Угода з Пашинським: ексголова ВАКС розкрила, як руйнують "кругову поруку"

Історія починається навесні-влітку 2014 року, коли, за версією слідства, Сергій Пашинський використав своє службове становище. Він мав на меті заволодіти арештованими нафтопродуктами, що були пов'язані з бізнесменом Сергієм Курченком. В результаті цих дій держава зазнала збитків у розмірі понад 817 млн грн.

Протягом багатьох років це кримінальне провадження розслідувалося, а його матеріали налічували майже 150 томів. З плином часу терміни давності почали спливати, створюючи ризик того, що справу так і не буде доведено до вироку. За чинного законодавства процес у ВАКС легко затягнути, якщо не заблокувати повністю, що ускладнювало досягнення результату.

Саме в цей момент на сцену вийшла угода про визнання винуватості, яку уклала САП з Пашинським. Це стало компромісним варіантом для прокурора та обвинуваченого, оскільки дозволило зробити наслідки кримінального провадження прогнозованими для обох сторін.

24 вересня Вищий антикорупційний суд затвердив цю угоду. Згідно з нею, Сергій Пашинський визнав свою вину у привласненні 800 млн грн. Він також зобов'язався повернути державі 600 млн грн та спрямувати ще 500 млн грн на потреби Збройних Сил України. Додатково, йому на рік заборонено обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування. Угода не передбачає конфіскації майна.

Колишня голова ВАКС Віра Михайленко пояснила, що такі угоди є поширеною практикою в антикорупційному суді. З 405 обвинувальних вироків у суді, 215 укладені на підставі угод про визнання винуватості, що становить приблизно 50% усіх вироків, про що вона розповіла в етері Радіо Свобода. Суд не просто погоджує домовленості, а перевіряє, чи відповідає угода закону, а її умовою є обов'язкове надання викривальних показань, підтверджених іншими доказами.

Практика показує, що саме такі показання дозволяють суттєво просунутися в розслідуванні та судовому розгляді щодо інших фігурантів, оскільки допомагають зламати кругову поруку учасників схем. Політолог Олексій Голобуцький також нагадав, що "корупційні схеми захищає взаємне мовчання", а угода дає одному з учасників стимул заговорити.

Ефективність угод про визнання винуватості полягає не лише у прискоренні судових процесів, а й у руйнуванні організованих корупційних мереж. Зі слів експертів, ці домовленості дозволяють антикорупційним органам отримати свідчення щодо організаторів злочинів, яких часто важко притягнути до відповідальності іншими способами.

Важливою особливістю цих угод є те, що суд ретельно їх перевіряє на відповідність законодавству. Крім того, невиконання умов угоди може стати підставою для скасування вироку за зверненням прокурора. Це підкреслює серйозність та обов'язковість таких домовленостей, забезпечуючи їхню юридичну силу та відповідальність сторін.

"Укладення угод можна вважати ситуативною перемогою над злочинністю. Тому що в переважній більшості угод особи, які йдуть на такі угоди, зобов'язуються співпрацювати зі слідством і надавати викривальні показання щодо організаторів скоєних кримінальних правопорушень, інших співучасників", – пояснила Віра Михайленко.

"Корупційні схеми захищає взаємне мовчання", – написав політолог Олексій Голобуцький, підкреслюючи, що учасники схем знають, хто домовлявся, хто передавав гроші і хто отримував свою частку, а угода дає одному з них законний стимул заговорити.

Таким чином, угоди про визнання винуватості, хоч і є компромісом, виступають важливим інструментом у боротьбі з корупцією. Вони дозволяють не лише притягувати до відповідальності окремих фігурантів, а й отримувати цінну інформацію для викриття цілих корупційних мереж, що робить правосуддя більш ефективним та прогнозованим.