Манчестер Сіті проти Прем'єр-ліги: що буде далі?

То що тепер? За два тижні матчі в елітному дивізіоні відновляться, а Манчестер Сіті, який Прем'єр-ліга звинуватила в систематичних порушеннях і який тепер за вердиктом незалежної комісії визнаний винним за більшістю пунктів, залишається на першому місці.

До рішення щодо покарання ще далеко. Сам Сіті продовжує заперечувати свою провину і може подати апеляцію. А Прем'єр-ліга тим часом знову опинилася в підвішеному стані.

З одного боку, її авторитет може лише зрости після того, як вона жорстко виступила проти однієї з найуспішніших команд чемпіонату. З іншого — під питанням опиняється легітимність усього, що відбувалося в Прем'єр-лізі протягом останніх двох десятиліть. Чи продовжать транслятори показувати кадри з шампанським та святкуваннями Сіті, рекламуючи свої футбольні ефіри? А гол Серхіо Агуеро на останніх хвилинах у 2012 році чи неймовірний удар Венсана Компані у 2019-му — це тепер найкращі моменти в історії Прем'єр-ліги чи, навпаки, одні з найгірших?

Якщо команда Енцо Марески продовжить тримати темп, як Прем'єр-ліга зможе у травні знову вручити Сіті чемпіонський трофей, не поставивши під сумнів чесність змагання?

Найуспішніша англійська команда останнього десятиліття опинилася в репутаційній кризі, наслідки якої можуть бути дуже масштабними.

Прем'єр-ліга має надзвичайно широкий вибір можливих санкцій. Це може бути попередження, величезний штраф, зняття очок за минулі сезони або санкції, які вплинуть на майбутні результати. Якщо зовсім просто, ми навіть не знаємо, чи залишиться Сіті клубом Прем'єр-ліги наступного сезону.

Шанси на поблажливість також зменшує той факт, що серед звинувачень проти Сіті є і ненадання належної співпраці під час розслідувань. Навіть те співчуття, яке команда могла отримувати від суперників по дивізіону, часто зникало через стратегію, що нагадувала постійне затягування процесу та створення перешкод. Справу відкладали настільки довго, що футболісти, які отримували переваги від деяких із найперших можливих порушень, уже встигли завершити кар'єри.

Якщо після всіх апеляцій Сіті зрештою визнають винним у тому масштабі, про який повідомляв The Athletic, виникнуть і надзвичайно складні питання щодо майбутнього власників та керівництва клубу.

Йдеться не про якісь дрібні порушення. Саме тому Сіті так довго і так дорого боровся із висунутими звинуваченнями.

Ця історія зачіпає саму суть сучасного спорту, перетинаючись із геополітикою, приватним капіталом і деякими з найвпливовіших людей планети.

Манчестер Сіті належить шейху Мансуру бін Заїду Аль Нагаяну — брату президента Об'єднаних Арабських Еміратів шейха Мохамеда бін Заїда Аль Нагаяна. Шейх Мансур також обіймає посади віцепрезидента та віцепрем'єр-міністра ОАЕ. Тому будь-яке рішення щодо Сіті може сприйматися не лише як оцінка дій клубу, а й як оцінка ОАЕ та правлячої родини Абу-Дабі.

Сіті завжди наполягав, що клуб не належить державі. Однак зв'язки між ними були очевидними для всіх, хто не хотів їх ігнорувати. Раду директорів клубу очолює Халдун Аль Мубарак — багаторічний радник шейха Мохамеда, а також генеральний директор Mubadala, суверенного інвестиційного фонду Абу-Дабі.

Стадіон і футболки клубу рекламують авіакомпанію ОАЕ Etihad Airways, яка понад десять років мала спільного члена ради директорів із Сіті. Серед спонсорів клубу також залишаються Experience Abu Dhabi та Etisalat.

У суботу голова правління Сіті Аль Мубарак заявив, що клуб має намір продовжувати боротьбу.

"Наша впевненість і рішучість довести невинуватість клубу залишаються такими ж сильними, як і на початку цього процесу", — йдеться в його заяві на офіційному сайті Сіті. — "Є люди, які хочуть підірвати розвиток нашого клубу. Ми не дамо їм такої можливості".

Але якщо остаточний вердикт виявиться настільки масштабним, як очікується, чи зможуть ці власники залишитися? А якщо ні — що буде з клубом, репутація якого вже зазнала серйозного удару?

І що про все це думає американська приватна інвестиційна компанія Silver Lake, яка у 2019 році придбала частку в розмірі $500 млн у City Football Group — материнській компанії Сіті? Чи залишаться спонсори з клубом, якщо його почнуть порівнювати з іншими спортивними командами та спортсменами, які порушували правила? Чи можуть партнери скористатися пунктами в контрактах, які дозволяють їм вийти із угод через репутаційні ризики?

Чи залишаться гравці з Сіті, якщо покарання поставить під сумнів перспективи клубу залишитися в Прем'єр-лізі або грати в Лізі чемпіонів?

І що станеться з масштабними інвестиціями ОАЕ у східній частині Манчестера?

City Football Group, якій належать клуби по всьому світу, інвестувала в цей район Манчестера понад £1 млрд. Серед іншого, компанія перетворила занедбану та забруднену колишню промислову територію площею 80 акрів на тренувальну базу клубу, а ще п'ять акрів відновленої землі передала для громадського користування.

Інвестиційні структури ОАЕ також скуповували нерухомість у різних частинах міста та вибудовували зв'язки з регіональними політиками, серед яких був і колишній мер Манчестера Енді Бернем, який нещодавно став прем'єр-міністром Великої Британії.

Тепер, коли Бернем намагається стимулювати економічне зростання та залучати інвестиції, перед ним і політичним керівництвом Манчестера постає непросте питання: як захищати ці інвестиції й водночас залишатися послідовними у питаннях чесності та принципів?

Як тепер говорити про легендарних гравців та тренерів епохи Сіті? Чи можна відокремити футбольне мистецтво Пепа Гвардіоли від тих, кого звинувачують у порушеннях у клубному керівництві?

Що стосується Прем'єр-ліги, то вона ризикує опинитися на порозі справжньої війни. Якщо Сіті справді систематично порушував правила, його конкуренти можуть заявити, що через це втратили сотні мільйонів фунтів потенційних доходів.

Як уже повідомляв The Athletic, Манчестер Юнайтед провів внутрішній аналіз, щоб оцінити масштаб збитків, яких клуб міг зазнати через успіх Манчестер Сіті. Йдеться, зокрема, про три сезони, коли Юнайтед фінішував другим у Прем'єр-лізі позаду Сіті, а також про сезон-2015/16, коли манкуніанці поступилися сусідам у боротьбі за місце в Лізі чемпіонів.

Уявімо, наприклад, ситуацію з Тоттенгемом. У період підготовки до будівництва нового стадіону лондонський клуб був змушений стримувати витрати. Водночас із 2011-го до 2015 року Тоттенгем тричі фінішував п'ятим у Прем'єр-лізі, тоді як Сіті посідав місце в топ-4 — у період, коли клуб тепер звинувачують у тому, що він прискорював свій успіх нечесними методами.

Наскільки інакше могла б скластися історія "шпор" у наступні роки, якби вони отримали значні доходи від трьох додаткових сезонів у Лізі чемпіонів?

У найближчі роки кожен клуб і його юридичний департамент можуть почати шукати власні зачіпки, а суди — розбирати гіпотетичні сценарії один за одним.

Якої шкоди зазнали шанси Арсеналу на серйозні досягнення, коли завдяки своїм фінансовим можливостям Сіті зміг придбати Гаеля Кліші, Саміра Насрі, Бакарі Санья, Коло Туре та Еммануеля Адебайора?

Можливо, ці імена сьогодні вже не всі пам'ятають. Але Сіті фактично розібрав прямого конкурента в період, коли тепер його звинувачують у неправомірних діях.

Для Прем'єр-ліги це абсолютно незвідана територія. А Манчестер Сіті, схоже, вже не завадить рятувальний круг. 

The Athletic