Інвестиції Німеччини в Китай досягли чотирирічного максимуму: несподіваний поворот

У 2025 році німецькі компанії продемонстрували вражаючий розворот у своїй інвестиційній стратегії. Замість того, щоб слідувати традиційним шляхам, вони спрямували безпрецедентний обсяг капіталу в Китай, досягнувши чотирирічного максимуму. Цей крок став відлунням нових політичних реалій, зокрема зміни торговельної політики США, пов'язаної з приходом до влади президента Дональда Трампа.

З січня по листопад минулого року Німеччина інвестувала в Китай понад 7 мільярдів євро. Ця сума, на 55,5% більша за показники 2024 та 2023 років, які становили 4,5 мільярда євро, перевершила навіть середній показник у 6 мільярдів євро за період з 2010 по 2024 рік. Такі цифри говорили про сміливу переорієнтацію.

Юрген Маттес, керівник відділу міжнародної економічної політики інституту IW, зауважив, що цей феномен пов'язаний зі зміцненням місцевих ланцюгів поставок. Німецькі компанії прагнули розширити свою діяльність у Китаї прискореними темпами, реагуючи на непередбачувані зміни у світовій економіці. Побоювання з приводу геополітичних конфліктів спонукали їх нарощувати свої бізнес-операції в Китаї, щоб забезпечити більшу незалежність у разі серйозних торговельних збоїв.

Катерина Райхе, міністерка економіки та енергетики Німеччини, раніше заявляла про необхідність пошуку нових партнерів в умовах мінливого світового порядку. Ці слова знайшли своє втілення в діях німецького бізнесу, який шукав стабільності та передбачуваності в умовах невизначеності.

Тенденція до перегрупування світових торговельних альянсів набирала обертів. Уряд Великої Британії вирушив до Китаю, сподіваючись укласти нові ділові угоди, що охоплюють широкий спектр товарів — від автомобілів до фармацевтичних препаратів. Європейський Союз наближався до угоди з Південною Америкою, а Канада прагнула розширити торговельні угоди з Китаєм та Індією, підкреслюючи глобальні зміни в підходах до міжнародної торгівлі.

Прикладом таких змін є торговельна угода, укладена між Канадою та Китаєм 16 січня, за якою Канада погодилася послабити тарифи на китайські електромобілі. Ця угода, незважаючи на впроваджені раніше разом із США тарифи у 2024 році, передбачала зниження Китаєм мит на ключову канадську сільськогосподарську продукцію, свідчить про гнучкість та прагматизм у нових торговельних відносинах.

Агресивна торговельна політика адміністрації Трампа, що включала далекосяжні мита на імпорт з ЄС, змусила компанії з провідної економіки Європи шукати альтернативні ринки. Таке зміщення фокусу показало, як односторонні дії однієї країни можуть впливати на глобальні економічні стратегії інших.

Услід за канадсько-китайською угодою, президент США заявив про намір ввести 100-відсотковий митний тариф на всі канадські імпортні товари у відповідь на торговельну угоду з Китаєм. У Пекіні чітко заявили, що їхні домовленості з Канадою не спрямовані проти будь-якої третьої сторони, підкреслюючи незалежність своїх зовнішньоекономічних рішень.

«Багато компаній кажуть: "Якщо я виробляю в Китаї тільки для Китаю, я зменшую ризик бути ураженим можливими тарифами та експортними обмеженнями"», — пояснив Маттес, розкриваючи логіку рішення німецьких підприємств.

«Німецькі компанії продовжують розширювати свою діяльність у Китаї – і це відбувається прискореними темпами», — зазначив Юрген Маттес, підкреслюючи стрімкість та рішучість цих змін.

Такий стратегічний поворот Німеччини в бік Китаю не лише відображає адаптивність бізнесу до мінливих геополітичних реалій, але й вказує на ймовірні майбутні зміни у світовій торговельній системі. Цей крок може стати прецедентом для інших країн, які прагнуть захистити свої економічні інтереси в умовах нової епохи глобальної невизначеності.