Як нові файли Епштейна вдарили по Трампу, Європі й до чого тут спецслужби РФ

Буквально днями оприлюднили новий пакет файлів Епштейна, який став справжнім політичним землетрусом на обох берегах Атлантики.

Їхній відголос вже призвів до нових скандалів від Словаччини до Норвегії.

Про те, в чому взагалі важливість цих публікацій і які глобальні наслідки може мати це оприлюднення, читайте в статті експерта Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександра Краєва Секс на користь ФСБ: як файли Епштейна вдарили по елітах США і Європи та до чого тут Росія.

Далі – стислий її виклад.

30 січня 2026 року Міністерство юстиції США розпочало публікацію фінального і наймасштабнішого масиву документів у справі Джеффрі Епштейна, що охоплює понад 3 мільйони сторінок матеріалів.

Цей безпрецедентний реліз став прямим наслідком виконання "Закону про прозорість файлів Епштейна", підписаного президентом Дональдом Трампом у 2025 році.

Будучи по вуха замішаним у документах Епштейна, чинний президент США вирішив, що в такій ситуації для нього безпечніше дати публікації повний хід – нехай тепер скандал вдарить по всіх інших.

І це вдалося – в Америці жартують, що єдиним політиком, який виявився непричетним до Епштейна, став експрезидент Джо Байден.

Оприлюднений архів являє собою не структурований звіт, а хаотичну компіляцію протоколів допитів, внутрішніх звітів ФБР, журналів польотів та матеріалів судових процесів у Флориді та Нью-Йорку, які роками залишалися під грифом секретності або були доступні лише фрагментарно.

В результаті замість встановлення істини публікація створила ефект інформаційного шуму.

Публікація файлів Епштейна була передвиборчою обіцянкою Дональда Трампа, проте її реалізація стала справжнім репутаційним бумерангом для чинної адміністрації.

Масив документів містить численні згадки імені чинного президента – від описів вечірок у Мар-а-Лаго до суперечливих свідчень про його присутність у резиденціях Епштейна, що змушує команду Трампа будувати захист на тезі про "старі новини" та відсутність прямих доказів злочинів.

Цей скандал спровокував й інституційний розкол у Вашингтоні.

Зокрема – відкритий конфлікт усередині Міністерства юстиції між генпрокуроркою Пем Бонді та її заступником Тоддом Бланшем, який курував цей хаотичний реліз.

Така внутрішня турбулентність створює ризик управлінського паралічу, відволікаючи увагу Вашингтона від критичних зовнішньополітичних викликів і перетворюючи питання національної безпеки на заручника внутрішніх партійних чвар.

Окрім Дональда Трампа, найбільшого репутаційного удару в новому масиві файлів зазнала стара гвардія Демократичної партії, що суттєво ускладнює для демократів використання скандалу проти республіканців.

Найбільше серед європейських країн нова хвиля компромату вдарила по Норвегії.

Документи викривають глибоку інфільтрацію мережі Епштейна у вищі ешелони влади Осло, центральною фігурою якої стала кронпринцеса Метте-Маріт.

Ситуація набуває ознак ідеального шторму, оскільки публікація цього компромату збіглася в часі з гучним судовим процесом над сином принцеси, Маріусом Боргом Хойбі, що завдає нищівного удару по довірі до інституту монархії в одній із найстабільніших країн НАТО.

Але і це не все! Окрім удару по короні файли деконструюють механізм відмивання репутації, який Епштейн успішно реалізовував через норвезьких топдипломатів: ексгенсека Ради Європи Турбйорна Ягланда та впливового перемовника в ООН Тер'є Ред-Ларсена.

Цей прецедент доводить, що навіть найбільш стійкі демократичні системи можуть бути зламані через особисті слабкості їхніх лідерів, перетворюючи шанованих політиків на інструменти легітимізації злочинців.

Проте найтривожнішим аспектом для глобальної безпеки є фактична перекваліфікація справи Епштейна – з історії про сексуальну розпусту вона стає хронікою масштабної розвідувальної операції, нитки якої тягнуться до Москви.

Особливої ваги набувають свідчення про підготовку особистої зустрічі Епштейна з Владіміром Путіним у 2014 році, яка, згідно з листуванням, зірвалася лише через збиття малайзійського літака Boeing MH17.

Цей епізод прямо вказує на те, що Епштейн розглядався Кремлем не як випадковий знайомий, а як цінний актив.

Докладніше – в матеріалі Олександра Краєва Секс на користь ФСБ: як файли Епштейна вдарили по елітах США і Європи та до чого тут Росія.