Чому мислення важливіше за інституції для економічного зростання
Чому мислення важливіше за інституції для економічного зростання

Чому мислення важливіше за інституції для економічного зростання

Багато коментаторів наголошують на первинній важливості інституцій (наприклад, фондового ринку і пенсійних фондів) для зростання заощаджень та інвестицій.

Я б додавав до цього списку якомога самодостатніші заклади освіти, медицини і культури, успішна діяльність яких у цивілізованому світі вимагає наших заощаджень.

І я радію, що після минулорічної нобелівської премії суспільство тримає інституції у фокусі своєї уваги.

Але друзі, є цьогорічна (!) нобелівська премія з економіки, головний лауреат якої, проф. Джоел Мокир, перевертає цю вже звичну інституційну логіку.

Порівняно з інституційними економістами (наприклад, Нортом чи Аджемоглу), Мокир ставить глибше питання: Чому суспільства взагалі запроваджують і підтримують інституції, що сприяють зростанню?

Його відповідь: тому що спочатку змінилася культура.

Європа зросла не тому, що раптово "відкрила" для себе хороші інституції. Вона зросла тому, що сформувалася культура прогресу та корисного знання, яка вимагала таких інституцій і забезпечила їхню стабільність.

Для Мокира Культура є первинною (глибинна причина), а Інституції – вторинні.

Мокир розглядає культуру — тобто переконання щодо знань, прогресу та інновацій — як остаточний рушій довгострокового економічного зростання.

Культура визначає, чи цінують суспільства допитливість, чи толерують інакомислення, і чи вірять у можливість прогресу. Саме ці переконання формують уявлення про те, які правила вважаються легітимними, бажаними або навіть мислимими.

Схема Павла Шеремети

У термінах Мокира, культура є ментальною інфраструктурою зростання. Інституції є вторинними (механізм забезпечення).

Інституції — закони, права власності, університети, патентні системи — мають велике значення, але лише настільки, наскільки їх підтримує суспільна культура.

Та сама формальна інституція може функціонувати радикально по-різному за різних культурних переконань.

Інституції, що захищають інновації, не можуть вижити, якщо культура сприймає новизну як небезпечну або аморальну.

Мокир прямо наголошує: інституції не пояснюють самі себе — вони спираються на попереднє культурне прийняття.

Оригінал

Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

Статті, що публікуються в розділі "Думки", відображають точку зору автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
Джерело матеріала
loader
loader