"Ці залізяки – моє життя". Як харківські науковці відновили лабораторію, знищену російською ракетою

Ніч на 18 серпня 2022 року. Російські військові – на підступах до Харкова. Місто потерпає від ракетних та артилерійських обстрілів. Науковиця Ксенія Мінакова ховається у ванній, щоб доєднатись до Zoom-зустрічі з американськими колегами. Причини дві. Перша – світломаскування, якого просила дотримуватись міська влада на початку вторгнення, і ванна – єдина кімната без вікон, де можна вмикнути світло. Друга – це найбезпечніше місце в квартирі, захищене двома стінами.

Сидячи у ванній, Ксенія обговорює з американцями дослідження нових матеріалів для сонячних панелей. Домовляються, що колеги з США пришлють Ксенії зразки, аби вона виміряла їх у своїй лабораторії. Ксенія закінчує розмову та йде спати. Вона хоче, щоб завтра настало швидше, і вона почала працювати.

За кілька годин її телефон починає розриватись від дзвінків. Телефонують колеги та керівництво. Росіяни знищили лабораторію, де вона працювала. Всі мрії рухнули в один момент. Настала нова реальність, де Ксенія замість науки мала розбирати завали своєї лабораторії.

LIGA.net зустрілась з Ксенією Мінаковою та поговорила про те, як це – жити наукою, разом із колегами відновити знищену обстрілом лабораторію та продовжувати займатись дослідженнями в прифронтовому Харкові.