Неочікуваний бонус: як Україна може скористатися затримкою ЄС у впровадженні AI Act

Коли мова заходить про цифрову євроінтеграцію, часто зосереджуються на даних, кібербезпеці та електронних послугах. Проте існує ще один ключовий фактор, який безпосередньо впливає на експорт, інвестиції та можливість українських компаній продавати свої технології в Європейському Союзі — це правила доступу до ринку.

Для продуктів, що базуються на штучному інтелекті, такими правилами для експорту послуг до ЄС є AI Act (Регламент ЄС 2024/1689), який застосовує ризикоорієнтований підхід. Це означає, що чим вищий ризик для прав людини та безпеки, тим суворіші вимоги пред'являються до ШІ-систем. Український ринок ШІ, за оцінками, у 2025 році досягне $419,4 млн, налічує понад 243 ШІ-компанії та більш ніж 6100 AI/ML-фахівців.

Ситуація в ЄС також розвивається. Для контролю за AI Act створюється дворівнева інституційна архітектура, що включає центральний і національні органи. На рівні Єврокомісії вже діє Офіс ШІ, що відіграє роль центрального координаційного вузла. Однак, існує суттєвий нюанс: сам Євросоюз стикається з труднощами і не встигає розробити технічні стандарти до встановлених регуляцій.

У 2025 році Єврокомісія запропонувала, хоча ще й не схвалила, пакет законодавчих ініціатив під назвою «Цифровий омнібус». Цей пакет фактично визнає надмірний оптимізм первинного графіка впровадження AI Act. Зокрема, дедлайн для систем високого ризику з Додатка III пропонується перенести на 2 грудня 2027 року, а для окремих інтегрованих систем — на 2 серпня 2028 року.

Ця затримка створює унікальну можливість для України. Нам не потрібно поспішати з імплементацією AI Act, що дозволяє зробити це більш виважено, враховуючи потреби національного бізнесу. Мінцифри вже запустило регуляторну пісочницю для ШІ, де компанії можуть на добровільній основі тестувати свої розробки та отримувати зворотний зв'язок щодо відповідності європейським стандартам.

Вартість відповідності новим вимогам для бізнесу варіюється залежно від рівня ризику продукту та ролі компанії, однак витрати на створення нової системи управління якістю (QMS) можуть сягати 200–330 тис. євро одноразово, а щорічна підтримка — до 70 тис. євро. Зовнішня сертифікація однієї високоризикової ШІ-системи оцінюється в 17–23 тис. євро. Якщо припустити, що 10–15% українських ШІ-компаній генеруватимуть високоризиковані ШІ-моделі, загальні витрати бізнесу на виконання всіх вимог AI Act протягом наступних 3–5 років можуть обчислюватися десятками мільйонів євро.

Після отримання статусу кандидата на вступ до ЄС і початку переговорного процесу про членство, наближення до європейського законодавства для України стало питанням темпу, а не вибору. AI Act є частиною acquis communautaire, тому його імплементація є неминучою.

Поведінка самого ЄС, про що свідчить «Цифровий омнібус», демонструє готовність Європи коригувати свій курс, коли початкові амбіції стикаються з практичними обмеженнями. Це дозволяє Україні уникнути поспішних рішень, що могли б заглушити власний молодий ШІ-сектор, який зараз активно розвивається.

Гармонізація з AI Act для України — це не лише виконання формальних вимог на шляху до ЄС, а й стратегічний шанс. Це можливість побудувати довіру до українських технологій на міжнародному рівні, залучити інвестиції в сектор та позиціонувати країну як надійного партнера у розробці штучного інтелекту, що має потенціал змінити глобальний технологічний ландшафт.