"Мочити опозицію". Про дивний ентузіазм виконавців

Усі публічні особи цих мереж раніше, перш ніж грати "патріотів", були відверто проросійськими політиками. Звідки такий "патріотизм" раптом? З ОПЗЖ. 

Після заборони цієї "партії" її діячі почали у парламенті голосувати з владою і пропонувати "послуги" у боротьбі з опозицією. А хто для них опозиція, окрім лідерів опозиційних партій і фракцій? Чомусь, зокрема, Віка Сюмар і я. 

Ясно чому. Уже багато років ми боремося за захист української мови, культури, медіа. Тому і продають вони владі свою послугу "мочити опозицію", показуючи нас єдиними та найстрашнішими опозиціонерами. 

Ми в опозиції, звичайно, але переконані, що зараз головне — єдність, щоб виграти війну. І владу ми критикуємо, бо хочемо ефективного управління під час загроз наших і викликів. Але не через вибори, яких я особисто не уявляю під час війни. Часом навпаки, — ми голосуємо за ті необхідні закони, за які не дають голоси колишні ОПЗЖ і частина Слуг народу. 

Але кому яка різниця? Мережі створені. Написали про Ніколова, Железняка, Кудрицького і для освоєння бюджетів і залякування додали нас з Вікою Сюмар. Таке сусідство, звичайно, честь для нас. І тим більше з Віталієм Портниковим. 

Він пояснює механізм брехні від членів тої самої "команди молодості нашої".

"Щоб зрозуміти, як насправді працює проросійська пʼята колона в нашій країні — і як вона намагається зробити своїм союзником владу і використовувати образ "захисників Зеленського", варто подивитись на чергові наїзди на мене після інтервʼю каналу "Бомбардир".

У цьому інтервʼю я чітко кажу, що війна — наслідок того, що українці з першого дня незалежності не усвідомлювали небезпеки, і на виборах — завжди — з 1991 року — голосували за того, хто краще домовиться з Росією. Я спеціально роблю виняток щодо виборів 2004 року, але нагадую що там перемога була обумовлена Майданом, а свій перший візит новий президент здійснив до Москви. Інтервʼюєр спеціально уточнює, чи те ж саме було у 2014 році і я це підтверджую — таким чином 2019 рік виглядає закономірним продовженням процесу національної сліпоти. І, до речі, цей процес продовжується — ви самі знаєте, як багато людей досі вірять, що з Путіним можна домовитись і вже шукають, хто б це міг зробити. 

Читайте також: Шуфрич на волі: на що розраховує влада?

Що роблять пропагандисти? Звісно, кидаються на захист Зеленського — і я впевнений, ще гроші за це беруть. І сперечаються з тезою, яку я не висловлював — що вся справа тільки у 2019 році — тезою, яку я якраз висловлював — що процес сповзання у війну почався у 1991 році. А для чого?

А для того, що ці люди до війни були не тільки обслугою Офісу, але й пʼятою колоною Москви. Вони обслуговували її інтереси, вони обслуговували інтереси Медведчука і логічно були делеговані своїми кураторами допомагати новій владі — строкатій і заточеній на фінансовий успіх, а не на цінності. 

І їхньою головною задачею є сіяти розбрат і допомагати в цьому тим, кого вони насправді обслуговували завжди. Тим, чиїми однодумцями вони завжди й були, з часів Януковича, та ще й раніше.

Так, вони копають могилу нам, українським державникам. Але іронія долі в тому, що в цій могилі разом з нами прогнозовано опиниться і Зеленський, якого вони так завзято захищають.

Не розумію тільки, навіщо у нього платять за цей похорон".

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.