Стабільність без відновлення: Україна стикається з економічними викликами у 2025 році

Подібно до кораблів у штормовому морі, українська економіка 2025 року змогла утриматися на плаву. За оцінкою Міністерства економіки, реальний ВВП зріс на 2,2%, хоча це було нижче урядового прогнозу у 2,7%. Стабільність валютного курсу та керованість державних фінансів давали відчуття контролю, але водночас зростала ціна цих досягнень, що викликало занепокоєння серед експертів.

Основним рушієм цього зростання став сукупний попит — як державний, так і приватний, який активізувався на тлі слабких темпів зростання виробництва. Економіка демонструвала зростання переважно в секторах безпеки та оборони, ВПК, будівництва, торгівлі, охорони здоров’я та освіти. З іншого боку, спостерігався спад виробництва в сільському господарстві, транспорті та добувній промисловості. Це вказувало на те, що зростання відбувається за рахунок сфер, які не формують нового експортного потенціалу, або ж орієнтовані на державні оборонні замовлення.

У цей період інфляція за підсумками 2025 року сягнула 8%, що значно перевищило цільовий показник НБУ (5%), хоча й була нижчою за урядовий прогноз (9,5%). Головною проблемою було те, що динаміка цін формувалася переважно немонетарними чинниками. Зростання витрат виробників, чергова енергетична криза, зниження врожайності, підвищення акцизів та фіскальний дефіцит чинили проінфляційний тиск. Таким чином, жорстка монетарна політика мала обмежений вплив на інфляцію.

Валютний ринок також відчував постійний тиск. Чисті інтервенції Національного банку України для підтримки курсу досягли 36 мільярдів доларів США, що на 4% більше порівняно з 2024 роком. Це стало наслідком хронічно від'ємного торговельного сальдо. При цьому основний приріст валютного попиту формував бізнес, чиї чисті покупки валюти зросли на 29%, тоді як населення скоротило їх майже вдвічі. Частка інтервенцій для задоволення попиту населення зросла з 5% на початку війни до приблизно 20%, що свідчило про розбалансування валютних очікувань.

Зовнішній торговельний дефіцит товарів розширився до 45 мільярдів доларів США проти 34 мільярдів доларів США у 2024 році. Експорт скоротився на 3%, а імпорт зріс на 20%. Міжнародна допомога в розмірі 52 мільярдів доларів США стала ключовим джерелом компенсації дефіциту платіжного балансу. Загальний валютний дефіцит економіки у 2025 році перевищив 50 мільярдів доларів США, що становило 23% ВВП, і було більше, ніж очікували НБУ та МВФ.

Фіскальний дефіцит державного бюджету у 2025 році, без урахування грантів, склав 24% ВВП (2,2 трильйона гривень), перевищивши планові показники. Близько 70% видатків було спрямовано на безпеку та оборону. Незважаючи на значний стимулюючий ефект, мультиплікатор таких витрат виявився низьким. Воєнні видатки не створюють нової ринкової доданої вартості, а невизначеність стримує інвестиційну активність. У підсумку, фіскальні стимули компенсували лише близько двох третин втрат сукупного попиту порівняно з довоєнним періодом. НБУ вже третій рік утримував реально позитивну облікову ставку, що призвело до подорожчання кредитів, обмеження інвестицій та зростання вартості обслуговування державного боргу.

Українська економіка стабілізувалася на рівні, який не передбачає відновлення, залишаючись в стані рівноваги. Економічне зростання побудоване на споживанні, валютна стабільність – на інтервенціях, а фінансова система – на акумуляції ресурсів без їх трансформації в інвестиції. Це створює умови, за яких країна не використовує повною мірою свій потенціал для розвитку.

На 2026 рік основним завданням воєнної економіки є мобілізація матеріальних, фінансових та людських ресурсів для посилення обороноздатності та забезпечення економічної стійкості країни. Держава має стати активним гравцем у стратегічно важливих сферах, збільшуючи інвестиції у збереження критичної інфраструктури, відновлення пошкоджених активів та забезпечення потреб Збройних Сил України. Розвиток національного ОПК має стати безумовним пріоритетом внутрішньої економічної політики та дипломатичних зусиль, зокрема, використовуючи потенціал «данської моделі» фінансування виробництва зброї в Україні.

Таким чином, Україна стоїть перед необхідністю не просто утримувати макрофінансову стабільність, а й знайти шляхи для переходу до реального відновлення та розвитку, зосередившись на структурних реформах та продуктивних інвестиціях для подальшого процвітання.