковими контрактами;.

– до 1 січня 2027 року – перехідний етап за довгостроковими контрактами;.

– з 1 січня 2026 року – повна заборона імпорту нафти, а також тимчасового зберігання нафти, включаючи імпорт нафтопродуктів, які походять з РФ, та отриманих з третіх країн з сирої російської нафти, без перехідних періодів і винятків.

Європарламент вважає, що з метою уникнення непрямого обходу заборон Єврокомісія повинна постійно контролювати потоки російського газу, що транзитують через треті країни, зокрема Туреччину та Азербайджан, та проводити аналіз ризиків для СПГ-терміналів, привабливих для імпортних операцій з боку РФ.

Розбіжності в позиціях Європарламенту та Ради ЄС є дуже суттєвими.

Особливо – якщо вимірювати у грошовому еквіваленті.

За оцінкою Razom We Stand, ЄС може позбавити військову машину Путіна додатково 29 млрд євро за період 2026–2028 років, якщо вибере більш жорстку та швидку заборону на російські енергоносії, запропоновану Європарламентом.

Європейська мозаїка: різні інтереси, спільна мета.

Під час дискусій у Раді ЄС країни поділилися на три табори.

"Проактивні" – Польща, Швеція, Хорватія, Португалія й держави Балтії – виступили за найшвидшу відмову.

Їхня логіка проста: газ і нафта з Росії – не ресурс, а зброя.

Це країни, які переконані, що Європа вже має технічний потенціал для цього переходу.

Адже лише у 2022–2024 роках відкрито 12 нових СПГ-терміналів і 6 розширені – загалом понад 70 млрд кубометрів додаткових потужностей.

До 2027 року запрацює румунське родовище Neptun Deep потужністю 8 млрд кубометрів на рік.

"Критики" – Угорщина та Словаччина – твердили, що для них російський газ залишається "питанням виживання".

Угорський міністр Петер Сійярто заявив: "Для нас це не політика, а фізика".

Проте аргументи Угорщини розсипаються під натиском фактів.

Хорватія зазначила, що нафтопровід "Адрія" має потужність 15 млн тонн нафти на рік і може забезпечити весь регіон, а її СПГ-термінал на острові Крк уже постачає газ до Угорщини, Словенії та Австрії.

Угорщина має інтерконектори з Австрією, Румунією та Словаччиною та підписала контракт із французькою Engie на постачання 4 млрд кубометрів газу у період 2028–2038 років.

З 2026 року потужність Трансадріатичного газопроводу буде розширена на 1,2 млрд кубометрів, що дозволить збільшити імпорт газу з Азербайджану.

"Застережливі" – Австрія, Італія, Греція та Румунія – погоджуються із загальною метою, але мають свої побоювання.

Австрія наполягла на включенні переглядової клаузули, яка зобов'язує Єврокомісію через два роки переглянути Регламент з метою оцінки впливу відмови від російського газу.

Такий механізм створює лазівку для повернення російського газу на ринок ЄС, якщо війна "заморозиться".

Італія попередила про ризики для ринку СПГ, якщо моніторинг короткотермінових контрактів буде надто жорстким, а Румунія наголошує на технічних труднощах відстеження походження поставок СПГ, які часто мають змішані джерела.

Греція заявляє про суттєві для країни наслідки заборони транзиту російського газу з "Турецького потоку" та застерігає від залежності від інших третіх країн, а також зазначає, що можливе підвищення цін відкриє двері для популізму.

Греція разом з Румунією, Болгарією, Молдовою, Україною розвивають альтернативний Вертикальний транзитний газовий коридор.

Водночас Франція, Іспанія та Бельгія – великі імпортери російського СПГ – прагнуть гарантій від комерційних судових позовів після розірвання довгострокових контрактів.

Обсяг імпорту російського СПГ до ЄС з 2022 року загрозливо зростає та становить близько 20 млрд кубометрів на рік.

Постачання трубопровідного газу з Росії через "Турецький потік" також зросло приблизно до 16 млрд кубометрів на рік.

Дві третини поставок СПГ з Росії здійснюються за довгостроковими контрактами, які зазвичай передбачають принцип "бери або плати" і юридично пов'язані з одним постачальником.

Ще одна третина – це спотові/короткострокові контракти, від яких імпортери можуть відмовитися в будь-який момент.

За оцінками Razom We Stand, Росія втратить до 5 млрд євро на рік через заборону спотових/короткострокових контрактів в ЄС з 1 січня 2026 року і близько 15 млрд євро через повну заборону всього імпорту (як трубопровідного, так і СПГ) з 1 січня 2027 року.

* * * * *.

ЄС має встановити чіткі дати без лазівок: заборона нових контрактів на імпорт російського газу, нафти й нафтопродуктів – з 1 січня 2026 року; повна відмова від усього постачання – не пізніше 1 січня 2027 року, саме так, як передбачає 19-й санкційний пакет ЄС.

Перехідні періоди для СПГ-терміналів слід скоротити, а винятки для країн без виходу до моря – скасувати.

Жодна "географічна специфіка" не може бути виправданням для фінансування війни.

Регламент має бути синхронізовано із санкційними пакетами, зокрема щодо заборони страхування "тіньового флоту".

ЄС має запровадити обов’язкову систему трасування енергоносіїв, надати митним органам право блокувати постачання сумнівного походження та створити "реєстр порушників" – компаній і суден, яким буде заборонено доступ до ринку.

Разом із партнерами G7 і НАТО слід визначити й закрити "хаби обходу", через які Кремль і досі заробляє.

Національні плани диверсифікації відмови від російських енергоносіїв мають містити чіткі терміни, показники ефективності та пріоритети в енергоефективності та відновлюваній енергетиці, бути синхронізованими з національними кліматичними документами (NECP) та відкритими для громадськості.

Для країн, які справді мають високий рівень залежності від російського імпорту, ЄС може створити фонд допомоги – як стимул для виконання зобов’язання з диверсифікації.

REPowerEU – це більше ніж енергетична стратегія: це рішення Європи вирватися з залежності, яка десятиліттями годувала агресію.

Відмова від російського палива стає не лише економічним, а моральним актом – вибором на користь миру, свободи й майбутнього, у якому енергія більше не вбиває.

Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів.