Зеленський нагородив 37 медійників: посмертна відзнака для Вікторії Бобрової

Цьогорічний День журналіста був затьмарений скорботою, але й вінцем визнання мужності. Президент Володимир Зеленський підписав укази про нагородження медійників, які своєю роботою допомагали світу дізнатися правду про російські злочини. Символічним моментом стало посмертне відзначення Вікторії Бобрової, продюсерки, лейтенанта Збройних сил України, яка загинула в квітні в Барвінковому на Харківщині.

Вікторія Боброва, відома як Квітка, була не лише фахівцем кіноіндустрії, а й офіцером відділення комунікацій у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді "Едельвейс". Вона працювала зі знімальними групами на фронті, створювала репортажі з передової, записувала інтерв’ю з українськими військовими та брала участь у роботі над документальним фільмом "Воїни гір", присвяченим гірсько-штурмовим підрозділам. Її відзначення орденом "За заслуги" III ступеня стало даниною пам'яті її жертовності.

Разом із нею орденом "За заслуги" ІІІ ступеня були нагороджені такі відомі особистості, як Наталія Гуменюк, виконавча директорка громадської організації "Лабораторія журналістики суспільного інтересу" та співзасновниця The Reckoning Project, що збирає свідчення про злочини окупантів. Також відзначили Костянтина Дорошенка, кореспондента Radio France International Українською, арткритика та публіциста.

Серед нагороджених також були телеоператор 24 каналу Павло Павлов, який працює у населених пунктах під російськими атаками та сформував значну базу відеодоказів. Орден княгині Ольги ІІ ступеня отримала воєнна кореспондентка ТСН Юлія Кирієнко-Мерінова, яка від початку повномасштабного вторгнення працює в зоні бойових дій. Орден княгині Ольги ІІІ ступеня присудили Ксенії Василенко (Соні Кошкіній), шеф-редакторці інтернет-видання LB.UA, та Катерині Лісуновій, медійній радниці Razom for Ukraine, яка стала першою українською журналісткою в Асоціації кореспондентів при ООН (UNCA).

Окрім українських медійників, відзначено й іноземних фахівців, які невтомно працюють в Україні. Серед них – американська журналістка Заріна Забріскі, яка створила документальний фільм "Херсон: Сафарі на людей". Ібрагім Набер, воєнний кореспондент Welt, представив фільм "Жити і помирати за Україну – Бахмут". А ірландський журналіст Кейлан Патрік Робертсон, автор документальних стрічок про війну, у 2024 році переїхав жити до України.

У цей день Президент подякував усім медійникам – українським та іноземним – за їхню віддану працю в складних умовах війни, підкресливши, що вся зафіксована інформація є правдою про війну та доказами російських злочинів, які сприяють притягненню до відповідальності. Цей крок засвідчує важливість журналістської діяльності для України та світу.

Визнання праці журналістів відбувається на тлі постійної загрози та втрат. За даними Національної спілки журналістів України, з моменту початку повномасштабного вторгнення загинуло щонайменше 150 представників медіа. Ця статистика наголошує на небезпеці, з якою щоденно стикаються медійники, виконуючи свій професійний обов'язок.

Державні відзнаки не лише вшановують окремих особистостей, а й підкреслюють стратегічну важливість медіапростору в умовах війни. Журналісти, що висвітлюють конфлікт, відіграють ключову роль у формуванні міжнародної думки та забезпеченні підтримки для України, що, за словами Президента, допомагає країні отримувати допомогу на політичному рівні.

У своєму зверненні до Дня журналіста Президент Зеленський подякував працівникам медіа за їхню важливу роботу під час війни, наголосивши: "Все, що фіксують українські журналісти, – це наша правда про цю війну та докази російських злочинів. І важливо, щоб ця робота була якісною та сприяла відповідальності за всі злочини й удари Росії проти життя".

Глава держави також звернувся до міжнародної спільноти, подякувавши всім небайдужим іноземним медійникам: "Сьогодні ми дякуємо й усім небайдужим іноземним медійникам, які на правильній стороні історії та не дають світу забути чи замовчати те, що відбувається в Україні".

Героїзм і відданість журналістів на передовій інформаційної війни залишаються опорою для України. Їхня невтомна праця, часто ціною власного життя, формує історичну картину подій та забезпечує, щоб світ не забув про боротьбу України за свободу. Пам'ять про загиблих та визнання живих є запорукою подальшої боротьби за правду.