Чи реально закінчити війну у 2026 році: інтерв'ю з експертом з нацбезпеки США

Володимир Путін досі затьмарений думками про перемогу Росії. Однак ситуація на фронті говорить зовсім про інше – окупаційна армія не має швидкого просування ні на одному відтинку.

Крім цього, країни-союзники Москви, як і вона сама, скоро можуть відчути наслідки політики Дональда Трампа. Президент США провів операцію у Венесуелі, яка підтримувала Росію, та вже не вірить словами російського диктатора. Водночас Україні сьогодні як ніколи потрібно мобілізувати усі зусилля та активно співпрацювати з Європою.

Про можливості завершення війни, виклики для Кремля, політику США щодо Гренландії та майбутнє України – розповів аналітик з нацбезпеки США та зовнішньої політики Марк Тот в інтерв'ю для 24 Каналу.

Чи реально закінчити війну у 2026 році?

У який рік ми вступаємо? Чи стане він переломним у російській війні проти України, чи радше буде продовженням того ж самого?

Мій головний прогноз на 2026 рік такий: вже абсолютно очевидно, що ми живемо у світі без правил, і це, на мою думку, вплине на багато процесів упродовж наступних 12 місяців.

Старі правила зникли – Путін почав руйнувати їх у 2022 році, коли вдерся у вашу країну. Китай фактично погоджується з цим і так само прагне відкинути ці правила, щоб мати змогу загрожувати філіппінському судноплавству, оточувати Тайвань і надсилати Тайбею (столиця Китаю у Тайвані – 24 Канал) сигнал, що вони знову мають стати частиною Китаю.

І я думаю, що саме в такому світі Україні доведеться боротися. Зараз просто не існує традиційних правил, які змогли б захистити Україну. І Путін це добре розуміє. Те, як він збирається вести цю боротьбу, – й надалі намагатися діяти на глобальному рівні, а також просто утримувати позиції в Україні доти, доки його економіка й армія не зможуть відновитися.

На жаль, я не прогнозую миру у 2026 році. Однак, знову ж таки, моя загальна оцінка така: якщо подивитися на ситуацію в цілому, сьогодні ми живемо у світі без правил. Ми вкотре побачили це на прикладі Венесуели.

Інтерв'ю з аналітиком з нацбезпеки та зовнішньої політики: дивіться відео

В The Sunday Times написали, що цього року ставки для Путіна як ніколи високі. Тож наскільки вразливою є Росія зараз? Чи справді у Путіна закінчуються варіанти, чи він і далі вірить, що час працює на нього?

Путін живе в дещо іншій реальності. Я думаю, чи то він не хоче дивитися правді в очі, чи то просто її не помічає, чи то його генерали йому брешуть – але він не усвідомлює, що на фронті ситуація фактично застигла. Так, росіяни просуваються, але дуже повільно.

Якщо подивитися на російську економіку в цілому, особливо на той двигун, який живить її військову машину, то видно, що вона наближається до точки стагнації. У 2021 році зростання ВВП становило 5,9%. У 2025 році воно знизилося до 0,6%. Фактично все завмирає. Інфляція залишається високою – близько 8%, а процентні ставки сягають 16%.

Зараз у Росії спостерігається дефіцит робочої сили, попри те що рівень безробіття є історично низьким. Вони не здатні розвивати власну економіку. Це видно і з конкретних цифр, щойно оприлюднених щодо їхніх оборонних витрат. Вони майже досягли межі. Зростання на 2026 рік не передбачено – так само як і було у 2025 році.

Тобто економічно вони в скруті, а їхнє найбільше джерело валюти для фінансування – нафта. Україна чудово справляється з тим, щоб зменшити її надходження на 25%. Вони прогнозували 138 мільярдів доларів від нафти. Тепер отримають лише 106 мільярдів, тож їхній вплив обмежений.

Путін стикається з "м’ясорубкою", якою є його власна економіка. Думаю, він зможе пережити це. Я не вважаю, що Росія розвалиться, але не впевнений, що він здатний розширювати війну більше, ніж зараз.

На мою думку, 2026 рік, якщо він продовжить війну, стане роком очікування – поки його економіка і нестача людей не будуть подолані, якщо, звісно, вони взагалі здатні це подолати. Я не впевнений.

Чи можуть росіяни повстати проти влади в Кремлі?

А наскільки реальним є цей тиск на Путіна? Чи вважаєте ви, що його справді турбує негативна реакція всередині Росії?

Путін неодноразово виживав навіть тоді, коли в Росії існувала очевидна сильна протидія. Ми бачили це ще на початку з Євгеном Пригожиним, коли він намагався вести свої воєнізовані угруповання з Ростова до Москви та зазнав поразки – найімовірніше, Путін усунув його через авіакатастрофу. Він пережив це. Якщо говорити про реальне і серйозне внутрішнє повстання, це, мабуть, була остання справжня можливість.

Зараз я не думаю, що це відбудеться. Путін зміцнив свою владу. На мій погляд, олігархи змушені брати участь у цьому – хочуть вони того чи ні, а силовики як і раніше тримають усе під контролем. Основна проблема в тому, що він прагне більшого на фронті, але його економіка не витримує. Це його найбільша загроза. Диктатури гинуть важко – вони не зникають просто так.

Ми бачили це на прикладі нацистської Німеччини, і ми бачимо це зараз з Путіним, який тримається в цій війні, хоча вона завдала шкоди його економіці.

У нього є один останній козир – історично російські запозичення нижчі, ніж у більшості західних країн. Він може виграти час, особливо якщо Китай або хтось інший йому допоможе.

Не думаю, що його економіка розвалиться, але вона не зможе розширюватися. Він опинився в глухому куті.

Як Путін зганьбився перед Трампом?

Путін намагався звинуватити Україну в атаці на його резиденцію. А всього кілька днів тому Трамп заявив, що не вірить у це. Яка ваша думка про цю ситуацію і про те, що врешті-решт Трамп не повірив словам російського диктатора?

Це велика ганьба для Путіна. Є старе комедійне шоу в США під назвою "Три підгравачі", і Путін, його генерали та радники, які підштовхували його грати в цю гру, всі виглядали як персонажі з цього шоу. Вони справді виглядали дурними.

США, звичайно, мають найкращі розвідувальні можливості у світі. У нас понад 200 військових супутників. Ми можемо відстежувати все і точно визначати ціль.

З самого початку було зрозуміло, що українці не атакували його резиденцію на Валдаї. Він намагається повторити це, як і тоді, коли вперше намагався перехопити Tomahawks – просто думаючи, що може взяти хитрістю. Спочатку Трамп купився на це й зробив кілька заяв після того, що він незадоволений і злий. Але щойно розвідка повідомила, що нічого такого не було, усе обернулося проти Путіна.

Тоді Трамп на борту свого літака заявив: "Ми вам не віримо". І Путін виглядає дурнем. Росіяни намагаються стверджувати, що ми просто ще не передали вам потрібну інформацію, але вони не зможуть обдурити розвідку США. Це брехня. Це завжди була брехня. Тож Зеленський правильно вчинив, сказавши про це відразу.

Як операція США у Венесуелі вплине на Росію?

Що ситуація у Венесуелі означає для Росії? І чи бачите ви, що зараз Москва послаблює свої позиції в Латинській Америці?

Тут є шанс для Заходу, адже Венесуела була важлива не тільки для Росії, але й для "Роснєфті" – їхньої нафтової компанії, яка могла укладати угоди, щоб поповнити економіку через співпрацю з нафтовою індустрією Венесуели.

Це не тільки через те, що Китай, купуючи близько 80% венесуельської нафти, може отримати вигоду, але й через такі країни, як Куба, які, на думку деяких, фактично контролюють Венесуелу. У країні перебуває близько 30 тисяч кубинських солдатів, які підтримують режим Ніколаса Мадуро. Зараз Делсі Родрігес виконує функції тимчасового президента. Потім Іран – ще один союзник, і тут простежується закономірність.

Довідка. США провели операцію у Венесуеліта захопили президента країни Ніколаса Мадуро. Іран та Росія залишаються союзниками венесуельського диктатора. Тому вони жорстко засудили дії США та вимагають провести термінове засідання Рада Безпеки ООН щодо ситуації у Венесуелі.

Усі вони – союзники Путіна, які дозволяють йому продовжувати війну з Україною. Крім того, Іран допомагав фінансувати партію "Хезболлу" через незаконну наркоторгівлю та транспортування нафти через тіньовий флот, яка надходила до Лівану.

Багато чого там починає руйнуватися. Іран і Китай постраждали від цього, постраждали й нафтові інтереси Росії. Куба теж може зазнати втрат. Тож із цього божевілля можуть виникнути позитивні моменти.

Однак головне питання залишається: як на все це вплинути, адже наразі у Венесуелі немає американських військ. Блокади та санкції тривають, але якщо ви хочете змінити ситуацію раз і назавжди, потрібен якийсь план, щоб перейти від того, де ми зараз, до Венесуели, яка більше не перебуває під контролем Китаю і Росії.

Поки цього не видно, і люди на Капітолійському пагорбі вчора говорили, що теж цього не бачать. Ми бачимо потенціал, але як його реалізувати? Трамп повинен це прояснити. Час покаже.

А як це може реально вплинути та до яких наслідків призвести в контексті російської війни проти України?

Це потенційно добре, бо доходи Росії від нафти вже впали на цілих 25%. Якщо взяти інші джерела доходу – "Роснєфть" та "Лукойл" – у них великі контракти у Венесуелі, що ще більше знижує прибуток Росії. Цього року, ймовірно, йдеться про дві війни: є боротьба на полі бою, яку хоробро ведуть ваші земляки, і є економічна боротьба, яку Росія не може виграти. Вони просто тримаються на плаву. Це ускладнює їм завдання, оскільки забирає ключового партнера.

Минулий рік був не найкращим для Путіна. Він програв, коли Башар Асад покинув Сирію. Тепер Мадуро опинився у скрутному становищі, а Іран на межі. Ще один ключовий союзник Путіна з "осі зла" отримує сигнали від Трампа, що, можливо, станеться з верховним аятолою Алі Хаменеї – що він може прокинутися і побачити, як спецвійська США його затримують.

Це великий плюс для України на полі бою, бо тепер Путіну є про що ще турбуватися. Ідуть різні процеси. Його глобальна війна, і хоча він намагається перешкодити прогресу України, це йому не вдається. Я вважаю, що добре, якщо російський вплив у Венесуелі буде усунуто.

Деякі журналісти та експерти побоюються, що Росія може використати цю ситуацію для виправдання своїх майбутніх дій, як вони зазвичай роблять. Чи маєте ви побоювання щодо цього?

Це пастка. На перший погляд, це виглядає як аргумент для виправдання всього. Однак я б сказав, що якщо подивитися на ситуацію загалом, Путін уже виправдовує свої дії. Це нічого не змінює – він уже вторгся у вашу країну. Китай, з іншого боку, вже загрожує Тайваню. Вони 6 разів блокували цю країну з початку війни в Україні різними способами.

Їм не потрібні виправдання. Вони сприймуть це як дипломатичну перемогу і скажуть: "Слухайте, Трамп це робить". Але я б заперечив тим, хто вважає, що це сигнал для Китаю і Росії. Ні, це не так, бо вони вже діють так, ніби цей сигнал існує з 24 лютого 2022 року.

Люди повинні звертати увагу на дії, а не на слова. Дії Китаю і Росії свідчать, що їм усе одно. Добре, що Трамп дав їм піар-перемогу, але це не зупинило їх на початку і не зупинить надалі.

До яких жахливих наслідків може призвести бажання Трампа щодо Гренландії?

Прем’єр-міністр Данії вважає, що Трамп серйозно ставиться до ситуації з Гренландією. Чи є це стратегічною загрозою для країни і як це може вплинути, можливо, навіть на європейських союзників США?

Гренландія життєво важлива для безпеки США. Я не згоден. Військове захоплення Гренландії виключене. Це не те, чим США повинні займатися, особливо враховуючи, що Гренландія належить іншому союзнику по НАТО. Це не має піддаватись сумнівам.

Однак глобальне потепління відкриває північний морський шлях, з’являються нові ризики, особливо в контексті арктичних досліджень, що робить ці північні проходи більш небезпечними для США, які повинні бути здатні їх захищати. Тільки Трамп знає це напевно, але я вважаю, що багато з цього – перебільшення.

Цікаво! На тлі заяв Трампа Європа посилює свій вплив у Гренландії, відправляючи туди свої війська. Тим часом у Білому домі заявили, що це не змінить планів Трампа.

Він схильний створювати тиск, щоб мати важелі впливу в переговорах. Він намагається укласти подібну угоду, як у нас з іншими країнами, де ми допомагали б захищати Гренландію на договірній основі, що дало б нам додаткові права, але без прав власності.

Але це також має реальний вплив, бо президент Зеленський зустрічався в Парижі з десятками інших європейських лідерів, щоб обговорити угоду про колективну безпеку. І ось Трамп, спираючись на коментарі прем’єр-міністра Данії Метте Фредеріксена, руйнує ще одну колективну структуру НАТО, загрожуючи її території.

Є пастка, яка, на мою думку, не грає на користь іміджу Трампа, і йому потрібно зрозуміти, що якщо він хоче, щоб мирний план просувався, якщо він хоче отримати ці гарантії безпеки, щоб Україна могла рухатися вперед і, можливо, змусити Путіна їх підписати, то все зводиться до гарантій безпеки. І ці гарантії працюють лише за умови колективної оборони.

Отже, він не може виступати за колективну оборону Європи з одного боку, а потім підривати цю колективну оборону, намагаючись позбавити Гренландію суверенітету від Данії. Це не має сенсу. Але, на мою думку, справа у важелі тиску. Він правий, роблячи це на геостратегічному рівні. Гренландія важлива, але він помиляється в тому, як робить це.

Які гарантії безпеки будуть для України найкращими?

Ви згадали зустріч у Парижі з європейськими лідерами, президентом України та вашим спецпосланцем. Чи очікуєте реальних результатів – гарантій безпеки для України чи розміщення західних військ після припинення вогню?

З огляду на дії Трампа щодо Гренландії, я вважаю, що особливо важливо, щоб Україна сприймала ці переговори про гарантії безпеки так: Європо, що ви реально збираєтеся робити для нас? Недостатньо просто посилатися на Будапештський меморандум або Мінські домовленості й казати, що надаєте гарантії безпеки – вони повинні мати істотну основу.

На мій погляд, це означає європейські війська в Україні. Потрібен бар’єр уздовж демілітаризованої зони. Вони не можуть перебувати за кордоном, бо, якщо ці гарантії безпеки існують, а сили перебувають в інших країнах, скільки часу їм знадобиться, щоб відреагувати? Яку відповідь вони зможуть дати на будь-які майбутні дії Росії, наприклад, на вторгнення у вашу країну? І яка політична боротьба для цього потрібна?

Якщо США в кінцевому підсумку підтримають усе це, чи схвалив Сенат уже щось із цього? Чи є сіра зона, яку Сенат ще не затвердив, і президент США міг би сказати: "Ми цього не робимо"? Тому Україна, і особливо Зеленський, повинні сказати, що якщо НАТО не є основою цього, то Європа повинна бути основою.

Я вважаю, що це повинно включати війська на землі. Також потрібна Коаліція охочих, які допомагатимуть патрулювати небо України. Європі слід думати про власні супутникові можливості для контролю російської діяльності. Зараз вони залежать від супутників США, й мають лише 2 власні. Цього недостатньо, щоб виявляти загрози, адже російські війська можуть переміщуватися.

На місці Зеленського я б прямо сказав Європі, що нам потрібні реальні, відчутні гарантії. Це не може бути красива, але порожня угода. Україна не може дозволити собі треті "гарантії безпеки", які не спрацювали після Будапешту та Мінська. І це мій найбільший страх, що замість дієвих рішень ми знову отримаємо щось формальне й неефективне.