Вчені вперше зафіксували космічний вибух, що “зриває” атмосферу планет

Міжнародна група вчених вперше зафіксувала викид корональної маси (coronal mass ejection, CME) – вибух плазми, подібний до сонячних бур, але не від Сонця. Його сила, за словами дослідників, була достатньою, щоб “зірвати” атмосферу з планет, подібних до Землі. Явище зафіксували на зірці StKM 1-1262, розташованій приблизно за 40 світлових років від нас, повідомляє LiveScience.

Це перше підтверджене спостереження такого типу від зорі поза межами Сонячної системи. Вибух зафіксували як радіосплеск II типу – сигнал, що виникає, коли ударна хвиля від CME проривається через атмосферу зорі у космос.

StKM 1-1262 належить до М-карликів – невеликих, але надзвичайно активних зірок, які часто виробляють сильні спалахи та магнітні бурі. Такі зорі вважають перспективними для пошуку життя, адже навколо них легко виявити планети. Водночас їхня активність може повністю зруйнувати атмосфери цих світів.

“Проблема в тому, що такі вибухи можуть відбуватися настільки часто, що вони просто “оголюють” планети. Навіть якщо планета перебуває у придатній для життя зоні, часті вибухи плазми роблять її непридатною”, – пояснив провідний автор дослідження, опублікованого в журналі Nature, Джо Каллінгем, радіоастроном з Нідерландського інституту радіоастрономії.

Спалах виявили за допомогою Low Frequency Array (LOFAR) – мережі радіотелескопів у Нідерландах. Для аналізу даних науковці застосували нові алгоритми обробки сигналів, розроблені в Паризькій обсерваторії. За словами Каллінгема, LOFAR є найчутливішим радіотелескопом і саме завдяки його можливостям та новим алгоритмам дослідникам пощастило зафіксувати цей спалах.

Пізніше спостереження з космічного телескопа XMM-Newton підтвердили, що StKM 1-1262 є швидко обертовим карликом класу М. Її обертання у 20 разів швидше, ніж у Сонця, а рентгенівське випромінювання свідчить про надзвичайно високу активність.

За розрахунками, вибухова хмара плазми рухалася зі швидкістю близько 2400 км/с, що характерно лише для найсильніших сонячних бур, які відбуваються у 5% подібних спалахів. Її щільність і швидкість були настільки великими, що вона могла б повністю зруйнувати атмосферу планет, які обертаються поблизу зірки.

Вчені зазначають, що LOFAR уже працює на межі своїх можливостей. У майбутньому дослідники розраховують продовжити спостереження за допомогою нового радіотелескопа Square Kilometer Array (SKA), який будується в Австралії та Південній Африці. Він зможе фіксувати десятки або навіть сотні подібних вибухів щороку.

“Ці дані допоможуть нам краще зрозуміти, які планети можуть реально зберігати атмосферу і бути придатними для життя. Пошук другої Землі – це одна з ключових цілей астрономії протягом наступного, я сподіваюся, десятиліття. Але, можливо, знадобиться більше часу, або, можливо, решта мого життя”, – підсумував Каллінгем.

Нещодавно астрономи за допомогою супутника XMM-Newton відкрили ультраяскраве пульсуюче джерело рентгенівського випромінювання у галактиці Кит. X-8 генерує енергію еквівалентну понад мільйону Сонць.