Розкрито ще одну таємницю Землі: вчені пояснили, звідки взялися гігантські "краплі" в надрах планети

Вченінаблизилися до розгадки походження двох гігантських щільних зон, прихованих глибоко під поверхнею Землі. Йдеться про так звані великі провінції з низькою швидкістю зсуву (LLSVP) — масивні структури над ядром планети, які десятиліттями лишалися однією з найбільших геологічних таємниць.

Про це повідомило видання Science Alert.

Великі провінції з низькою швидкістю зсуву (LLSVP) — величезні ділянки найнижчої мантії, виявлені у 1980-х роках за даними сейсмічних хвиль. Одна з них розташована під Африкою, інша — під Тихим океаном. Сейсмічні хвилі проходять через ці зони значно повільніше, ніж через навколишню мантію, що вказує на інший хімічний склад. Відомо також, що африканська «пляма» пов’язана зі зниженням інтенсивності магнітного поля над Атлантикою.

Серед популярних гіпотез раніше розглядалися залишки давніх тектонічних плит або наслідки зіткнення із гіпотетичною Тейєю. Дослідники припускають, що матеріал міг просочитися з ядра, коли рання Земля ще була розпеченою та покритою океаном магми.

Команда геодинаміків під керівництвом Йошінорі Міядзакі з Університету Ратґерса перевірила існуючі гіпотези, порівнявши їх із моделями формування Землі. Виявилося, що сценарій первинного магматичного океану не узгоджується з кількістю феропериклазу, яку мають показувати сейсмічні дані. Тож фахівці змоделювали процес охолодження планети з урахуванням можливого витоку легших компонентів із ядра.

За результатами симуляцій легкі сполуки — зокрема оксид магнію та діоксид кремнію — могли швидше кристалізуватися та виринати з ядра, потрапляючи до магматичного океану. Там вони змінювали хімічний склад речовини, сприяючи утворенню силікатних мінералів — бриджманіту та сейфертиту — натомість залишаючи низький рівень феропериклазу. Саме такі співвідношення фіксують сьогодні.

Згодом цей матеріал міг збиратися у великі щільні маси, що збереглися протягом 4,5 мільярда років — і стали тим, що нині називають LLSVP. Поруч із ними знаходять і зони наднизької швидкості (ULVZ), які додатково підтверджують складну будову межі між ядром і мантією.

На думку Міядзакі, розуміння природи цих структур може пролити світло не лише на минуле Землі, а й на умови, що зробили її придатною для життя. Якщо LLSVP та ULVZ впливали на формування тектонічних плит, це може пояснити, чому геологічна еволюція Землі пішла іншим шляхом, ніж на інших планетах Сонячної системи.

«Навіть маючи дуже мало підказок, ми починаємо будувати історію, яка має сенс. Це дослідження дає нам трохи більше впевненості в тому, як еволюціонувала Земля і чому вона така особлива», — додав Міядзакі.

Рослинний гороскоп друїдів / © ТСН Велика Британія / © Getty Images Володимир Путін. / © Associated Press Сонячна система