Металургія України: як російські удари та блокування портів паралізують експорт

Серпень 2025 року став переломним моментом для української металургійної промисловості, коли вона відчула на собі наслідки поєднаних факторів: російських ударів, блокування морської логістики, зростання залізничних тарифів, а також обмежень Європейського Союзу. Ці події, на думку аналітиків, можуть призвести до скорочення випуску сталі на 30–40%, а залізорудної сировини — на 40%.

Проблема набула особливої гостроти після цілеспрямованих атак на два стратегічно важливі металургійні гіганти. 11 серпня був зупинений завод «Запоріжсталь», який у 2025 році відповідав за понад 43% усього українського виробництва сталі. Вже через п'ять днів, ракети вдарили по «АрселорМіттал Кривий Ріг», завдавши пошкоджень енергетичному та доменному виробництвам, що призвело до часткової зупинки процесів.

Наслідки цих атак відчуваються не тільки на безпосередньо пошкоджених підприємствах. Через виклики з морським експортом Південний ГЗК тимчасово призупинив видобуток, а інші криворізькі ГЗК «Метінвесту» у серпні можуть зменшити виробництво на 30% порівняно із середнім рівнем 2025 року. Ці події свідчать про масштабну кризу, яка охопила галузь.

Морські шляхи є критично важливими для металургійної промисловості, адже, за оцінками GMK Center, через чорноморські порти проходило близько 50% експорту залізної руди, приблизно 95% чавуну та близько половини сталевої продукції. Повністю замінити ці маршрути залізницею та європейськими портами неможливо через їхню нижчу пропускну спроможність та значно дорожчу логістику. Для масових вантажів, таких як руда, додаткові транспортні витрати можуть звести нанівець економічну доцільність експорту.

Ситуацію ускладнює й зростання витрат на залізничні перевезення. З серпня вантажні тарифи «Укрзалізниці» були підвищені на 30%. За оцінкою «Метінвесту», через необхідність переходу на сухопутні маршрути, частка залізничних витрат у собівартості металургійної продукції вже зросла у 2–3 рази. Крім того, доступ до європейського ринку звузився: нові квоти ЄС скоротили можливості експорту української сталі на 60% порівняно з фактичними обсягами 2025 року, а додатковим бар'єром став CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism), потенційний платіж за яким оцінюється у 50–100 євро за тонну сталі.

Відновлення безпечної роботи чорноморських портів є першочерговим завданням для компаній галузі. Крім того, вони наголошують на необхідності перегляду залізничних тарифів, пом'якшення дії CBAM для України, розширення квот ЄС, компенсації частини альтернативної логістики та підтримки відновлення великих промислових підприємств.

Металургійна галузь України відігравала ключову роль у формуванні національного бюджету. За п'ять років найбільші метпідприємства сплатили понад 200 млрд грн, або 6,2 млрд доларів, податків і зборів. За підсумками 2024 року, сплата податків і зборів чотирьох металургійних компаній становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Блокування портів впливає не тільки на експорт, але й на імпорт критично важливих ресурсів. Після втрати вугільної бази Покровська, близько 80% імпорту коксівного вугілля надходило морем. Перенаправлення цих поставок через європейські порти та залізницю може приблизно удвічі збільшити логістичні витрати та підняти кінцеву вартість вугілля приблизно на 15%. Металургія України щомісяця недоотримує близько 150–200 млн доларів експортної виручки лише через скорочення морського експорту продукції гірничо-металургійного комплексу, як пише The Page з посиланням на оцінки аналітиків GMK Center.

Таким чином, українська металургійна галузь стикається з безпрецедентними викликами, які загрожують її виробничим потужностям, логістиці та доступу до зовнішніх ринків. Без негайних та комплексних рішень з боку держави та міжнародних партнерів, Україна ризикує втратити одне з найважливіших джерел доходу, що матиме далекосяжні наслідки для економіки країни.