/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2Ffa502318b2ff673397f2f47b7548fbbb.jpg)
Старі танкери: «тіньовий флот» РФ — бомба уповільненої дії для екології
У галузі судноплавства поширюється занепокоєння, адже, за підрахунками експертів, «тіньовий флот» нарощує свою присутність, налічуючи близько 1800 суден. З них приблизно 1500 є нафтовими або продуктовими танкерами. Багато цих суден розмиває корозія, і вони вже давно перетнули свій звичайний експлуатаційний термін, який для вантажних суден становить близько 20 років.
Аніл Шарма, керівник найбільшої у світі компанії з утилізації суден GMS Partnership, висловив серйозну стурбованість, заявивши, що щонайменше третина, а можливо, і понад половина цих старіючих суден потребують негайної утилізації. Він зауважив, що багаторічна експлуатація в морі залишила їхні системи застарілими та підірваними корозією, що ставить під загрозу їхню морську придатність.
Ситуацію ускладнює той факт, що власники підсанкційних суден продовжують їх експлуатувати, користуючись прибутковою торгівлею на тлі високих цін на нафту, зумовлених кризою в Перській затоці. Ці санкції, хоч і мають стримуючий ефект, парадоксально блокують легальні шляхи для утилізації та переробки суден, перетворюючи їх на свого роду морських «примар» без можливості легального списання.
Олександр Саверіс, головний виконавчий директор однієї з найбільших судноплавних компаній CMB Tech, назвав цю ситуацію «бомбою уповільненої дії». Він підкреслив, що ці судна не застраховані, погано обслуговуються та мають низькокваліфіковані екіпажі. Саверіс зазначив, що відсутність серйозних аварій досі є «великим сюрпризом», оскільки, по суті, кожне з цих суден — це потенційна катастрофа, що чекає свого часу.
Закриття Ормузької протоки додатково уповільнило процес утилізації, оскільки країни Перської затоки активно використовують усі доступні танкери для зберігання нафти. Шарма повідомив, що кілька суден, які мали бути утилізовані, зараз заблоковані всередині затоки. Він очікує різкого зростання попиту на утилізацію, як тільки протока знову відкриється і судна зможуть розвантажити свої вантажі.
Хоча масштабних екологічних катастроф, схожих на зіткнення танкерів SS Atlantic Empress та Aegean Captain у 1979 році, що призвело до розливу понад 2 мільйонів барелів нафти, ще не відбулося, вже були зафіксовані незначні випадки розливу нафти та потенційно небезпечні ситуації за участю суден «тіньового флоту». Це є тривожним сигналом про зростаючі ризики.
Проблема «тіньового флоту» набула особливої гостроти на тлі санкцій та нестабільної геополітичної ситуації, що змушує деякі країни шукати обхідні шляхи для експорту нафти. Це призводить до використання застарілих та ненадійних суден, які не відповідають міжнародним стандартам безпеки та екологічним нормам. За даними Financial Times, така практика є прямою загрозою для морських екосистем та глобального ланцюга поставок.
Для вирішення цієї проблеми компанія GMS отримала першу ліцензію від американського Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) на переробку чотирьох суден, пов'язаних з іранським нафтовим магнатом Мохаммадом Хосейном Шамхані. Цей прецедент, на оформлення якого пішло сім місяців, дає надію на прискорену ліцензіювання утилізації підсанкційних танкерів. Голова GMS підкреслює, що єдиний варіант для цих суден — це переробка, але виникає проблема з прозорістю структур власності офшорних компаній, щоб кошти від продажу не потрапили до рук «поганих гравців».
«Мінімум третину варто утилізувати, можливо, більше. Я б чесно вважав, що це більше половини», — заявив Аніл Шарма.
«Це бомба уповільненої дії, і я думаю, що всі в судноплавстві це знають. Ці речі не застраховані, погано обслуговуються, мають неякісну команду на борту, це просто аварія, яка чекає свого часу. І насправді це велика несподіванка, що не сталося жодних великих аварій», — пояснив Олександр Саверіс.
Глобальна спільнота стоїть перед дилемою: як збалансувати економічні інтереси та екологічну безпеку. Повільна реакція на загрозу «тіньового флоту» може призвести до катастрофічних наслідків, які торкнуться не лише морських екосистем, а й світової економіки. Усвідомлення ризиків та активні дії стають критично важливими для запобігання неминучої катастрофи.

