Їстівний від паростків до насіння: чому варто посадити амарант на городі

Амарант можна по праву назвати суперфудом. Крім того, його дуже легко вирощувати.

Читайте в матеріалі:

• Чому вирощування амаранту забороняли з XVI століття
• Як зібрати та обмолотити насіння амаранту вдома
• Коли сіяти амарант і як доглядати за ним

Амарант (щириця), вирощування якого колонізатори забороняли в Америці з XVI століття, повертається на присадибні ділянки як культура, яка може прогодувати сім’ю протягом усього сезону. У їжу вживають паростки, молоде листя та насіння, а одна рослина утворює від 100 до 200 тисяч насінин. Про це пише садівник Міккі Гаст у колонці для видання Rural Sprout.

Йдеться саме про рід Amaranthus. Його не варто плутати з гомфреною кулястою (Gomphrena globosa), яку також називають кулястим амарантом, хоча зовні ці рослини зовсім не схожі.

Звідки походить амарант

Батьківщина цієї культури - Центральна та Південна Америка. Там вона була основою раціону інків, майя та ацтеків і водночас використовувалася в релігійних обрядах. Колонізатори заборонили вирощувати рослину та зберігати її насіння, щоб контролювати корінні народи. Згодом її витіснили кукурудза, пшениця та овес. Окремі види роду походять також зі Східної Азії та Індійського субконтиненту.

Ще один аргумент на користь цієї культури стосується весняних клопотів на городі. Амарант є ніжним однорічником, проте повторно висівати його щороку не доводиться.

"Ми знаємо, що деяким нашим читачам не подобаються рослини, які хаотично самозасіваються. Але повірте, саме цьому варто дозволити так робити, адже навесні буде на одну турботу з посадкою менше", - запевняє Гаст.

Від паростків до насіння: що можна їсти

Головну перевагу амаранту Гаст пов’язує з його річним циклом: навесні він сходить, на початку літа нарощує зелень, у розпал літа рясно цвіте, а восени дозріває.

"Ми можемо їсти амарант на різних стадіях росту. Можемо їсти паростки, потім листя, потім насіння. Мені важко пригадати іншу рослину, про яку можна сказати те саме", - пише Гаст.

Паростки отримують звичайним способом у банці або вирощують як мікрозелень. Молоде ніжне листя придатне для вживання в сирому вигляді в салатах, сендвічах і песто, як шпинат, до того ж стрілкується пізніше за нього. Велике листя краще тушкувати, додавати в супи або каррі, а пізньоосіння зелень уже занадто жорстка.

Для приготування не має значення, якого забарвлення рослина: підходять як зелені, так і червоні сорти.

"Зелене листя нагадує мені шпинат, але воно менш водянисте і свіжіше. У червоного, на мій погляд, присмак молодого червоного мангольду", - зазначає Гаст.

Насіння збирають наприкінці літа або восени, не пізніше жовтня, коли воно вже підсихає на стеблі, але ще не встигло обсипатися. Суцвіття зрізають і обмолочують над ємністю або перетирають у друшляку. Інший варіант - просушити їх на підносі або в паперовому пакеті, а потім доочистити дрібним ситом, обережно відвіяти пліви та пересипати насіння в банки.

Чим корисний амарант

Амарант належить до псевдозлаків, як і кіноа. Його насіння не містить глютену і багате на білок, клітковину, залізо, кальцій, цинк, магній та марганець, а також ненасичені жирні кислоти й антиоксиданти.

Чи заслуговує амарант на статус "суперфуду", Гаст оцінює з точки зору харчової цінності.

"Якщо суперфуд означає, що в невеликій порції міститься багато поживних речовин і всі незамінні амінокислоти, то так, це суперфуд", - вважає Гаст.

Що приготувати з насіння амаранту

Готувати насіння простіше, ніж може здатися, проте є одне суворе обмеження.

"Насіння не потрібно ні молоти, ні навіть замочувати. Просто варіть його таким, як є. Але варити обов’язково: не їжте його сирим, навіть якщо щойно зібрали", - застерігає Гаст.

На смак вони м’які, з горіховими нотками, схожі на кіноа, але без мильного присмаку. З них варять кашу з корицею, мускатним горіхом і кислими ягодами, їх можна обсмажити під кришкою на слабкому вогні, як попкорн, подати як гарнір замість рису чи локшини або використовувати як основу для овочевих бургерів. Улюблений рецепт Гаста - шоколадний пудинг з амарантом.

Прикраса клумби та невибагливість у догляді

Декоративні якості амаранту в переліку переваг свідомо поставлені після харчових.

"Я вважаю, що в умовах кліматичних змін виробництво їжі стане важливішим за естетику", - пояснює Гаст.

Сортів у цьому роді сотні: за даними одного з джерел, близько восьмисот, хоча сам автор перевірити цю цифру не може. Листя буває зеленим, червоним, бордовим, малиновим і строкатим, а суцвіття - червоними, рожевими, кольору фуксії, помаранчевими, жовтими або зеленими. Вони створюють вертикальні акценти як у квітниках, так і на овочевих грядках.

Серед сортів для початку автор радить A. hypochondriacus Prince's feather, Hopi red dye та Golden giant, A. caudatus Crimson Fountains Mixed та Dreadlocks, A. cruentus Red Cathedral та Copperhead. Amaranthus Calalloo та індійський Amaranthus tricolor вирощують переважно заради листя.

Коли садити амарант у відкритий ґрунт

Висівати амарант можна в приміщенні або під укриттям у березні та квітні, або відразу у відкритий ґрунт у травні, коли мине загроза заморозків. Культура любить сонце та добре дренований ґрунт, швидко росте, легко переносить спеку, а вітер їй не страшний, незважаючи на значну висоту.

На початку рослина вимагає такої ж уваги, як і найпоширеніша городня культура.

"По суті, ми висаджуємо його й доглядаємо так само, як за томатами. Принаймні спочатку. Як тільки амарант закріпиться стрижневим коренем, він стає значно невибагливішим за томат", - радить Гаст.

Окрім кухні та клумби, амарант використовують у букетах і композиціях, як рослину для саду барвників, а взимку його суцвіття стають надійним джерелом їжі для птахів.

Як писав Главред, озимий часник важливо посадити вчасно, щоб він встиг вкоренитися до настання стійких холодів. Водночас не варто поспішати з посадкою, оскільки занадто рання посадка може призвести до появи паростків ще восени. Детальніше читайте в матеріалі: Коли садити озимий часник восени: садівниця назвала ідеальний час і глибину.