Безкоштовний хліб у ресторанах має прихований ефект: чому після нього хочеться замовити більше

Чому хліб спонукає замовляти більше їжі й чи справді ресторани подають його навмисно, розповідає дієтолог лікарні Northwell Health Huntington Стефані Шифф для People.

Що не так із хлібом та чипсами, які подають як комплімент від закладу?

Після посадки гостям закладів часто приносять кошик з хлібом, грісіні або ж крекерами як комплімент. У мережі таку гостинність часто називають навмисно, адже це впливає на апетит.

Дієтолог Стефані Шифф зазначає, що важко сказати, чи роблять це ресторани навмисно. Бо ж історично так склалося, що ресторани почали подавати хліб як знак гостинності або ж спосіб зайняти гостей чимось під час очікування замовлення.

Читайте більше новин за менший час Підпишіться на 24 Канал у Telegram Додати

Втім попри те, роблять вони це навмисно чи ні, певні речі все-таки відбуваються, коли трапеза починається з хліба або ж чипсів. Річ у тім, що ці продукти – це прості або ж рафіновані вуглеводні, які перетравлюються доволі швидко, а потім розщеплюються на цукор.

Цей цукор потрапляє в наш кровотік. Це викликає різкий, швидкий сплеск його рівня в крові. Ви також відчуваєте сплеск інсуліну, гормону, який допомагає контролювати рівень цукру. Відповідно, інсулін може посилити ваш голод, і ви можете виявити, що збільшуєте споживання їжі,
– розповіла вона.

Загалом люди часто тягнуться до вуглеводної або солодкої їжі, адже вона вивільнює гормони щастя, як-от серотонін та дофамін. Це змішує почуватися краще, але лише на короткий термін.

Чому деякі продукти в ресторанах колись вважалися їжею для бідняків?

Те, що зараз подають в дорогих ресторанах за великі гроші, ще кілька століть тому сприймали як звичайну їжу. Відтак лобстери, суші та навіть ікра вважалися їжею для бідняків.

Наприклад лобстерів у Північній Америці було настільки багато, що ними могли годувати навіть в'язнів, найманих працівників та бідні верстви населення. Все змінилося з розвитком транспорту та ресторанної культури.

Схожа ситуація була із сушами та ікрою. Майже 300 років тому через велику кількість осетрових риб у США та інших країнах ікру нерідко сприймали як побічний продукт, а дрібні ікринки риби вважалися відходами.

Натомість суші у давній Японії мали практичний спосіб: рис зберігав сирі морепродукти довше, адже крохмаль, який містився у рисі, допомагав подовжити термін зберігання. І тому ця страва стала доступною для робітників і звичайних сімей.