Несподіваний розкол: як історична політика Зеленського викликала гнів Польщі

Холодний вітер повіяв зі сходу, коли в Польщі спалахнуло обурення після рішення президента України. Ще недавно країни були об'єднані спільною боротьбою та взаємодопомогою, але раптово згадки про "героїв УПА" поставили під загрозу цю єдність, викликавши хвилю критики та звинувачень.

Наростання напруги проявилося у низці символічних жестів. Президент Польщі Кароль Навроцький висловив намір відкликати орден Білого Орла, присуджений Володимиру Зеленському. Колишній лідер "Солідарності" Лех Валенса демонстративно відчепив значок із українським прапором. Місцева влада Перемишля та Холма заявила про готовність повернути отримані відзнаки "Місто-рятівник", а деякі міста зняли українські прапори з ратуш.

Віцемаршалок польського Сейму Кшиштоф Босак запропонував заблокувати вступ України до ЄС, а деякі політики закликали припинити будь-яку допомогу доти, доки Київ не визнає УПА злочинцями. Найрадикальніші голоси лунали із пропозиціями закрити аеропорт у Ряшеві, який є ключовим логістичним хабом для постачання зброї до України.

Однак справжні причини такого резонансу криються глибше. У Польщі поширені різноманітні теорії, що пояснюють рішення українського президента: від бажання Зеленського здобути популярність на заході країни, відволікти увагу від корупції, до змови з Німеччиною проти Польщі. Деякі експерти, як-от колишній польський дипломат Вітольд Юраш, інтерпретують це як прояв "совєцької ментальності" України, яка нібито не рахується зі слабшими, розглядаючи Польщу як таку.

Ці інтерпретації, на думку спостерігачів, не враховують значних змін в українському суспільстві після 2014 року. Ставлення до історії ОУН та УПА суттєво змінилося, особливо після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Закон 2015 року про визнання борцями за незалежність, а також соціологічні опитування, що фіксують переважну підтримку УПА, свідчать про те, що це рішення є відображенням внутрішніх українських реалій, а не прихованою спробою завдати шкоди відносинам із Варшавою.

На жаль, нинішній конфлікт ігнорує попередні домовленості, досягнуті на рівні президентів та міністерств культури у червні 2022 року.Тодішні міністри Олександр Ткаченко і Пйотр Ґлінські підписали меморандум, який передбачав уникнення історичних дискусій до завершення війни, розуміючи їхній деструктивний потенціал. Проте у 2023 році тема "злочинів УПА" знову повернулася до польського політичного дискурсу, переплелася з економічними претензіями, такими як блокування кордону, та призвела до посилення наративу про "невдячну Україну".

Причинами польської "вразливості" стали історичні чистки на Волині під час Другої світової війни, здійснені відділами УПА. Ці події, на які українці, за даними соцопитувань, знають мало, в Польщі називають "волинською трагедією". Це створило благодатний ґрунт для маніпуляцій, експлуатованих, за деякими твердженнями, російськими спецслужбами, які активно будували наративи про "геноцид поляків на Волині" з акцентом на жорстокості українських націоналістів.

На жаль, Україна також має власні "білі плями" в історії, мало знаючи про етнічні чистки, що проводились проти українців польськими формуваннями, такими як Армія Крайова. В українському медійному та державному просторі ці події майже не висвітлюються. Ця необізнаність з обох сторін створює вразливість, яку легко інструменталізувати, й це призводить до відсутності політичної волі для відкритої дискусії щодо інтерпретації історичних фактів.

Авторка статті, Ольга Попович, редакторка щорічника "Український Альманах" (видання Об'єднання українців у Польщі), зазначає: "Вислів "Без вільної України не буде вільної Польщі" – це не красиве гасло, а реальність, в якій ми жили і живемо."

Якщо маховик ненависті не зупинити, обидві країни можуть заплатити занадто високу ціну. Наростання конфлікту, підживлюване взаємним ігноруванням вразливостей, загрожує віддалити Варшаву та Київ від партнерських відносин, що може мати значні геополітичні наслідки для всього регіону.