Олександр Кемкін: Хотілося б мати більше сухих матчів в УПЛ

Криворізький Кривбас цього сезону виглядає однією з найбільш агресивних команд в атаці, маючи в активі 22 забитих м’ячі. Більше лише у донецького Шахтаря – 35. До зустрічі із Динамо Кривбас навіть очолював турнірну таблицю, однак невдача в матчі з киянами спричинила чотириматчеву безвиграшну серію.

Одним із ключових гравців Кривбасу цього сезону є 23-річний голкіпер Олександр Кемкін. Football.ua поспілкувався із Кемкіним про його виступи у поточному сезоні, минуле у Шахтарі, потенціал своєї нинішньої команди та її перспективи у поточному сезоні.

– З 11 зіграних матчів в УПЛ у тебе лише два сухих. Чим можна пояснити таку статистику?

– Потрібно більше працювати, аби мати більше сухих ігор. Насамперед, цього сезону у мене дуже багато роботи і я цьому дуже радий, бо можу проявити себе. Авжеж, хотілося б, щоб було більше сухих ігор. 

– У Кривбасу хороша атакувальна ланка: Парако Гонсалез, Глейкер Мендоза, Єгор Твердохліб. Від кого з них ти найбільше пропускаєш на тренуваннях?

– Так, у Кривбасу дійсно дуже хороша атакувальна ланка. Але скажу, що пропустив від всіх потрохи.

– Якщо порівняти Кривбас із твоїм минулим досвідом у Карпатах та Минаї, де було більше фізичної, силової роботи?

– Я б сказав, що вона приблизно на однаковому рівні. Бо я вже три роки займаюся із тренером з фізичної підготовки і він мене веде в цьому сенсі. В принципі, для мене робота фізична ніде не відрізняється. Для мене це однакові навантаження. 

– В УПЛ ти дебютував за Минай і провів у цій команді три роки. Чи міг залишити закарпатців раніше? Якщо так, то що втримувало? 

– Так, був такий період, коли я міг залишити Минай раніше. Але тоді прийшов Желько Любенович і запевнив мене, що він вірить в мій потенціал і що в мене буде шанс проявити себе. Так і сталося, за що я Желько дуже вдячний. 

– Кобін, Шаран, Леонов, Любенович — різні тренери із різними підходами. А чий підхід тобі імпонував найбільше? Чий стиль гри подобався серед цих фахівців?

– Не можу сказати поганого слова про жодного зі своїх тренерів. У кожного був різний підхід і він має право на життя у футболі. Саме для мене, я би виділив Любеновича, бо він повірив в мене і дав мені стабільну ігрову практику. Завдяки цьому я досі граю в Прем’єр-Лізі. Вдячний йому за цей шанс.

– Матчі проти Карпат для тебе тепер мають трішки більше значення, ніж інші, а  ти спокійно сприймаєш цього суперника?

– Спокійно сприймаю, налаштовуюся на звичайну гру. У мене немає образ на Карпати. Це футбол, тут лише час і поле розставлять все на свої місця. Для мене немає ніякого особливого значення, аби щось комусь доводити. Я маю прогресувати, слідкувати за своєю грою та з кожним днем ставати кращим. 

– Власне, вилучення у матчі проти Карпат...  Чому ти вирішив ризикнути і піти у підкат проти Пауло Вітора? Наскільки виправданим був цей ризик?

– Футбол – це завжди ризик. Думав, що буду першим на м’ячі, але так сталося, що гравець суперника мене випередив. Кожен з нас помиляється, але маємо далі рухатися до своїх цілей. Я нормально сприймаю цю ситуацію, зробив висновки і рухаюсь далі. 

– У кожного воротаря є свої маленькі ритуали. Дехто навіть зі стійками розмовляє перед матчами. Ти таке не практикуєш? 

– Ні, таке не практикую. 

– А що практикуєш?

– Не знаю, особливо нічого такого не роблю. Певно, тому, що не вірю в це.

– На якому зі стадіонів УПЛ найбільш непередбачуваний відскок від газону?

– Гадаю, що на Оболонь Арені. Там поле не дуже гарної якості і саме там найбільш непередбачуваний відскок. 

– 1 грудня на вас чекає матч проти Шахтаря, ти свого часу, грав у юнацьких командах гірників. Яким ти згадуєш цей досвід для себе?

– Дуже позитивний досвід. Я зіштовхнувся із дуже гарними фахівцями та партнерами по команді. Нехай і не було багато ігрової практики, нічого страшного: я став лише сильнішим за цей період. І дякую за нього Шахтарю.