Лист Зеленського «принизив» Путіна: що означають інформаційні удари

На тлі масштабної кінетично-інформаційної кампанії, що ознаменувалася ударом по порту Санкт-Петербурга, головною подією Петербурзького форуму став не виступ Путіна, а лист Зеленського. Ці події, на думку політичного аналітика Вадима Денисенка, стали піком весняної кампанії ЗСУ та мали значний інформаційний вплив.

Наслідком цих дій стало прискорення переходу частини російського населення з категорії лоялістів та байдужих до так званої «кухонної опозиції». Денисенко відзначає, що цей процес розпочався ще 30 березня, про що він писав раніше, посилаючись на свій допис: «я про це писав».

Однак, перехід росіян до «кухонної опозиції» є багатофакторним явищем. Окрім українських ударів та зупинки просування військ РФ, на це впливає погіршення умов життя у мільйонів росіян, наростання зневіри у можливості закінчення війни, а також усвідомлення, що конфлікт триватиме, доки Володимир Путін залишається при владі. Додатковим фактором є закриття інтернету на території РФ.

У цій ситуації Володимир Путін вперше за час війни змушений звертатися перш за все до власної аудиторії, пояснюючи, чому війна не може бути зупинена, згадуючи події в Старобільську та частково визнаючи легітимність Володимира Зеленського з 2021 року.

Цільові аудиторії, до яких звертаються лідери, чітко розмежовані. Путін апелює до себе та 21-23% своїх «ура-патріотів», які прагнуть повернення до імперської риторики. Тоді як пасивна більшість, що становить 62-64% населення, для Путіна є фоновою. Натомість, Зеленський, звертаючись із листом не лише до української та міжнародної спільноти, а й до росіян, апелює саме до цієї пасивної більшості, принижуючи Путіна, тоді як «ура-патріоти» для нього є фоном.

Головний меседж Путіна, що «Україна зриває переговори», не знаходить підтримки ані на міжнародній арені, ані серед російського населення. Навіть натяки на можливість ядерного удару, згадуючи систему «Орєшнік», не змінюють ситуації. Задача Путіна полягає у частковому «закритті рота» «ура-патріотам», а також, на його думку, це буде повністю реалізовано восени після закриття інтернету. Проблема полягає в тому, що Росія досі не має лідера та ідей для революційних змін, що може перетворити її на країну, подібну до Ірану, а не до держави, де відбуваються «майдани».

Вадим Денисенко (повне ім'я: Вадим Ігорович Денисенко) – український журналіст, історик, політичний аналітик. Він є керівником аналітичного центру «Ділова Столиця», а також, у минулому, народним депутатом України VIII скликання. З вересня 2023 року Денисенко обіймає посаду радника керівника Української добровольчої армії з інформаційних питань. Зазначений контент є авторською колонкою, розміщеною на Facebook-сторінці Денисенка, яка доступна за посиланням: Джерело або Оригінал.

Розширення географії ударів та ймовірні перебої з паливом у численних регіонах РФ у жовтні-грудні 2026 року, безумовно, збільшать число незадоволених. Однак, за відсутності лідера, чіткої ідеї та зрадників серед силових структур, Росія швидше трансформується за іранським сценарієм, аніж переживе події, аналогічні «майданам». Революції потребують підготовки, як це було у 1920-х роках, коли СРСР інкорпорував компартію Китаю до Гоміньдану для створення КНР.

Поточна ситуація демонструє не лише військові, а й психологічні аспекти конфлікту, а також важливість інформаційної кампанії. Подальший розвиток подій залежатиме від внутрішніх процесів у Росії та здатності української сторони ефективно використовувати наявні інструменти впливу.