Як Китай допоміг Росії перетворити "Шахеди" на ракети і що з цим робити

На початку липня над Києвом почали лунати справді моторошні звуки дронів. Під час масованого обстрілу РФ почала використовувати дешеві дрони-камікадзе, оснащені турбореактивними двигунами замість звичних пропелерів. Реактивні дрони перетворилися на справжні ракети. І тут росіяни не впоралися без допомоги Китаю.

Про це пише The Wall Street Journal.

Як іранські дрони «Шахед» змінили війну — не без допомоги Китаю

Реактивні дрони можуть розганятися до 480 км/год, тож становлять в рази більшу небезпеку, ніж звичайні «Шахеди». Як зазначають українські посадовці, які досліджували уламки, це чергове нововведення стало можливим виключно завдяки Китаю, підприємства якого постачають РФ двигуни.

На думку чинних і колишніх американських посадовців та аналітиків, головний стратегічний суперник Вашингтона вже тривалий час виступає ключовим центром постачання компонентів для «Шахедів», зокрема, деталей двигунів, сервоприводів і гіроскопів.

Цей процес є частиною складної глобальної ланки постачання. Саме вона допомогла Ірану створити та поширити дешеві дрони. У МЗС Китаю на запит про коментар на цю тему вирішили не відповідати.

Раніше відомство заявляло, що суворо регулює експорт товарів «подвійного призначення», які можуть використовуватися як у цивільних, так і у військових цілях, а також відкидало односторонні санкції США за несанкціоновану торгівлю такими деталями.

Від ідеї до глобального виробництва

«Шахед» — це оманливо простий і руйнівний літальний трикутник зі скловолокна, мікрочипів і вибухівки вартістю від 20 тисяч доларів. Якщо раніше технологічні новинки у військовій сфері створювалися великими державами з власними промисловими базами, то сьогодні країна з ідеєю для зброї може звернутися до постачальників дешевих деталей за кордоном, передусім до Китаю.

Для розробки «Шахедів» Іран використав напрацювання США та Західної Німеччини. Проте для серійного випуску Тегерану довелося шукати деталі по всьому світу, зокрема у західних країнах та КНР.

Як масштабувалася загроза

«Шахеди» та їхні модифікації продовжують сіяти хаос. Щоразу ці удари по Україні стають більш руйнівними. Ці дрони також змушують європейські країни піднімати у повітря перехоплювачі та витрачати вкрай дорогі ракети на збиття.

Свої версії таких апаратів уже представили Китай та Індія. Тегеран продав технологію Венесуелі, Сирії та Ефіопії, а африканський корпус Росії застосовував їх у Малі. Армія США надихнулася іранським досвідом для створення власного недорогого безпілотника.

«Ми побачимо їх скрізь», — зауважив військовий аналітик і відставний генерал-майор австралійської армії Мік Раян.

Історія «Шахедів» почалася в ізоляції Ірану після революції 1979 року та американських ембарго. Однією з головних перешкод для інженерів був пошук двигуна, здатного тривалий час витримувати високі швидкості та температури. Найкращим варіантом став німецький двигун L 550 E від компанії Limbach Flugmotoren.

2017 року Китай повністю викупив німецького виробника, полегшивши Ірану імпорт. Згодом Мінфін США наклав санкції на китайську філію Xiamen Limbach за постачання двигунів Росії.

З часом Іран розробив власний двигун за підтримки компанії Mado, пов’язаної з Корпусом вартових ісламської революції.

Україна згодом звинуватила керівника підприємства Абдоллу Мехрабі у продажі Росії понад 13 000 «Шахедів» за 324 мільйони доларів. До цього процесу був залучений і китайський бізнесмен Ма Цзе, який організовував зустрічі з постачальниками та використовував підставні компанії для закупівлі алюмінієвих відливок.

Роль Китаю

З плином часу західні компоненти поступово зникають із дронів, попри появу в них складніших систем навігації та атак. Полковник Олександр Заруба, старший державний дослідник в Україні, повідомив, що в сучасних «Шахедах» усе частіше знаходять антени, модеми та SIM-карти для корекції польоту через місцеві мережі — і ці деталі походять із Китаю.

На деяких апаратах помічали навіть закріплені протиповітряні ракети, які, втім, не функціонують і слугують психологічним засобом залякування пілотів літаків, що намагаються збити безпілотник.

Росія називає ці дрони «Геранню», і запускає їх разом із балістичними ракетами, щоб виснажити українську ППО. Володимир Зеленський окремо наголошував на небезпеці нових реактивних «Шахедів». Якщо проти старих моделей вдавалося перехоплювати понад 90%, то реактивні модифікації випереджають українські дрони-перехоплювачі та вимагають залучення винищувачів або дефіцитних зенітних ракет.

За даними українського уряду, турбореактивні двигуни для росіян виготовляє компанія Telefly Telecommunications Equipment із Шеньчженя, заснована 2010 року. Після розголосу інформації компанія прибрала з англомовного сайту інформацію про мікротурбореактивні двигуни, проте їх досі можна знайти в китайськомовній версії та на інших торгових онлайн-майданчиках.

Світ на порозі ядерних перегонів

Як зазначає The Washington Post, «Годинник Судного дня» нині показує 85 секунд до півночі, а США і Росія уперше з 1972 року залишилися без чинного договору про обмеження стратегічних озброєнь після завершення терміну дії New START.

Водночас стара система двостороннього контролю вже не відповідає потребам багатополярного світу через швидке нарощування арсеналу Китаєм та наявність ядерної зброї у КНДР.

Прихильники «ядерного оптимізму» вважають, що власний ядерний потенціал Сеула і Токіо допоміг би створити баланс сил проти КНР і КНДР. Проте противники попереджають, що розширення ядерного кола збільшує ризики випадкової ескалації та фатальних помилок, особливо через критично короткий час для ухвалення рішень — ракети з Північної Кореї чи Китаю можуть досягти Сеула або Токіо менш ніж за 15 хвилин.