/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F35%2F6232b71ca89389188040899904d23e2c.jpg)
Отставка через снаряды для Украины. Что происходит в Эстонии и будут ли досрочные выборы
"Як міністр оборони, я відповідаю за усю сферу діяльності мого міністерства… Лідер повинен мати сміливість і рішучість брати на себе політичну відповідальність, навіть коли вона не його особиста", – так міністр оборони Естонії Ханно Певкур 3 вересня оголосив про свою відставку.
Причина цього кроку – гучний та пов'язаний із допомогою Україні скандал.
Державний центр оборонних інвестицій (RKIK) уклав угоду на закупівлю боєприпасів для ЗСУ у компанії з Індії (назву якої не розголошують) та вніс передоплату на суму майже 70 мільйонів євро. Натомість боєприпаси так і не отримав. Більше того, як згодом з'ясувалося, компанія просто не мала досвіду їх виготовлення.
Чи мав міністр оборони нести відповідальність за дії RKIK? Кримінальну – ні.
"Міністр оборони не веде переговори щодо договорів; не перелічує шкарпетки та патрони. Міністр приймає принципове рішення про підтримку України. Підготовча робота до переговорів щодо договорів та пошук контрагентів – це завдання RKIK", – так Певкур пояснював свою роль у ситуації, що призвела до гучного скандалу.
Проте політична відповідальність все одно була на ньому.
Тож Певкур фактично не мав іншого виходу. Особливо після того, як днем раніше про очікувану відставку міністра оголосив прем’єр Крістен Міхал.
Політична відставка – стандартна жертва, завдяки якій керівна партія може сподіватися уникнути ще більшого падіння рівня підтримки. Проте щодо Партії реформ – яка при владі в Естонії – ця логіка працює не дуже.
Низка гучних скандалів суттєво зменшила рівень її підтримки, а тому найближчі парламентські вибори у березні 2027 року Партія реформ точно не виграє. Саме тому, реагуючи на скандал із боєприпасами, опозиція вже вимагає дострокових виборів.
А ключове питання полягає у тому, які ризики несе ймовірна наступна влада в Естонії. І чи не призведе вона до послаблення підтримки України.
В очікуванні зміни влади
Відставка міністра оборони відбудеться не раніше 14 вересня – саме в цей день своє перше засідання після літньої відпустки проведе Рійгікогу, парламент Естонії.
З одного боку, уряд має запас часу, щоб підготувати прийнятну кандидатуру нового міністра. Але з іншого, скоріш за все, робота парламенту розпочнеться із заяв опозиції про дострокові вибори.
"Щоб Естонія могла рухатися вперед, уряд Міхала має піти у відставку. Нові вибори – це можливість відновити довіру, дати громадянам змогу чесно висловити свою думку та визначити очікування щодо майбутнього", – йдеться у недавній заяві опозиційної партії Isamaa ("Вітчизна").
Зрештою, безпекова сфера є пріоритетом уряду в цілому, а тому виявлені там численні порушення (не тільки щодо закупівель для України) дозволяє говорити про політичну відповідальність не лише окремого міністра, а всього кабінету.
Планові парламентські вибори в Естонії мають відбутися трохи більше ніж за пів року – 7 березня 2027-го. При цьому естонське законодавство не містить статті про неможливість проведення дострокових виборів, якщо до завершення роботи парламенту залишилося менше шести місяців.
Проте домогтися дострокових виборів опозиції буде не так вже й легко.
Попри те, що на початку серпня з коаліції вийшли два депутати і тепер вона не має більшості, за вотум недовіри уряду Міхала мають проголосувати всі без винятку опозиційні депутати – а це завдання відверто складне.
Інший шлях розпуску парламенту – наприклад, через неприйняття державного бюджету на наступний рік – вимагає чимало часу і не здатен забезпечити дострокові вибори раніше, аніж пройдуть планові.
На цьому хороші новини для Партії реформ завершуються.
Вона має катастрофічно низькі рейтинги. На парламентських виборах 2023 року за партію віддали голоси 31,2% виборців – зараз вона може розраховувати лише на 10–12%.
У ще гіршій ситуації опинилася ліберальна партія Eesti 200 – якщо на виборах 2023 року вона отримала 13,3% голосів, то зараз із рейтингом на рівні 1,5–2% не має шансів потрапити до нового парламенту.
Тож з високою ймовірністю можна припустити, що наступним прем’єр-міністром Естонії буде представник іншої політичної сили, а не Партії реформ. Але якої саме? І якою може бути майбутня опозиція?
Від відповідей не ці питання значною мірою залежатиме продовження підтримки України з боку Таллінна.
Небезпечний сценарій
Безумовно, зміна влади не зробить Естонію антиукраїнською чи тим більше – проросійською.
Проте Партія реформ була надзвичайно послідовною щодо підтримки Києва. З початку повномасштабного вторгнення країна надала Україні допомогу в обсязі, що становить понад 3% її ВВП. За цим показником Естонія поступається лише Данії.
Натомість нова коаліція, хоч і залишиться на словах проукраїнською, може зменшити обсяги підтримки Києва.
Такий сценарій може стати реальним у разі приходу до влади двох опозиційних сил.
Перш за все, це стосується правопопулістів із партії EKRE. Попри засудження нею російського вторгнення, партія активно критикувала уряд за надмірну, на її думку, допомогу Києву.
Її лідер Мартін Хельме неодноразово закликав скоротити допомогу Україні вдвічі.
І йдеться не лише про гроші – EKRE також гостро критикує уряд за передачу Києву високотехнологічного озброєння, необхідного самій Естонії у разі нападу Росії.
Тож наразі це найменше прихильна до України партія у парламенті Естонії. На щастя, її нинішній рейтинг – біля 13%, і це не дає їй підстав претендувати на посаду прем’єра.
Натомість її може отримати Центристська партія, за яку наразі готові віддати голоси понад 22% виборців.
Це політична сила, що традиційно має репутацію "помірковано-проросійської", оскільки часто орієнтується саме на етнічних росіян. Звичайно, після 2022 року партія скорегувала свій курс, зокрема й вигнала низку відверто проросійських політиків.
Втім, і після такого оновлення позиція партії щодо України часто характеризується як "недостатньо союзницька". Зокрема, лідер центристів Міхаіл Килварт стверджує, що допомога Києву не має негативно впливати на добробут естонських громадян.
А оскільки орієнтація Центристської партії на російський електорат залишається незмінною, є підстави говорити, що у разі її приходу до влади підтримка України точно не буде такою безумовною, як зараз. Особливо якщо у новому парламенті центристи укладуть коаліцію з EKRE, як це було у 2019–2021 роках.
Проте такого неприємного для України сценарію ще можна уникнути. І "золота акція" тут належатиме консервативній партії Isamaa – "Вітчизна".
Піднесення консерваторів
Конфлікти навколо чинної влади призвели до зростання рейтингів консерваторів. Якби парламентські вибори у Естонії відбулися зараз, то Isamaa посіла би перше місце з результатом понад 25%.
Це хороша новина для України – ця партія є однією з найбільш проукраїнських сил в Естонії.
Там не лише виступають проти зменшення підтримки Києва, але й вимагають її збільшення.
Щонайменше це означає, що у разі створення коаліції Isamaa із центристами та EKRE (а саме такий сценарій донедавна вважали базовим) консерватори будуть стримувати антиукраїнські ініціативи партій-партнерів.
Проте останнім часом з’явилися прогнози, що всупереч попереднім заявам у Isamaa не виключають створення коаліції з Партією реформ.
Ключовий аргумент на користь такого сценарію – нещодавнє обрання президентом країни Юлле Мадізе.
В Естонії главу держави обирають у парламенті, проте для обрання необхідні голоси конституційної більшості – це 68 зі 101 депутата. Зважаючи на це, нинішня коаліція не мала достатньої кількості голосів і була змушена шукати підтримки у опозиції.
І якщо центристи та EKRE відмовились підтримувати висунутого Партією реформ кандидата, то депутати від Isamaa дали голоси за Мадізе.
Існує два пояснення цього рішення консерваторів.
Перший – утримуючи першу сходинку електоральних симпатій, консерватори не могли дозволити собі такої відверто популістської політики, як інші опозиційні сили. А на додачу, політична криза в Естонії стала би подарунком для РФ, чого у Isamaa також не хотіли допустити.
Друга версія полягає в тому, що голосування за президента є репетицією створення майбутньої коаліції між консерваторами, реформістами – а також, можливо, партією Parempoolsed ("Праві"), що зараз має всі шанси потрапити до парламенту.
Тож хоча в естонській політиці зараз усе складно і парламентські вибори у будь-якому разі пройдуть в осяжній перспективі, все ж оптимістичний сценарій поки що найімовірніший, коли йдеться про підтримку Естонією України.
Автор: Юрій Панченко,
співзасновник "Європейської правди"

