69 мільярдів євро: як новий запит України розколов Євросоюз

Наприкінці вересня, 29 числа, у штаб-квартирі Єврокомісії відбулася важлива зустріч, де зібралися ключові донори України, включно з представниками ЄС, країн G7, Норвегії, Південної Кореї та Міжнародного валютного фонду. Метою було обговорення зростаючих фінансових потреб Києва на наступні роки. Українська сторона, представлена міністром фінансів Сергієм Марченком, озвучила цифри, які здивували багатьох присутніх.

Міністр Марченко повідомив, що на 2027 рік Україні необхідно близько 69 мільярдів євро додаткового фінансування. З цієї суми 40 мільярдів євро призначені для військових видатків, а ще 29 мільярдів — для забезпечення функціонування держави. Ці розрахунки вже враховують двосторонню допомогу партнерів та передбачений ЄС кредит на 90 мільярдів євро на 2026–2027 роки, що виділяється щорічно по 30 мільярдів на озброєння та 15 мільярдів на бюджет.

Цей новий запит викликав хвилю роздратування серед європейських дипломатів. Один з них, як повідомляє Le Monde, із розчаруванням зазначив: «Складається враження, що ми поливаємо пустелю». Це обурення посилюється тим, що частина вже погоджених 15 мільярдів євро бюджетної допомоги залишається невиплаченою, оскільки її отримання залежить від виконання Україною узгоджених реформ, зокрема антикорупційних.

Українська сторона пояснює зростання потреб кількома факторами: посилення російських бомбардувань, що підірвали економіку та скоротили податкові надходження, а також блокування зернового експорту через Чорне море, що призвело до падіння аграрних поставок на 60% і позбавило країну валюти. Незважаючи на це, Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос нагадала, що з лютого 2022 року ЄС та його держави-члени вже надали Україні майже 225 мільярдів євро допомоги.

Час для нових запитів виявився вкрай невдалим. Наразі 27 країн блоку активно обговорюють наступний багаторічний бюджет ЄС, де для України на період 2028–2034 років закладено 100 мільярдів євро. Німеччина та її союзники прагнуть скоротити цей бюджет, тому оголошення додаткової допомоги Києву стало політично майже неможливим. Крім того, 2027 року відбудуться вирішальні національні вибори у Франції, Іспанії, Польщі та Італії, що ускладнює прийняття таких рішень.

Брюссель поки що не поспішає з остаточним рішенням, чекаючи на деталізацію потреб. Питання додаткового фінансування України можуть обговорити на засіданні Ради міністрів фінансів ЄС 9 жовтня або на засіданні Європейської ради в середині жовтня. Серед можливих джерел фінансування розглядаються використання доступних європейських фінансових інструментів та питання заморожених російських державних активів, яких у Європі заблоковано близько 210 мільярдів євро.

Ситуацію ускладнює те, що Україна ще не скористалася 15 мільярдами євро, передбаченими на утримання держави. Ці кошти пов’язані з пакетом реформ, які включають антикорупційні заходи. Міністр фінансів Сергій Марченко зазначив, що Верховна Рада має повернутися до розгляду необхідних змін у жовтні, проте деякі вимоги ЄС стосуються запровадження нових податків. Він висловив занепокоєння, що зараз не час підвищувати податки для бізнесу, який і без того сильно потерпає.

На тлі цих викликів знову активізувалася дискусія щодо використання заморожених російських державних активів. Близько 180 мільярдів євро з 210 мільярдів заблокованих коштів зберігаються в бельгійському депозитарії Euroclear. Попри те, що Німеччина, Швеція та Нідерланди раніше підтримували активніше використання цих активів, Бельгія виступає проти через можливі юридичні ризики. Єврокомісія досі не знайшла механізму, який би повністю захистив Брюссель від потенційних судових претензій.

«Наше послання нашим українським друзям чітке: реалізуйте погоджені реформи, щоб ми могли й надалі надавати вам фінансову підтримку», — наголосила єврокомісарка з питань розширення Марта Кос.

«Навіть якби ми використали заморожені російські кошти, це було б тимчасовим рішенням. Європі потрібно подумати про стійке й постійне рішення», — застерігає Фабіан Зулег, директор European Policy Centre.

Потреби України в зовнішньому фінансуванні залишатимуться значними як під час війни, так і під час майбутньої відбудови. Брюссель стоїть перед викликом знайти довгострокові рішення, які б забезпечили стабільну підтримку Києва, водночас дотримуючись політичної та економічної доцільності, щоб не «поливати пустелю».