Латвія блокує ЄС: чи врятують санкції від виключення Усманова та Фрідмана?

Напруга наростала в Брюсселі, коли посли країн ЄС зібралися для вирішення долі санкцій проти Росії. Час спливав, адже термін дії обмежень, продовжених минулого тижня лише на сім днів, мав закінчитися опівночі. Кожен чекав на остаточне рішення, яке могло або посилити, або послабити колективну позицію Європи.

Несподіваною перешкодою стала вимога Франції зняти заборону на в'їзд та розморозити активи Алішера Усманова, посилаючись на міркування «національної безпеки». Дипломатичні джерела вказували, що це може бути пов'язано з можливим обміном ув'язненими, зокрема, громадянина Франції, якого звинувачують у шпигунстві в Азербайджані. Слідом за цим Словаччина приєдналася до вимог, наполягаючи на виключенні з санкційного списку Михайла Фрідмана. Обидва олігархи перебували під санкціями з 2022 року.

У відповідь на ці вимоги, Париж та Братислава запропонували продовжити дію санкцій не на звичні шість місяців, а на три роки, сподіваючись переконати східні країни ЄС. Однак ця пропозиція не знайшла підтримки у Латвії, яка рішуче відхилила компромісний варіант, заблокувавши ухвалення рішення.

Прем'єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс рішуче заявив у соцмережі, що його країна не підтримає рішення про виключення олігархів, незважаючи на ризик для всього санкційного режиму. Він підкреслив, що продовження санкцій на 36 місяців було б правильним кроком, але не ціною виключення цих двох осіб зі списку. Його заява пролунала на тлі критичної ситуації, коли для продовження санкцій потрібна одностайна підтримка всіх 27 країн-членів ЄС.

Посли країн ЄС були змушені відновити переговори наступного дня, прагнучи знайти нове рішення до закінчення терміну дії санкцій. Латвія, зі свого боку, скликала екстрене засідання Кабінету міністрів, щоб обговорити подальші дії та знайти підтримку своєї позиції в Європейському Союзі. Це стало вирішальним моментом для демонстрації єдності або розколу в Європі.

Наразі ситуація залишається невизначеною, і майбутнє санкційного режиму залежить від здатності країн-членів ЄС знайти спільну мову, яка збереже цілісність та ефективність тиску на Росію. Це виклик, який перевіряє рішучість Європи у дотриманні своїх принципів.

Ця суперечка підкреслює складність утримання єдиного фронту в Європейському Союзі, де національні інтереси іноді вступають у конфлікт із загальноєвропейською стратегією. Подібні інциденти створюють прецеденти, які можуть вплинути на майбутню здатність ЄС ухвалювати швидкі та рішучі рішення в умовах геополітичної напруги.

Варто зазначити, що попереднього разу дію персональних санкцій продовжували 14 березня. Тоді Словаччина також наполягала на виключенні російських олігархів Михаїла Фрідмана та Алішера Усманова зі списку санкцій, що вже створювало прецедент для подібних дискусій та суперечок всередині ЄС.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга раніше розкритикував можливе виключення двох олігархів із санкційного списку, наголосивши: «Що змінилося? Нічого. Виключення зі списку неприйнятне і надішле Москві неправильний сигнал у той момент, коли тиск необхідно посилювати».

Один із співрозмовників Euractiv, дипломат ЄС, заявив, що виключення олігархів може створити враження, ніби зняття персональних санкцій можна домогтися шляхом політичного тиску. Інший дипломат застеріг, що така домовленість створила б прецедент, за якого національні інтереси окремих держав можуть переважати над спільною санкційною політикою Євросоюзу.

Поки Росія продовжує війну, європейський тиск має посилюватися, а не ставати зручнішим для Кремля. Це принципове питання для майбутнього санкційної політики ЄС, яке вимагає чіткої та єдиної позиції, щоб зберегти довіру до інституцій Європейського Союзу та їхньої здатності протистояти викликам.