Неочікуване рішення суду: 143 об'єкти нерухомості та таємниці брата глави ДБР

Історія почалася з ретельного розслідування журналістки ЦПК Аліни Стрижак, яка виявила великий обсяг нерухомості, пов'язаної з Олександром Сухачовим, братом директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова. Довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо його майна налічувала 155 аркушів, що викликало багато запитань. Журналісти звернулися по коментарі до директора ДБР, а також до ТОВ «Парковий-2», пов'язаного з братом керівника ДБР.

У відповідь на запит, компанія «Парковий-2» звернулася до Печерського суду. Це призвело до неочікуваного розвитку подій: 6 липня було винесено ухвалу, яка забороняла ЦПК, журналістці Аліні Стрижак, а також «Слідству.Інфо» оприлюднювати результати їхнього розслідування. Це рішення було подано як захід забезпечення позову, обґрунтований можливістю заподіяння невідворотної шкоди фізичній особі.

21 липня Печерський райсуд Києва, в особі судді Сергія Вовка, залишив у силі цю заборону, відхиливши аргументи ЦПК та «Слідства.Інфо» щодо її абсурдності та незаконності. Суддя заявив, що громадські організації не довели, що потреба в забороні відпала, і назвав неспроможними доводи про обмеження журналістської діяльності. Він зазначив, що заходи забезпечення позову не містили заборон щодо роботи журналістів.

Однак розвиток подій набрав несподіваного повороту. Увечері 16 липня, ще до остаточного рішення суду, вісім українських медіа об'єдналися в ініціативу «Ініціатива 143» і одночасно опублікували спільне розслідування про 143 об'єкти нерухомості, що належали братові директора ДБР. Таким чином, заборона суду не поширювалася на ці видання, що дозволило інформації вийти у публічний простір.

Хоча Олександр Сухачов вже не володіє більшістю зі 143 квартир та офісів, це рішення суду створило небезпечний прецедент для свободи слова. Водночас у ЦПК зазначили, що в тексті позову ТОВ «Парковий-2», на відміну від попередньої заяви, не згадується брат директора ДБР, хоча в ухвалі суду чітко вказувалося, що заборона стосується саме Сухачова. Про це 22 липня повідомили в ЦПК.

Нині «Слідство.Інфо» та ЦПК мають 15 днів для оскарження рішення суду в апеляційній інстанції, що дає надію на перегляд цього випадку. Справа щодо розслідування про 143 об'єкти нерухомості залишається заблокованою для окремих видань, проте сама інформація вже є у відкритому доступі. У ДБР офіційно заявили, що ні директор бюро, ні члени його родини не мають стосунку до позову проти журналістів.

Журналістські розслідування є важливим інструментом для викриття корупції та інформування суспільства про суспільно важливі проблеми. Такі організації, як «Репортери без кордонів» (RSF) та Міжнародний інститут преси (IPI), висловили занепокоєння з приводу рішення суду, наголошуючи, що система правосуддя не повинна використовуватися для цензури розслідувань, які мають суспільний інтерес. Про це 22 липня поінформували в Центрі протидії корупції.

За даними розслідувачів, Олександр Сухачов у період з 2018 до 2020 року став власником великої кількості об'єктів нерухомості в харківських житлових комплексах, пов'язаних із забудовником «Строй Сіті». Купівля відбувалася за балансовою вартістю, яка була значно нижчою від ринкових цін. Наприклад, у липні 2018 року Олександр Сухачов придбав 30 квартир у одному з харківських ЖК за ціною від 24 до 49 тисяч гривень за квартиру. До того ж, журналісти виявили, що ДБР свого часу розслідувало діяльність забудовника «Строй Сіті», але провадження було закрито без висунення підозр.

Заступниця виконавчого директора ЦПК Олена Щербан прокоментувала рішення суду, зазначивши: «Очевидно, що заборона на поширення інформації та позов подані лише з метою тиску на журналістів Центру протидії корупції та Слідство.Інфо».

Ця історія є наочним прикладом того, як боротьба за прозорість у владі стикається з протидією, але завдяки солідарності медіа та наполегливості журналістів, правда все ж торує собі шлях. Результати апеляції покажуть, наскільки українська правова система готова захищати свободу слова та суспільний інтерес.