Новий закон США: чи справді санкції Грема зупинять нафту Росії?

Закон Грема створює цікавий механізм: вторинні тарифи застосовуються до країн, що продовжують купувати російську нафту після набуття законом чинності та входять до п'ятірки найбільших імпортерів російської сирої нафти за фізичним обсягом за попередні 12 місяців. Офіс торгового представника США, Держдеп та Міністерство енергетики США кожні 180 днів переглядають цей список.

Розмір тарифу може варіюватися від понад нуля до 100%, і президент має право змінювати його залежно від того, чи зробила країна «суттєві кроки» для скорочення закупівель. Це створює систему торгу: якщо країна скорочує закупівлі, Вашингтон знижує тариф або надає виняток; якщо ні — країна ризикує втратити доступ свого експорту до американського ринку.

Для малих покупців російської нафти, таких як Угорщина, Словаччина та Азербайджан, замінити російську сировину є технічно можливим. Угорщина та Словаччина, які історично отримували нафту через південну гілку «Дружби», вже перейшли на морські постачання через хорватський Omišalj та трубопровід Adria/JANAF, чия номінальна потужність становить 15 мільйонів тонн на рік. Азербайджан, який сам є великим виробником нафти, може замінити приблизно 30 тисяч барелів на добу дешевої Urals власною, казахстанською чи іншою нафтою, щоб уникнути ризику величезного американського тарифу.

Ситуація з Індією є складнішою. У мирний час Індія, купуючи російську нафту зі знижкою, могла б зіткнутися з простим вибором: економія на Urals або ризик тарифу на індійські товари. Проте через американсько-іранську війну та перебої в роботі Ормузу, близькосхідний видобуток скоротився, а світові запаси впали на понад 500 мільйонів барелів. У серпні загальний імпорт нафти до Індії впав до 4,17 мільйона барелів на добу, що є найнижчим рівнем з початку близькосхідної війни. Це свідчить про те, що Індія не змогла легко замістити 900 тисяч барелів російської нафти, доступність якої зменшилася того місяця.

Китай є ще складнішим випадком. Його власний видобуток у серпні становив 4,34 мільйона барелів на добу, а запаси оцінюються приблизно у 1,23 мільярда барелів. Під час кризи в Перській затоці російська нафта набула стратегічної цінності для Пекіна, оскільки постачання ESPO з Козьміно надходить напряму через Тихий океан або трубопроводами зі Східного Сибіру, не потребуючи Ормузу чи Суецу. За оцінками Reuters, Sinopec збільшив закупівлі російського ESPO на 241–320 тисяч барелів за добу у липні-вересні, щоб компенсувати втрату близькосхідних постачань. Ця ситуація робить стратегічну цінність російського бареля для Китаю ще вищою.

Однією з найбільших інтриг майбутньої імплементації Закону Грема є статус Туреччини. У 2025 році Туреччина купувала близько 317 тисяч барелів російської нафти на добу, що складало 47% всього її нафтового імпорту. Однак у липневих поясненнях розробників Закону Грема Туреччина не фігурувала серед п'яти найбільших імпортерів, хоча її обсяги закупівель значно перевищують показники Угорщини та Словаччини. Остаточне визначення списку має зробити Офіс торгового представника США, що надасть Вашингтону додатковий переговорний важіль, якщо Анкара потрапить до списку.

Прийняття Конгресом США Закону Ліндсі Грема проти нафти Росії та Ірану розширює інструментарій санкційної політики. Проте, на думку аналітиків, таких як Максим Гардус, цей закон не є ембарго, а скоріше потужним переговорним важелем для американської дипломатії. Його ефективність у скороченні російського експорту залежатиме від дій Білого дому, Офісу торгового представника США, Міністерства фінансів та Державного департаменту США.

Світовий ринок нафти зараз знаходиться в умовах нестабільності через конфлікти, зокрема американсько-іранську війну, що триває вже сьомий місяць. Це призвело до перебоїв в роботі Ормузу, скорочення близькосхідного видобутку та падіння світових запасів на понад 500 мільйонів барелів. Ці фактори істотно впливають на доступність та вартість нафти для великих імпортерів, таких як Індія та Китай.

«Це набагато серйозніше за санкції проти окремого танкера чи трейдера. Але водночас це означає, що майже все залежить від дипломатії».

Закон Грема, по суті, є погрозою, яка створює потенціал для скорочення російських нафтових доходів. Однак реалізація цього потенціалу вимагатиме від американської дипломатії майстерності та гнучкості, враховуючи складність глобального ринку енергоносіїв та різну ступінь залежності країн від російської нафти.