Трагедія в полоні: медик «Азову» загинув від катувань після «Азовсталі»

Історія Олександра Крохмалюка, військового медика, починається у 2016 році, коли він приєднався до лав "Азову". На момент вторгнення чоловік очолював медичну службу підрозділу, присвячуючи себе порятунку життів побратимів. Його шлях, як і багатьох захисників Маріуполя, завершився виходом з обложеної "Азовсталі" та потраплянням у російський полон, де його чекали нелюдські випробування.

Протягом кількох років Олександр перебував у різних тюрмах РФ. Відомо, що він пройшов через колонію в Оленівці, де безліч українських військовополонених зазнали тортур, а потім через тюремні заклади Таганрога. Останнім відомим місцем його утримання було СІЗО-2 у місті Камишин, що у Волгоградській області, де надія на повернення згасала з кожним днем.

У вересні 2025 року, під час одного з етапів репатріації тіл за формулою "1000 на 1000", тіло Олександра повернули в Україну. Цей момент мав би принести полегшення, але замість довгоочікуваної зустрічі родина отримала лише підтвердження найстрашніших побоювань.

Судово-медична експертиза, проведена у Львові 22 вересня 2025 року, підтвердила те, про що вже здогадувалися рідні: причиною смерті стали важкі травми та переломи. Конкретно, було зафіксовано перелом ребер та тупу травму грудної клітини. Це стало беззаперечним доказом катувань, яким зазнав український медик у російському полоні.

Святослав Паламар, заступник командира 1-го корпусу Національної гвардії України "Азов", повідомив про цю трагедію на своїй сторінці у Facebook. Він зазначив, що цей випадок є "ще одним вироком системі міжнародного гуманітарного права, що не здатна захистити здоров’я та життя українських військовополонених у російському полоні".

Ця подія актуалізує питання про необхідність більш рішучих дій міжнародної спільноти. Паламар закликав українських правозахисників, дипломатів та урядовців порушувати питання загибелі полонених на кожному засіданні міжнародних організацій, таких як ООН, ОБСЄ та Рада Європи, оскільки систематичні катування та вбивства українських військовополонених є цілеспрямованою варварською державною політикою росіян.

Міжнародна спільнота неодноразово отримувала свідчення про порушення норм Женевської конвенції з боку Росії. У Міністерстві закордонних справ призначили посла з особливих доручень з питань військовополонених, цивільних, позбавлених особистої свободи, та безвісти зниклих осіб. На початку травня у рамках репатріаційних заходів Росія передала тіла 375 військових і цивільних українців, які вважалися полоненими, і на деяких з них також були ознаки тортур.

Процес обміну військовополонених, особливо бійців "Азову", часто ускладнюється або затягується з боку Росії через додаткові вимоги та штучно створені перешкоди. Більше оперативних новин у Telegram Апострофа. Це робить їхнє повернення одним із найскладніших напрямків у процесі обмінів, що в підсумку може призвести до того, що "прийде час, коли нікого буде повертати з полону".

"Відкрите та зневажливе порушення Женевської конвенції, катування і вбивства українських військовополонених – це цілеспрямована варварська державна політика росіян. Систематична та задокументована, але безкарна", – написав Святослав Паламар, заступник командира "Азову", на своїй сторінці у Facebook.

"Цивілізований світ не може обмежуватися лише моніторингом та звітами. Фіксувати злочини — необхідно. Але цього замало. Зло, яке не зустрічає рішучої відповіді, множиться", – повідомив "Калина".

Трагічна загибель Олександра Крохмалюка є кричущим нагадуванням про жахливі умови утримання українських військовополонених у Росії та необхідність негайної реакції світової спільноти. Пошук і повернення кожного захисника додому мають залишатися пріоритетом, адже за кожним іменем стоїть життя, родина та незламний дух України.