МОК заборонив "шолом пам'яті": чому скелетоністу хочуть заважати вшановувати загиблих атлетів

Історія Владислава Гераскевича, українського скелетоніста, який готувався до Олімпійських ігор 2026, почалася зі шолома. Спортсмен вирішив нести на ньому пам'ять про своїх колег, життя яких обірвала війна. Шолом мав зображувати портрети загиблих українських атлетів, серед яких фігурист Дмитро Шарпар, що загинув у боях під Бахмутом, та 19-річний біатлоніст Євген Малишев, убитий російськими окупантами поблизу Харкова. Це був своєрідний вівтар пам'яті на спортивній арені.

Однак ініціатива Гераскевича не знайшла розуміння з боку Міжнародного олімпійського комітету. Спортсмен, який є прапороносцем української збірної на зимовій Олімпіаді, отримав пряму заборону на використання цього шолома під час змагань та офіційних тренувань. Владислав Гераскевич повідомив про це у своєму дописі, висловлюючи шок і розчарування.

За словами Гераскевича, таке рішення було "розбиває серце". Він зазначив, що МОК цим кроком зраджує пам'ять загиблих спортсменів, які колись були частиною олімпійського руху. Найбільше Владислава здивувала та розчарувала позиція, що попри існуючі прецеденти у минулому, спеціально для України були застосовані "особливі правила".

Спортсмен не збирається здаватися і планує боротися за своє право виступати саме в цьому шоломі. Його команда готує офіційний запит до МОК, сподіваючись, що це позиція лише окремого представника, а не всього Міжнародного олімпійського комітету. Гераскевич виклав у соцмережах допис, де поділився своїми емоціями.

Ця подія набула широкого резонансу в Україні. Президент України Володимир Зеленський відреагував на ситуацію, висловивши подяку Гераскевичу. Він підкреслив, що шолом є нагадуванням світові про ціну, яку Україна платить за свободу, і цю правду не можна вважати "незручною" чи "політичною акцією".

Зеленський наголосив, що глобальна роль спорту та історична місія олімпійського руху полягають у підтримці миру та життя. Україна залишається вірною цим принципам, тоді як Росія доводить протилежне своїми діями.

Ситуація навколо шолома Владислава Гераскевича підкреслює чутливу взаємодію між спортом, політикою та гуманітарними цінностями. Олімпійський рух, декларуючи свою позаполітичність, часто опиняється під тиском реалій криз та конфліктів, що змушує його переглядати або підтверджувати свої принципи. Цей випадок демонструє, як спортсмени стають голосами своїх націй, використовуючи платформу світових змагань для привернення уваги до важливих соціальних та політичних питань.

Історії Дмитра Шарпара та Євгена Малишева — лише два приклади з багатьох українських спортсменів, чиї життя забрала війна. Такі трагедії створюють імператив для світової спортивної спільноти шукати баланс між правилами та етичними зобов'язаннями, особливо коли йдеться про вшанування пам'яті жертв конфліктів. Прагнення Гераскевича виступити у шоломі з портретами загиблих атлетів є спробою зберегти пам'ять і нагадати світові про триваючі події, використовуючи мову спорту.

"Рішення, яке просто розбиває серце. Відчуття, що МОК зраджує тих спортсменів, які були частиною Олімпійського руху, не даючи можливості вшанувати їх на спортивній арені, куди ці спортсмени більше ніколи не зможуть вийти", – зазначив Владислав Гераскевич.

Володимир Зеленський підкреслив: "Ця правда не може бути незручною, недоречною чи називатися «політичною акцією на спортивних змаганнях». Це нагадування всьому світу про те, що таке сучасна Росія. І саме це нагадує всім глобальну роль спорту та історичну місію олімпійського руху як такого – усе це про мир і заради життя. Україна вірна цьому. Росія доводить протилежне».

Історія Владислава Гераскевича демонструє незламний дух українських спортсменів, які навіть у світлі олімпійських правил прагнуть зберегти пам'ять про загиблих побратимів. Його боротьба за "шолом пам'яті" виходить за межі спорту, стаючи символом не лише особистої, а й національної гідності та прагнення до правди. Ця ситуація підкреслює гостру потребу в діалозі та переосмисленні правил, аби спорт залишався простором для єднання, а не для замовчування реалій.