Одержимий і хоче помститися, – Грицак назвав найганебніші провали Путіна

Історик і професор Українського католицького університету Ярослав Грицак в ефірі 24 Каналу пояснив, чому наївно очікувати, що Путін добровільно відмовиться від стратегічних цілей щодо України. На його думку, йдеться не просто про геополітику, а про особисту одержимість, яка сформувалася після кількох болісних провалів.

Донбас для Путіна не є кінцевою метою

Грицак пояснив, що зводити плани Путіна лише до Донбасу було б помилкою. За його словами, для Кремля ця територія має радше символічне значення і може розглядатися як розмінна монета. Натомість стратегічні амбіції Росії значно ширші й стосуються контролю над півднем та сходом України, включно з ключовими містами.

Для нього Донбас не має значення. Може, символічно має значення. Але це мала розмінна монета, тому що його план був набагато більший – Одеса, Дніпро, Харків, повний контроль над українськими територіями,
– пояснив історик.

Навіть якщо Москва погодиться на тимчасове перемир'я у разі критичної ситуації для Росії, це не означатиме відмови від стратегічних цілей.

Зауважте! Аналітики сумніваються в готовності Путіна до миру. Андрій Длігач заявив, що Москва використовує переговори для послаблення санкцій і виграшу часу. За його словами, стратегічне моделювання показує два ймовірні сценарії – продовження війни або велика угода між Росією та США. Він наголосив, що без зміни позиції Кремля будь-яке перемир'я дасть Росії можливість перегрупуватися і готуватися до нового наступу.

Путін може тактично зупинити бойові дії, але не змінить наміру впливати на Україну в довгостроковій перспективі.

Наївно думати, що Путін припинить війну проти України,
– зазначив він.

Історик додав, що логіка Кремля виходить далеко за межі раціонального розрахунку. Саме це, на його думку, ускладнює прогнозування подальших дій Росії і робить конфлікт довготривалим.

Які провали сформували одержимість Путіна?

Для розуміння дій Путіна важливо враховувати не лише геополітичні розрахунки, а й особистий вимір. Російський лідер сприймає події останніх двадцяти років як низку принижень, пов'язаних саме з Україною. Ідеться про Помаранчеву революцію 2004 року, перемогу Євромайдану у 2014 році та провал плану швидкого захоплення України у 2022-му.

Путін вважає, що його принизили як лідера. І принизили тричі – у 2004 році, у 2014-му і коли не вдалося взяти Україну за три дні,
– пояснив історик.

Ці події сформували в нього не просто політичну, а емоційну реакцію. Ставлення Путіна до України можна описати як одержимість, яка виходить за межі раціональної логіки.

Його ставлення до України – це одержимість, одержима ненависть. Він хоче помститися і не забуває того, що сталося,
– зазначив він.

Історик додав, що саме ця логіка помсти робить війну потенційно довготривалою. Навіть якщо бойові дії тимчасово зупиняться, глибинна мотивація Кремля не зникне.

Я не вірю в швидке закінчення цієї війни. Перемир'я може бути, але це не означає її завершення,
– зазначив історик.

Найбільший ризик полягає у затягуванні війни на роки. За словами Грицака, головне завдання України – зробити все, щоб цей конфлікт не перейшов до наступних поколінь і щоб майбутні українці не були змушені знову воювати з Росією.

Що відомо про останні заяви щодо мирних переговорів:

• У Європі нерівномірно готуються до можливого загострення. Політолог Вадим Денисенко зазначив, що переозброєння та відновлення боєздатності активно відбувається лише в окремих країнах, зокрема у Польщі, Німеччині, державах Балтії, Нідерландах і Великій Британії, тоді як частина Європи поки не демонструє системних змін.
• У ЄС обговорюють перелік вимог до Росії в разі мирної угоди. Кая Каллас анонсувала підготовку відповідного списку, а Володимир Зеленський заявив, що деталей не знає, але підтримує жорстку позицію щодо повернення українських дітей і наголосив на необхідності переговорів на нейтральній території.
• Експерти вказують на роль США та Китаю у завершенні війни. Пьотр Кульпа заявив, що швидке припинення бойових дій можливе лише за домовленостей між Вашингтоном і Пекіном, тоді як плани адміністрації Трампа щодо дедлайнів залежать від глобального балансу сил.