Не капризи і не лінь: 10 ознак, які можуть говорити про проблеми з психічним здоров’ям дитини

Діти та підлітки далеко не завжди розповідають батькам про те, що їх турбує. Водночас проблеми з психічним здоров'ям рідко бувають непомітними: вони проявляються через зміни у поведінці, настрої, сні та самопочутті. У Міністерстві охорони здоров'я зібрали перелік ознак, які мають насторожити дорослих, передає Big Kyiv.

Найперший «дзвіночок» — пригнічений настрій, що триває понад два тижні. Насторожити також мають різкі зміни у спілкуванні з близькими та однолітками, а також прагнення дитини до усамітнення та ізоляції.

Інші ознаки легко сплутати із «перехідним віком», втомою чи звичайними капризами, тож у МОЗ радять звертати увагу на їх стійкість і поєднання.

Тривожні ознаки: повний перелік від МОЗ

• пригнічений настрій, що триває понад два тижні;
• різкі зміни у спілкуванні з близькими та однолітками;
• прагнення дитини до усамітнення та ізоляції;
• раптова втрата інтересу до улюблених занять;
• проблеми зі сном;
• помітні зміни харчової поведінки, втрата або набір ваги;
• різкі перепади настрою, дратівливість та емоційні спалахи;
• погіршення пам'яті та концентрації;
• дитина стала гірше навчатися;
• часті скарги на головний біль, біль у животі та інші фізичні симптоми.

Жодна з цих ознак окремо ще не означає діагнозу, наголошують у МОЗ. Але якщо кілька з них тримаються стабільно, це привід уважніше придивитися до стану дитини.

Що радять батькам

Аби вчасно помітити проблему, найважливіше — підтримувати з дитиною довірливі стосунки. У МОЗ радять бути поруч і уважно слухати, не перебивати та не поспішати з порадами. Важливо не знецінювати переживання дитини.

Як правильно поговорити з дитиною

Замість фрази «нічого страшного» фахівці пропонують запитати: «Як я можу тебе зараз підтримати?». Також варто цікавитися життям дитини, підтримувати її захоплення, заохочувати заняття спортом, творчістю і спілкування з іншими людьми.

Окрему увагу в МОЗ радять приділити стабільному розпорядку дня: здорове харчування, достатня фізична активність, повноцінний сон і фіксований час пробудження допомагають підтримувати емоційний стан дитини.

Коли звертатися до лікаря

Якщо тривожні ознаки не зникають або ситуація погіршується, варто звернутися по допомогу до фахівців — педіатра, психолога, психотерапевта або психіатра. Почати можна з візиту до сімейного лікаря чи педіатра, який зорієнтує, до кого з профільних спеціалістів направити дитину.

Окремо медики наголошують: якщо дитина говорить про самоушкодження, смерть чи самогубство, звертатися по професійну допомогу потрібно негайно, не чекаючи зручної нагоди.