НУШ: велика освітня ілюзія?

Зупиняти чи не зупиняти реформу «Нова українська школа» (НУШ)? І якщо залишати — то заради чого? Це питання вже давно перестало бути темою вузьких педагогічних дискусій. Реформа вперлася в реальний спротив громад, батьків і вчителів — особливо там, де йдеться про старшу профільну школу та мережу ліцеїв.

Але майже всі дискусії про НУШ ведуться в теоретичній площині й навколо красивого майбутнього. Вони — про світле «завтра». Натомість майже не звучить просте питання: а що країна отримує від реформи вже сьогодні?

НУШ триває вісім років. Це достатній строк, аби говорити про конкретні результати. Не про нові меблі, ремонти чи обладнання, а про головне: чи змінилась якість освіти? Чи дала реформа той прорив (чи хоча б його ознаки), заради якого її запускали?

Проблема в тому, що дані, які могли б дати відповідь на ці питання, фактично залишалися під грифом мовчання. Хоча саме вони мали б стати основою великої суспільної дискусії про те, зупиняти чи не зупиняти НУШ.

І тут ZN.UA є що сказати. У розпал гарячих суперечок про реформу нам вдалося отримати дані про експеримент, пов’язаний із нею. Вони проливають світло на якість реформи, і ми готові їх оприлюднити. Втім, про все по порядку.

Як тестували реформу НУШ

Нагадаю, що НУШ запускали без серйозного дослідження реального стану української освіти й без широкої дискусії про те, які саме зміни потрібні школі. Суспільству фактично принесли готову реформу — ось нова українська школа, вірте в неї.

Але формального порядку впровадження освітніх інновацій усе-таки дотрималися: НУШ спочатку стартувала як всеукраїнський експеримент. Про це був відповідний наказ Лілії Гриневич. Як і належить у таких випадках, експеримент мав завершитись аналізом, публічним обговоренням і коригуванням реформи.

Масово НУШ стартувала в школах України 2018 року. А за рік до того у 100 школах у різних регіонах запустили тест-драйв — відкрили експериментальні класи для першокласників, які мали навчатися за стандартом НУШ. Пізніше до експерименту долучилися ще 47 закладів освіти.

До четвертого класу ці учні вчилися за новими реформаторськими підходами. Поруч із ними протягом усього цього часу навчались однолітки за старим доНУШівським стандартом освіти. На виході з четвертого класу (в травні 2021 року) у 50 школах-учасницях експерименту було проведено діагностичний тест. Він тривав один урок, і проводив його інструктор у присутності вчителя. Тест виконували учні як експериментальних, так і контрольних класів.

До аналізу результатів цього дослідження були залучені представники ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» (ІМЗО) і НАПНУ.  Висновки експерименту  в грудні 2021 року розглядала колегія МОН. Вони детально описані і в «Звіті про завершення всеукраїнського експерименту за темою «Розроблення і  впровадження навчально-методичного забезпечення початкової освіти в умовах реалізації нового Державного стандарту початкової загальної  середньої освіти» на базі загальноосвітніх навчальних закладів», затвердженому наказом МОН № 1178 від 27.12. 2022

Як видно з документів, за підсумками навіть було надано певні рекомендації у внутрішній освітній кухні: вчителям, авторам підручників і методичок, тим, хто готує вчителів… Але публічно нічого не висвітлювали й не обговорювали. Навіть на офіційних сайтах немає даних про це дослідження.

А тим часом його оприлюднення важливе не лише з погляду прозорості державних рішень щодо однієї з найбільших реформ країни. Розголос результатів експерименту міг би стати основою для широкої професійної та суспільної дискусії — із залученням незалежних експертів, науковців, учителів, громад. Не «причесаних» презентацій і правильних меседжів від пресслужб, а реальної розмови про те, що в реформі працює, а що — ні, і що варто було б змінити. А як суспільству подають реформу й наскільки вона є відкритою до критики та альтернативних оцінок — ми вже бачили в історії з «темниками» МОН.

Отже, повернімося до результатів експерименту. На наш запит нинішнє МОН надало нам матеріали міністерської колегії, яка їх розглядала, та звіт експерименту, затверджений наказом міністра освіти Сергія Шкарлета.

Що показав експеримент НУШ

Що показав тест, який писали учні контрольних та експериментальних класів? Із порівняльних даних, наведених у звіті, чітко видно: учні, що навчалися за стандартом НУШ, не відрізняються за рівнем знань від тих, хто навчався за старим стандартом. Ба більше — вони часто показували нижчі результати навіть у завданнях, які перевіряли компетенції. А компетентісний підхід — це якраз одна з фішок НУШ. Також експеримент іще раз засвідчив те, що ми бачимо регулярно на вітчизняних моніторингах і НМТ: якість освіти залишається великою проблемою.

Ось цікаві приклади дослідження з мови й математики:

Табл.1. Результати з мови

У висновках до дослідження окремо йдеться про недолік, який і зараз часто закидають НУШ: «важливо приділяти належну увагу формуванню знаннєвого компонента предметної компетентності». Тобто без знань далеко не поїдеш.

Табл.2. Результати з математики

Цікаво, що коли НУШ вийшла з пілоту в масову школу і її перші учні перейшли до п’ятого класу, в жовтні 2022 року вчителів старшої школи опитали, наскільки ці діти готові до навчання.

Педагоги звертали увагу на недостатню сформованість навичок письма, проблеми з обчисленнями — зокрема з таблицею множення — та недостатньо розвинену просторову уяву. Про це прямо сказано в доповідній записці директора Інституту модернізації змісту освіти Євгена Баженкова, яку також розглядала колегія МОН у 2022.

Картину, схожу на результати експерименту, демонструють і моніторинги якості початкової освіти, які раз на три роки проводить УЦОЯО. Особливо моніторинг 2024 року — перший, у якому брали участь лише учні НУШ. Він відбувся вже після завершення експерименту в початковій школі.

Ось результати з математики.

Одна з головних ідей НУШ — навчити дітей не просто відтворювати правила, а застосовувати знання на практиці. Але зі звіту УЦОЯО за 2024 рік видно: саме з цим є проблеми. Як зазначають експерти, «значна частина учнів обирала спосіб розв’язування задач випадковим чином з набору готових схем, які вони «пройшли» в курсі математики, розглядаючи задачу як вправу «на додавання», «на множення», «на віднімання», «на ділення», узагальнено — як вправу «на виконання деякого готового правила (схеми, алгоритму)» замість усвідомленого вибору способу рішення».

Та сама проблема — з читанням. Як зазначено у звіті, головні труднощі виникають із завданнями, де залучено складніші аспекти читацької діяльності — аналіз, оцінювання, інтеграцію й інтерпретацію інформації.

Експеримент закінчився, незручні питання — ні

Зрозуміло, що становлення реформи НУШ припало на складний період: пандемія, повномасштабне вторгнення. Війна вплинула на психоемоційний стан дітей і опосередковано — на результати моніторингу. Але й контрольні, й експериментальні класи були в однакових умовах, різнилися лише підходи до навчання. Однак ця різниця в підходах не позначилася на якості знань. Натомість дуже добре проявилися системні проблеми, яких реформа так і не розв’язала.

Ось що прямо пише у звіті Український центр оцінювання якості освіти: «Попри всі виклики, з якими довелося зіткнутися учнівству й учительству після початку повномасштабної війни, дані моніторингу якості початкової освіти-2024 засвідчують, що драматичного падіння успішності молодшого школярства в цих кризових умовах не відбулося. Так само, як, на жаль, не відбулося й істотного покращення навчальних досягнень випускників початкової школи, якого можна було б очікувати з огляду на впровадження в початковій ланці освіти нових підходів, що відповідають ідеям НУШ».

Насправді відсутність прориву є передбачуваною. Бо реформа не привнесла в українську школу чогось принципово нового. В експерименті порівнювали класи НУШ, які вчилися за новим освітнім стандартом 2018 року, й контрольні класи, які навчалися за старим стандартом 2011 року. Але насправді обидва ці стандарти — про компетентнісний підхід у навчанні. Його запроваджують в Україні ще з часів Помаранчевої революції. Як і інші фішки НУШ: принцип педагогічного партнерства — з 1993 року, особистісно орієнтовану освіту — з 2002-го. Яких проривів ми очікуємо?

Формально експеримент завершився згідно з графіком 2022 року — відповідний наказ свого часу підписав міністр Сергій Шкарлет. У підсумкових звітах бадьоро зазначено: за результатами дослідження «підготовлено та видано серію навчальних і методичних посібників». Це, звісно, чудово, але цього недостатньо. Реформа НУШ переживає вже п’ятого міністра освіти, а чесної розмови про помилки у ній і роботу над ними немає.

Навіть у рішенні колегії МОН, на якій ще й у грудні 2021 року розглядали результати експериментального тесту, записано лише дуже політкоректну фразу: «У цілому результати дослідження засвідчили, що проблеми в опануванні навчальних програм виявлені в обох групах учасників дослідження (контрольній та експериментальній)». І зазначено, що щось узято до уваги й актуалізовано.

Реформа НУШ давно існує у двох паралельних реальностях: глянцевій і справжній. І це видно навіть із документів щодо результатів експерименту, поданих на колегію МОН. З одного боку — результати тесту і доповідна директора ІМЗО Євгена Баженкова, де прямо написано, що впровадженню інновацій заважала низка системних причин. Учителів ґрунтовно не підготували й не мотивували до змін. Формувалася негативна суспільна думка про вчителя. Закордонні практики було скопійовано без урахування особливостей української освіти. Не було цілісного бачення змісту навчання, методик і оцінювання. Освітні стандарти виявилися розмитими. А школа й учитель опинилися під управлінським впливом різних інституцій (МОН, Команда реформ, Україно-фінський проєкт, ДУ «Український інститут розвитку освіти», Державна служба якості освіти, інститути післядипломної освіти тощо), «кожна з яких з власної позиції зорієнтувала дії педагогічних колективів».

З  іншого боку — ще один звіт, про моніторинг стану реалізації НУШ у пілотних закладах освіти, який відбувався також із 2017 до 2022 року. Його провів Інститут освітньої аналітики спільно з МОН, ІМЗО, командою підтримки реформ МОН України та Всеукраїнським фондом «Крок за кроком». В його межах опитували вчителів, директорів шкіл, батьків. І там уже — значно позитивніша картина. Ось, наприклад, яскрава цитата: «Ключовою зміною, що відбулася в закладі освіти в контексті реалізації реформи НУШ, за відповідями 75% учителів і 68% директорів, є урізноманітнення методів та підходів до навчання учнів. Майже всі директори (99,3%) вказали, що учителі закладу освіти сприймають і застосовують нові підходи до навчання учнів».

У підсумку рішення колегії було таким: ІМЗО, який очолює пан Баженков, доручено «продовжити моніторинг». Ну а що тут іще скажеш?

НУШ без права на сумнів

Нинішню кризу НУШ і спротив, який реформа викликає в громадах, навряд чи можна вважати випадковістю. І річ тут не лише в конфлікті навколо старшої профільної школи. Проблеми накопичувалися роками — просто тепер вони стали занадто очевидними. За вісім років НУШ так і не стала повноцінною реформою. Натомість, на моє переконання, вона була і є політичним та піар-проєктом.

Реформу навіть не апробували як слід: експеримент іще тривав у початковій школі, його учні ще не завершили повного циклу навчання, а НУШ уже масово запускали по всій країні. Інтервал між пілотом і повномасштабним стартом — лише рік. Що можна встигнути серйозно проаналізувати, переглянути чи виправити за такий час? Але якщо експеримент проводили тільки для галочки, тоді все ок.

Мені незрозуміло, чому зараз, коли реформу дедалі активніше критикують, суспільству нав’язують альтернативу: або НУШ, або повернення до старої радянської системи освіти. Адже є й третій шлях — відмовитися не від реформи взагалі, а від концепції НУШ у тому вигляді, в якому вона є зараз. Нам потрібне нове сучасне бачення й нова сильна команда реформаторів, здатних мислити стратегічно.

Україна мала рідкісний шанс здійснити справжній прорив у освіті — з міжнародною підтримкою, ресурсами й увагою світу. Але ми не скористалися цією нагодою. Підходи, які ми десятиліттями намагаємося втілити як освітні інновації, вже застарівають. Світ переходить до значно складнішої розмови — про персоналізоване навчання, інтегроване з передовими технологіями (штучний інтелект, інтернет речей, робототехніка), про підготовку молоді до професій, яких іще навіть не існує. Це так звана   «освіта 5.0», пов’язана з шаленим розвитком технологій. А в кого є технології, за тим і майбутнє. Українська ж освітня система ще навіть не подолала етапу «освіта 4.0» — із  акцентом на STEM і цифрових навичках.

Реформа НУШ дедалі більше нагадує мені чорну діру, в яку безслідно провалюються мільйони доларів грантових коштів і програм. Безслідно для системи освіти. А ці кошти можна було б використати для справжніх змін.